РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ АСОРТИМЕНТОМ ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ЗА ПРИНЦИПАМИ МАРКЕТИНГУ
2.1 Дослідження факторів, які впливають на розвиток методів управління асортиментом продукції
В сучасних умовах конкурентного ринку підприємства повинні постійно підвищувати свій потенціал - шанс отримання прибутку в майбутньому, який має на увазі удосконалення їх діяльності. Основним показником їхнього потенціалу є рівень конкурентоспроможності підприємств, продукції, яку вони випускають.
За даними американських експертів, 32% комерційних провалів новинок товарів, випуск яких планується, відбувається через невірну оцінку вимог та потреб ринку [2]. Переваги здобувають лише ті підприємства, які продуктивно використовують сучасні засоби маркетингу у своїй діяльності і чітко уявляють, в якій області і коли необхідно створювати нову або модернізувати уже існуючу продукцію, якими мають бути її параметри з погляду споживачів.
При аналізі і систематизації факторів, та їхніх показників, що їх характеризують, необхідно враховувати ряд вимог [151]:
- фактори і показники повинні відбивати особливості конкретної системи і впливати на зміну окремих показників;
- необхідно використовувати показники, які є в статистичній і бухгалтерській звітності;
- показники мають розраховуватися за кілька років з метою усунення похибки;
- усі фактори, за можливістю, мають підлягати кількісному виміру.
Всі основні показники варто розглядати в динаміці й у порівнянні з показниками кращих підприємств даної галузі, що дозволить виявити визначені закономірності змін у техніці, технології, організації та економіки виробництва, як продукції; зіставлення з кращими підприємствами дозволить дати порівняльну характеристику рівня розвитку виробництва конкретного підприємства і допоможе виявити резерви його ефективного розвитку. У той же час вивчення системи показників переслідує декілька цілей [151]:
- об'єктивну оцінку можливостей підприємств з підвищення обсягу виробництва та його рентабельності;
- оцінку діяльності підприємств і перспективності товарного асортименту продукції;
- аналіз діяльності підприємств на основі міжзаводського порівняння.
Система показників аналізу результативності й ефективності проведеної підприємствами асортиментної політики може бути представлена трьома групами:
- узагальнюючі показники ефективності всієї виробничо-комерційної діяльності;
- показники ефективності використання основних видів ресурсів;
- показники перспективності товарного асортименту, конкурентоспроможності підприємств.
Система показників виробничо-комерційної діяльності підприємств характеризується наступними групами: показники комплексного аналізу діяльності; організаційно-технічного рівня виробництва; виробництва і реалізації продукції; собівартості продукції; прибутку і рентабельності; економічного стимулювання. Перша група показників є узагальнюючою, такою, що синтезує в собі всі інші показники діяльності підприємств. На її основі визначають ефективність роботи підприємств в цілому.
Організаційно-технічний рівень виробництва характеризує ступінь раціоналізації виробничої діяльності, що виражається в удосконалюванні знарядь праці і технології виробництва, засобів і методів організації і керування виробництвом, якістю продукції. Він визначає використання виробничих ресурсів і розмір авансованих фондів, обсягу виробництва і собівартості продукції. Тому цей аналіз орієнтований на обґрунтування таких напрямків як удосконалення науково-технічної і матеріальної бази, рівня організації і управління, що забезпечать умови для розробки і виробництва оптимального товарного асортименту продукції. Синтетичними показниками технічного рівня виробництва є озброєність живої праці основними фондами (фондоозброєність), рівень механізації праці, ступінь відновлення устаткування. Організаційний рівень виробництва варто розглядати в наступних аспектах: через показники використання виробничої потужності підприємств, частки профільної продукції в загальному обсязі виробництва, числа типорозмірів продукції. Враховувати ці показники при управлінні асортиментною політикою підприємств необхідно, оскільки підвищення технічного, організаційного рівня виробництва знаходять своє відображення в економічному рівні виробництва. Під економічним рівнем виробництва мається на увазі ступінь використання живої і предметної праці [122,153]. Ступінь використання живої праці характеризує обсяг продукції, яку виробляє один працівник, а показником, що характеризує ступінь використання упредметненої праці - фондовіддача.
Показники обсягу виробництва і реалізації продукції необхідно представляти в двох видах: товарна і реалізована продукція. Це необхідно для того, щоб всебічно оцінити виробництво продукції - головний кінцевий результат діяльності підприємств.
Узагальнюючим показником рівня використання ресурсів виробництва є собівартість продукції, витрати на одиницю споживчої вартості [44]. У ній синтезуються витрати спільних коштів на виробництво окремих видів виробів. Її зниження є стимулом до впровадження у виробництво нової техніки. Саме у собівартості, з одного боку, узагальнюється комплексна характеристика ефективності виробництва, а з іншого боку, враховуються основні причини і фактори, що впливають на цю ефективність. Показники прибутку і рентабельності є загальноекономічними. Вони взаємозалежні з основними показниками, що характеризують ефективність виробництва: продуктивністю праці, фондовіддачею, матеріалоємністю, собівартістю. Рентабельність повинна бути представлена трьома показниками: рентабельність продукції, підприємства, основної діяльності. У свою чергу, рентабельність продукції необхідно розраховувати також у трьох видах: реалізованої, товарної продукції в цілому по підприємству і окремих виробів. Необхідність аналізу цих показників обумовлена тим, що в їх динаміці відбивається динаміка всієї діяльності підприємств.
Крім показників аналізу виробничо-комерційної діяльності підприємс