РОЗДІЛ 2
ПРАГМАТИЧНО ЗУМОВЛЕНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ПОХІДНИХ ІЛОКУТИВНИХ ДІЄСЛІВ
2.1. Класифікаційні дослідження мовленнєвих актів
Важливе місце у теорії прагмалінгвістики належить класифікаційним дослідженням МА у працях багатьох мовознавців. Акти мовлення класифікувались за різними параметрами [див. стор. 31]. Проаналізуємо найбільш відомі з них у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Найбільш відомі класифікації МА
СерльВундерліхБах, ХарнішФрейзер 1974, 1983ПочепцовЛіч
констативрепрезентативконстативасерція / репрезентативконстативасертивдирективдирективдирективреквестив / директивдиректив /
ін'юнктивдирективкомісивкомісивкомісивзобов'язання, пропозиція / комісивпромісив /
менасивкомісивекспресивсатисфактиввизнаннявираження ставлення (1974, 1983)фатичний актекспресивдеклараціядекларація--перформатив--еротеричний тип--квеситиврогатив-вокатив--апелятив--ретрактив----акт оцінки (1974)зумовлюючий акт (1974)
Як це видно з таблиці, основною метою репрезентативів ("констативів" у Дж. Серля, Г.Г. Почепцова, К. Баха та Р.М. Харніша, Н.А. Коміної, "асертивів" у Дж. Ліча) є вираження зобов'язань і переконань, які приймаються мовцем щодо істинності певного стану справ та пропозиціонального змісту. Сюди відносяться МА повідомлення, твердження, констатації, опису, пояснення, переконання і т. ін. Порівняння представлених у таблиці 2.1. класифікацій показує, що цей тип виділяється всіма без винятку авторами.
Ілокутивною метою директивів є змусити слухача виконати яку-небудь дію. Вони характеризують психологічний стан потреби, бажання, прагнення. Дослідження мовознавцями, зокрема О.І. Беляєвою, Н.А. Коміною, О.А. Прохоровою та іншими семантичних властивостей висловлювань директивного типу дозволяє встановити, що їхнім референтом є ситуація акту волевиявлення у спонуканні адресата повідомлення до певної, бажаної для мовця дії ?115, с. 8; 28, с. 10; 218, с. 7; 169, с. 1?. Семантична спільність висловлювань цього прагматичного типу полягає у тому, що мовець викликає власною мовленнєвою дією акт-відповідь слухача. Виділений смисл є спільним для всього інтенційного типу директивних МА, які виражають семантичне відношення "мовленнєвий вплив однієї особи на іншу з метою викликати вказану дію" ?227, с. 9?. До них належать МА наказу, вимоги, розпорядження, вказівки, прохання, поради, рекомендації, застереження, запрошення, благання. У класифікації Б. Фрейзера МА вимоги та пропозиції належать до різних ілокутивних класів, проте збігаються за метою ?320, с. 250?. До параметрів, що впливають на вибір мовленнєвого варіанта вираження директивного МА, належать також: вік, суспільне становище комунікантів, ступінь інтимності відносин між ними, можливості адресата стосовно виконання дії, місцезнаходження комунікантів, канал комунікації, присутність сторонніх осіб ("фактор слухача") [107, с. 300]. Директиви, так само як і репрезентативи, виділяються всіма лінгвістами без винятку.
Деякі мовознавці, як наприклад, Дж. Серль, Б. Фрейзер, А.Л. Арцишевська відносять сюди й інтерогативи ("еротеричний тип" у термінології Д. Вундерліха, Н.А. Коміної та "квеситив" у Г.Г. Почепцова, "рогатив" у Дж. Ліча) [див. табл. 2.1.]. Вони обґрунтовують це тим, що коли мовець ставить запитання, він спонукає слухача яким-небудь чином відреагувати на нього. Однак, за такого підходу неврахованими залишаються структурні відмінності питальних та директивних МА. Ось чому Н.А. Коміна, Г.Г. Почепцов, Д. Вундерліх, Дж. Ліч, виділяють окремо питальний тип (групу) перформативів. Сутність його полягає у запиті інформації, підтвердження, дозволу, думки.
Наступний прагматичний тип - комісивний ("акти зобов'язання, пропозиції" у термінології Б. Фрейзера; "промісиви," "менасиви" у Г.Г. Почепцова) [див. табл. 2.1.] включає МА, інтенціональний зміст яких полягає у тому, щоб обмежити мовця певними зобов'язаннями стосовно дії в майбутньому, до того ж, ця дія може бути спрямована як на користь слухача, так і навпаки, що дозволяє диференціювати конкретний МА у межах цього функціонального типу. Незмінна футуральна віднесеність змісту, яка виявляється у висловлюваннях комісивного типу, позначається дієсловом у майбутньому часі. Керуючись принципом бажаності / небажаності дії мовця з боку слухача, МА обіцянки, гарантії, присягання можна протиставити актам погрози та попередження. За силою інтенції та ступенем можливості невиконання дії з боку мовця обіцянки відрізняються від гарантії та присягання.
Мета МА імплікаторного типу ("експресивів" у Дж.Р. Серля, Н.А. Коміної, Дж. Ліча, "сатисфактивів" у Д. Вундерліха, "актів вираження відношення" у Б. Фрейзера, "визнань" у К. Баха та Р.М. Харніша) полягає у вираженні психологічного ставлення мовця до стану справ. Висловлювання цього типу є реакцією на дію, поведінку слухача, зміст повідомлення і т. ін. Ця реакція може бути як позитивною (вираження вдячності, вітання, схвалення, благословення, проголошення тосту і т. ін.), так і негативною (вибачення, докори, прокляття і т. ін.). Цю групу ілокутивних дієслів виділяють усі мовознавці, які займалися проблемою класифікації МА [див. табл. 2.1.].
Ілокутивна мета декларацій, які знаходимо у класифікаціях Дж. Серля, Д. Вундерліха, Н.А. Коміної ("перформативів" у Г.Г. Почепцова) полягає у забезпеченні стану справ, який безпосередньо співвідноситься з цією мовленнєвою дією. Наприклад, успішно виконаний ілокутивний акт призначення головою позначає, що призначення дійсно відбулося; успішне оголошення війни означає, що війна дійсно почалася. Для успішності таких висловлювань необхідно, щоб мовець мав певний соціально-рольовий статус, який дозволяв би йому призначати, оголошувати, засуджувати і т. ін.
Класифікації Дж. Серля, Б. Фрейзера є, по-перше, неповними за охопленням усіх складників комунікативного акту в цілому, тобто в них відсутні групи локутивних та перлокутивних актів. По-друге, вони є класифікаціями ізольованих МА і вони не відображають дискурсних та текстових