РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика хворих
В дослідження увійшли 180 осіб. Серед обстежених 150 хворих, що знаходились на лікуванні у відділеннях гематології НЦРМ, Київському обласному онкодиспансері, Київській обласній лікарні №2 з діагнозом В-ХЛЛ. Із них 80 пацієнтів були учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986-1987 рр., вони сформували основну групу. Належність хворих до УЛНА підтверджена посвідченнями. Із них 72 приймали участь в ліквідації наслідків аварії в 1986р., 8 - ліквідатори 1987р. 70 хворих В-ХЛЛ, що опромінені в межах природного фону, утворили групу порівняння. 30 здорових добровольців утворили контрольну групу.
До основної групи увійшли 78 осіб чоловічої статі, 2 - особи жіночої статі. Вік УЛНА на момент виявлення В-ХЛЛ був у межах від 41 до 77 років, в середньому 55,61±0,85 років. Середній вік чоловіків 55,57±0,84 років, жінок 53,51±6,72 років. Час від участі в ліквідації наслідків аварії до встановлення діагнозу В-ХЛЛ у 22 пацієнтів був менший 10 років (від 2 до 8 років), для 58 інших УЛНА він становив від 10 до 18 років.
За даними дозиметричного обстеження 36 хворих (усі чоловічої статі) індивідуальні дози їх опромінення коливались від 10 до 118 сЗв, серед них 31 пацієнт - УЛНА 1986р., 5 - УЛНА 1987р. Іншим 44 УЛНА індивідуальна доза опромінення не встановлена.
Вік пацієнтів УЛНА 1986р. з відомими дозами опромінення був у межах від 32 до 63 років, в середньому 46,11±1,38 років. Час, що минув від моменту опромінення до встановлення діагнозу, становив від 2 до 18 років, в середньому 9,20±0,59 років. Для 19 пацієнтів цей період становив більше 10 років, для 17 - менше 10 років. В середньому час від опромінення до появи ознак В-ХЛЛ у ліквідаторів 1987р. зі встановленими дозами опромінення складав 9,80±0,51 років. Вік цих пацієнтів на момент аварії становив від 30 до 58 років, в середньому 42,61 ± 2,40 років, на момент встановлення діагнозу їх вік був у межах від 44 до 68 років, в середньому складав 52,40±2,11 років.
Дані про індивідуальні дози іонізуючого опромінення УЛНА 1986-1987рр., їх вік, та період до виникнення В-ХЛЛ після участі в ЛНА наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Індивідуальні дози опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986-1987рр., їх вік та період до виникнення В-ХЛЛ в післяаварійний період
Рік участі в ЛНАКіль-
кість,
nІндивідуальна доза опромі-нення, сЗвВік на момент аварії (роки)Період до виникнення ХЛЛВік на момент захворювання (роки)19863115,81 ± 2,81*46,11±1,389,20±0,5955,31±1,23198754,41±1,51*42,61±2,409,80±0,5152,40±2,11 Примітка. *- р<0,01 достовірна різниця між показниками для 1986 та 1987рр.,
В середньому час від опромінення до появи ознак В-ХЛЛ у ліквідаторів зі встановленими дозами опромінення складав 9,37±0,54 років. Вік цих пацієнтів на момент аварії становив від 30 до 63 років, в середньому 44,51 ± 1,16 років, на момент встановлення діагнозу їх вік був у межах від 44 до 68 років, в середньому складав 53,61±1,12 років.
Як свідчать дані табл. 2.1, в середньому індивідуальна доза опромінення, отримана ліквідаторами 1986р., значно перевищувала середнє значення дози, отриманої ліквідаторами 1987р. (p<0,001).
44 УЛНА, яким індивідуальна доза опромінення не була ідентифікована на момент захворювання мали вік від 41 до 77 років, в середньому 56,11±1,26 років, що не відрізняється від показника середнього віку для пацієнтів зі встановленими дозами опромінення (p>0,05). Час, що минув від моменту участі в ЛНА до діагностування у них В-ХЛЛ, в середньому становив 9,63±0,55 років. Різниця між аналогічним показником для пацієнтів зі встановленими дозами опромінення недостовірна (р?0,05), різниця індивідуальних доз опромінення пацієнтів з різними на момент діагностики стадіями захворювання недостовірна, р?0,05. Із 70 хворих групи порівняння, 65 були особи чоловічої статі, 5 - жіночої статі. На момент встановлення діагнозу В-ХЛЛ вік хворих групи порівняння складав від 42 до 78 років (в середньому 62,38±0,93 роки).
Контрольну групу формували 27 осіб чоловічої, 3 - жіночої статі, практично здорові люди, їх вік в середньому становив 58,32±0,74 років. Сформовані групи обстежених хворих однорідні за віком, статтю та соціально-економічними ознаками. Розподіл усіх хворих за віком наведено в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на В-ХЛЛ за віком
Вік, роківКількість хворих на В-ХЛЛ (n=150)абс.%достовірність між
даними для обох груп, росновна групагрупа
порівнянняосновна групагрупа
порівняння40-4510412 6 0,246-5019624 8 0,0251-60271634 23 0,1961-70192724 38 0,0771-805176 25 0,003940-50291036 14 0,00440-60562670 37 0,0001
2.2 Методи дослідження
Вивчення клініко-гематологічних характеристик В-ХЛЛ проводилось у пацієнтів при встановленні діагнозу, оцінюванні результатів проведеного лікування за різними схемами хіміотерапії, а також в динаміці при латентному перебігу хвороби. Діагностика та верифікація В-ХЛЛ здійснювалась відповідно до критеріїв Національного ракового інституту (NCI) [248]. При встановленні діагнозу враховувались дані анамнезу хвороби та результатів загальноклінічного обстеження: час подвоєння абсолютної кількості лімфоцитів, наявність лімфоаденопатії, гепато- і/або спленомегалії, інтоксикаційного, геморагічного, анемічного синдромів. Оцінка загального стану хворих проводилась за шкалою Karnofsky-index [86]. Лабораторні методи досліджень визначали в периферичній крові наявність абсолютного лімфоцитозу (>5,0 Г/л), кількість лімфоцитів кісткового мозку (КМ) > 30%, в трепанобіоптаті здухвинної кістки встановлювали тип ураження КМ патологічними лімфоцитами.
Інструментальні методи дослідження включали проведення рентгенографії органів грудної порожнини для виявлення як специфічних, так і неспецифічних змін в органах та лімфатичних вузлах