РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРАЦІ ТА УЧАСТІ В НИХ УКРАЇНИ
2.1. Аналіз динаміки і тенденцій розвитку світового ринку праці
Прагнення країни інтегруватися до світового ринку праці пов'язане з бажанням досягти високих стандартів життя працівників, побудувати сучасні соціально-економічні інститути держави, які основані на принципах демократії і стати рівноправним учасником світогосподарських відносин.
Визначення основних тенденцій розвитку світового ринку праці дозволить досить чітко окреслити проблеми, які гальмують інтеграцію України. Ступінь її "віддаленості" від бажаних чи орієнтовних показників, які закріпились у світі, виявлення масштабності та глибини необхідних трансформацій дадуть можливість використати саме ті інструменти державної політики, які дозволять Україні інтегруватися у світовий ринок праці.
Сучасна структура світового ринку праці є деформованою, незважаючи на стійке зростання ВВП. Кількість зайнятих у 2005 р. збільшилася у порівнянні з 2004 р., але кількість безробітних також зросла на 1,16%. У 2005 р. було зайнято в економіці світу 2,85 млрд. осіб у працездатному віці, що на 1,5% більше, ніж у 2004 р. та на 16,5% більше, ніж у 1995 році. Така тенденція говорить про збільшення робочих місць.
Динаміка даних останнього десятиріччя свідчить про критичний спад середньосвітового рівня зайнятості населення, який складає 61,4% у 2005 р., що на 1,4% менше ніж десять років тому (рис. 2.1). Зменшення зайнятості найбільш помітно серед молоді (у віці від 15 до 24 років), яка змінилася з 51,7% у 1995 р. до 46,7% у 2005 р. Це можна пояснити збільшенням кількості молодих людей у сфері освіти. Серед дорослих робітників (у віці від 25 років і більше) рівень зайнятості зменшився з 66,8% у 1995 р. до 66,3% у 2005 р. Різні тенденції спостерігаються між дорослими чоловіками та жінками: частка зайнятих чоловіків знизилася на 1,3% за останні роки до 80,8%, а жіноча зросла від 51,7% у 1995 р. до 52,25% у 2005 р. Тобто розрив між чоловіками та жінками скоротився, але все ще залишається досить великим.
Рис. 2.1. Динаміка середньосвітового рівня зайнятості та кількості
зайнятих [155]
Упродовж 2005 р. ВВП зріс на 4,3%, а глобальна продуктивність праці, тобто виробіток на одного працюючого збільшився лише на 2,6%. Починаючи з 1995 р., перший показник щорічно зростає на 3,8%, а другий - на 2% (Додаток Б) [158]. Оскільки збільшення ВВП - це сума зростання продуктивності праці і зайнятості, то можна констатувати, що за останнє десятиріччя зростання було обумовлене підвищенням продуктивності праці більше, ніж підвищенням зайнятості. Таке становище є вигідним для робітників у тому випадку, коли збільшення продуктивності праці веде до збільшення заробітної плати.
Середньосвітовий рівень безробіття залишився незмінним і склав 6,3% після двох попередніх років спаду. В 2005 р. нараховувалося приблизно 191,8 млн. осіб безробітних і їх кількість збільшилася на 2,2 млн. осіб у порівнянні з 2004 р., і на 34,4 млн. осіб - з 1995 р. (рис. 2.2). Майже половина безробітних - це молодь, тому що ймовірність отримати статус безробітних у них більша в 3 рази ніж у дорослих.
Рис. 2.2. Динаміка середньосвітового рівня безробіття та кількості
безробітних [155]
Найбільше зростання безробіття відбулося у Латинській Америці та Карибському регіоні, де чисельність безробітних підвищилася майже на 1,3 млн. осіб за 2004-2005 рр., а рівень безробіття - на 0,3% і досягнув 7,7%. У Центральній та Східній Європі (не ЄС) та у країнах СНД також зафіксовано зростання безробіття - 9,7% проти 9,5% у 2004 р. Показники безробіття в Азіатському регіоні залишилися практично незмінними: рівень безробіття у Східній Азії склав 3,8% і є самим низьким у світі, у Південній Азії - 4,7%, у Південно-східній Азії та Тихоокеанському регіоні - 6,1%. Найвищий рівень безробіття у світі залишається у Середньосхідному та Північному регіоні Африки - 13,2%. Зменшення рівня безробіття спостерігалося тільки в економічно розвинених країнах та ЄС, де він скоротився з 7,1% у 2004 р. до 6,7% у 2005 р. (Додаток Б).
Дуже великою перешкодою інтеграції до світового ринку праці стає різна напруженість на національних ринках праці. Так, значно відрізняються за рівнем безробіття нові держави-члени ЄС від країн-засновниць ЄС. Наприклад, у Польщі рівень безробіття складає 18,8%, Словаччині - 18%, Литві - 10,8% у порівнянні з Великобританією, де він у 2004 році складав 4,7%, Данією - 5,4%, Швецією - 6,3% (Додаток В) [147].
Унаслідок розширення ЄС у 2004 р. можна спостерігати такі тенденції. Рівень безробіття старих країн-членів дещо підвищився (наприклад, на 0,7% у Нідерландах та Швеції), тоді як ситуація на ринках праці нових країн-членів союзу дещо покращилась - у Литві рівень безробіття знизився майже на 15%, в Естонії майже на 10%. Це було викликано як інтенсифікацією процесів трудової міграції, так і припливом інвестиційних ресурсів у нові країни-члени ЄС. Загрози розбалансування ринків праці треба враховувати при формуванні державної соціально-економічної політики країн, що прагнуть набути членства в Євросоюзі [106, с.168].
Одна з основних рис гнучкого ринку праці це наявність нестандартних форм зайнятості, таких як самозайнятість та часткова зайнятість. Так, самозайнятість у 2004 р. забезпечувала роботою 40,2% робочої сили Греції, 17,4% робочої сили Ірландії, 16,3% загальної кількості працівників Бельгії. Проте самозайнятість часто є засобом виживання в умовах дефіциту робочих місць, що демонструє її високий рівень у таких країнах як Польща - 29,0%, Кіпр - 24,0%, Італія - 25,2%, Литва - 18,4% зайнятих. Проте часткова зайнятість, як виявляється, позитивно впливає не тільки на динаміку загального рівня зайнятості, а й на її структуру. Так, найбільш поширена часткова зайнятість у Нідерландах - вона охоплює 46,5% усіх працівників, у Великобританії - 25,8%, Швеції - 23,6%, Німеччині - 22,3%, Данії - 22,23% відповідно (Дода