Вы здесь

Cтратегічні орієнтири розвитку бібліотек вищих навчальних закладів в умовах реформування освіти в Україні

Автор: 
Апшай Надія Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
3405U002845
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА
БІБЛІОТЕК ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

2.1. Фактори структурно-функціональної перебудови бібліотек
вищих навчальних закладів

Необхідною умовою розробки науково обґрунтованої стратегії розвитку вузівських бібліотек і задоволення ІП їх користувачів є їх класифікація. Обов'язкова умова ліцензування й акредитації вузу - наявність у його структурі бібліотеки, укомплектованої літературою, необхідною для забезпечення його освітньої, наукової і виховної діяльності. Це дозволяє стверджувати про ідентичність мережі вузівських бібліотек структурі національної системи вищої освіти. Зважаючи на те, що основне завдання вузівських бібліотек - інформаційна підтримка діяльності вищого навчального закладу, важливим напрямом бібліотекознавчих досліджень є визначення основних типів і видів бібліотек як умови оптимізації і спеціалізації їх діяльності. Відомо, що класифікація - один із основних методів пізнання реальних об'єктів. Без неї неможливо вивчити їх різноманітність, визначити їх подібність, відмінності і завдання розвитку.
Це зумовлюється розгорнутою структурою національної системи вищої освіти України, яка за якісними і кількісними показниками здебільшого відповідає рівню розвинених країн. За даними на березень 2003 р., до цієї системи входило 997 вузів усіх рівнів акредитації і форм власності, серед них 822 - державної та 175 - приватної форм власності. "До сектора державної форми власності входять 232 ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації та 590 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Серед них 116 університетів, 58 академій, 58 інститутів та консерваторій, 123 коледжі, 279 технікумів та 188 училищ. Сектор приватної власності включає 98 ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації та 72 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Серед них 14 університетів, 5 академій, 79 інститутів, 46 коледжів, 22 технікуми та 9 училищ [40, с. 3].
Це створює необхідне теоретичне підґрунтя розподілу цільової участі бібліотек у єдиному інформаційно-освітньому просторі та дозволяє сконцентрувати зусилля бібліотек на конкретних завданнях у межах цього простору.
На процес діяльності бібліотек ВНЗ впливають не тільки фактори багаторівневості організації системи освіти, але й професійна орієнтація навчальних закладів, співвідношення науково-теоретичного та практичного завдань формування фахівців, внутрішня організація навчального закладу, склад фондів, комунікативні можливості в єдиному інформаційному просторі освіти.
Як справедливо відзначає Н.М. Кушнаренко, процес класифікації передбачає здійснення багатоступеневого, ієрархічного і дихотомічного поділу об'єкта на класи, види, підвиди, різновиди. "Як основою класифікаційного поділу можна визнати різні ознаки, що залежать від мети класифікації" [166, с. 94]. Історія розвитку теорії класифікації як напряму бібліотекознавчих досліджень знайшла цілісне відображення в монографії А.М. Ванєєва [54].
У бібліотекознавстві відомі ієрархічні фасетні та змішані класифікації бібліотек, у яких виділяються і книгозбірні ВНЗ. Більшість авторів спочатку класифікують усю сукупність бібліотек, а потім, залежно від дослідницької мети, виділяють і обґрунтовують вузівські бібліотеки як окремий клас (вид, підвид тощо). Бібліотекознавці здебільшого надають перевагу розробці ієрархічних класифікацій, що мають універсальний характер. Відзначимо, що в існуючих класифікаціях основною типологічною ознакою їх автори переважно вважають соціальне призначення бібліотеки.
Розглянемо детальніше місце вузівських бібліотек у таких класифікаціях. І.М. Фрумін виділив три групи бібліотек - масові, наукові та спеціальні. До другої групи він відносить вузівські бібліотеки без їх подальшої класифікації [296]. М.С. Карташов виділяє універсальні і спеціальні бібліотеки й обґрунтовує їх типологічні ознаки. Для спеціальних такими ознаками пропонується вважати задоволення ІП, виробництва, навчальної діяльності, підготовки кадрів [134]. Оскільки вузівські бібліотеки задовольняють потреби користувачів у навчальній діяльності, підготовці кадрів і науковій роботі, великі університетські бібліотеки можна вважати універсальними. Адже їх відрізняє комплектність, взаємозв'язок основних функцій, універсальність фондів і довідково-бібліографічного апарату. Зазначені недоліки класифікації М.С. Карташова частково усунув А.Я. Черняк. За основною ознакою соціального призначення він виділив масові, наукові, навчальні, виробничі бібліотеки. У групі навчальних авторитетний учений правильно відокремлює специфіку вузівських бібліотек, які забезпечують інформацією наукову і навчальну діяльність своїх читачів. Тому А.Я. Черняк запропонував називати їх науково-навчальними [307]. Проте визнання такої пропозиції, на нашу думку, не дозволяє забезпечити чітке виокремлення конкретних типів бібліотек. Адже керуючись аналогічними принципами можливе виділення науково-виробничих, навчально-виробничих та інших типів бібліотек, що протирічить ключовим положенням теорії класифікації [186, 240].
Розгорнуту універсальну ієрархічну класифікацію запропонував Р.С. Мотульський. За критерієм соціального призначення він виділяє публічні, спеціальні та особисті бібліотеки. Спеціальні поділяє на виробничі, навчальні, управлінські, a вузівські бібліотеки розглядає як вид навчальних без їх подальшої диференціації та врахування специфіки роботи книгозбірень цього виду щодо інформаційної підтримки наукової діяльності вузу [196].
Проблемі класифікації приділяється помітна увага і в українському бібліотекознавстві.
К.Т. Селіверстова завдяки комплексному аналізові ІП читачів виділила дві групи бібліотек - універсальні та спеціалізовані, які поділила на три типи - публічні, навчальні та спеціальні, і два класи - наукові та масові [248]. Проте їй не вдалося обґрунтувати чіткі ознаки, за якими розроблена ця класифікація. У результаті вузівські бібліотеки виявилися в одному класі з республіканськими та обласними універсальними науковими бібліотеками. Серйозне заперечення викликає і позиція К.Т. Селіверстово