РОЗДІЛ 2
ОБ?ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика груп дослідження
Дослідження проводилось у Дніпропетровській області протягом 1999-2001 років на контингенті ВІЛ-інфікованих жінок та народжених ними дітей, які перебували на диспансерному обліку в Дніпропетровському міському центрі профілактики СНІДу. Під наглядом знаходилось 80 ВІЛ-інфікованих матерів та 80 народжених від них дітей. Верифікацію діагнозу ВІЛ- інфекції у матері і дитини проводили в період новонародженості та протягом перших 24 місяців життя. Контрольну групу склали 20 вагітних ВІЛ-негативних жінок віком від 19 до 34 років та народжених ними дітей.
Вік ВІЛ-інфікованих вагітних коливався в межах від 18 до 43 років і в середньому складав (M??) 25,6?5,8 років. Кожна дев?ята жінка з ВІЛ-інфекцією (11,3 %) була молодше 20 років, а кожна п?ята (21,2 %) - старше 30 років (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Розподіл ВІЛ-інфікованих жінок за віком
Відповідно до мети та завдань дослідження всіх обстежених було розподілено на 3 клінічних групи. I групу склали 20 матерів та їх дітей з встановленим (після референтного тестування у 18-місячному віці) діагнозом ВІЛ-інфекції, яким медикаментозна профілактика не проводилась. З числа дітей, яким було знято діагноз ВІЛ-інфекції, 30 новонароджених та їх матері одержували комбіновану подвійну антиретровірусну терапію (АРВТ) у перинатальному періоді (II група); 30 дітям противірусне лікування не проводилось (III група). Діти ІІ і ІІІ клінічних груп розглядалися як транзиторні носії материнських антитіл до ВІЛ.
Методика застосування комбінованої подвійної (як з боку матері, так й дитини) хіміотерапії полягала у призначенні жінкам ІІ групи з 36 тижня вагітності зидовудину по 300 мг двічі на добу, в період пологів - по 300 мг кожні 3 години. Новонароджені ІІ групи отримували невірапін у вигляді суспензії по 2 мг/кг одноразово per os в перші 72 години життя.
Зіставлення перебігу вагітності та пологів у жінок, а також неонатального та раннього дитячого періоду проводилось як у виділених клінічних групах, так й з групою ВІЛ-негативних жінок та їх дітей.
Розподіл дітей із різних груп спостереження за статтю та місцем проживання представлений в табл. 2.1.
Таблиця 4.2
Розподіл обстежених дітей за статтю та місцем проживання
ПоказникДіти з ВІЛ-статусом при народженніЗдорові
(n=20)І група (n=20)ІІ група
(n=30)ІІІ група
(n=30)абс.%абс.%абс.%абс.%СтатьХлопчики1050,01240,01343,31155,0Дівчатка1050,01860,01756,7945,0Місце проживанняВ родині1680,02893,31550,020100В Будинку дитини420,026,71550,000Всього20100301003010020100
Всі жінки, незалежно від групи спостереження, які знаходились на диспансерному обліку під час вагітності одержували препарати фолієвої кислоти, вітаміну А (ретинолу ацетату) та заліза.
2.2. Лабораторні методи діагностики ВІЛ-інфекції
Верифікацію діагнозу ВІЛ-інфекції у матері і дитини в період новонародженості та протягом раннього періоду життя (у 6, 9, 12, 18, 24 місяців) проводили у референс-лабораторії Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб.
Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції проводилась з використанням серологічних методів. На першому, скринінговому етапі обстеження, визначалися сумарні антитіла до ВІЛ в сироватці крові методом твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА) (ELISA - enzyme-linked immunosorbent assay) на спектрофотометрі з довжиною хвилі 492 нм ("Sanofi Lab", Франція) із використанням стандартних систем. У випадку позитивного результату аналіз в лабораторії проводиться двічі (з тою ж сироваткою) і при отриманні хоча б одного позитивного результату сироватка направляється на тест-підтвердження [44, 239].
Для підтвердження специфічності результатів - виявлення в сироватці крові антитіл до протеїнів ВІЛ (gp160, gp120, gp41) в сполученні з антитілами до ядерного білка р24 - проводилось дослідження сироватці крові методом імуноблотингу (ІБ).
Крім сумарних антитіл до ВІЛ в сироватці крові дитини виявляли антиген р24 в реакції ІФА.
Згідно з Наказом МОЗ України №120 від 25.05.2000 р. "Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД" два ізольованих негативних серологічних аналізи у віці 6-18 міс. або один негативний аналіз у віці 18 міс. дозволяють вважати дитину неінфікованою ?56?.
2.3. Імунологічні методи дослідження
Матеріалом для дослідження була венозна кров. Стан клітинного імунітету оцінювали методом спонтанного (Е-РУК) розеткоутворення за M. Jondal (1972) в модифікації А.М. Чередеева і співавт. (1976). Субпопуляції Т-лімфоцитів визначали в тесті розеткоутворення по S. Limatibul (1978). Лімфоцити обробляли теофіліном, потім визначали кількість розеткоутворюючих клітин, котрі залишались резистентними до дії теофіліну. Ці клітки мають переважно хелперну активність (CD4 - Т-хелпери). Різницю між загальною кількістю Т-лімфоцитів і теофілінрезистентними Т-лімфоцитами склали теофілінчутливі клітки, що відносяться до субпопуляції Т-лімфоцитів супресорів (CD8). Розраховувався імунорегуляторний індекс (індекс імуносупресії) як співвідношення CD4/CD8 (Т-хелпери/ Т-супресори).
Оцінку ступеня імуносупресії за кількістю CD4 Т-лімфоцитів проводили за методичними рекомендаціями А.М. Щербінської і співавт. ?43, 44?.
Вміст сироваткових імуноглобулінів основних класів A, M, G визначено методом простої радіальної дифузії в агарі по G. Mancini (1965).
Визначення циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) проведено спектрофотометричним методом В.І. Гошкової і співавт. в модифікації Ю.О. Гриневич (1981). Титр комплементу визначено по 50 %-му гемолізу загальноприйнятим методом Кебота-Маєра.
Для виявлення аутоімунних компонентів проводились реакції розеткоутворення з аутологічними еритроцитами (Ауто-РУК) за методикою В.П. Лозового і співавт. (1986).
2.4. Визначення оптичної щільності ВІЛ-антитіл
Для дослідження оптичної щільності (О
- Киев+380960830922