Ви є тут

Ефективність перспективного розвитку промисловості України

Автор: 
Титаренко Богдан Дмитрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U002727
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ТА ПЕРСПЕКТИВ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ
УКРАЇНИ
2.1 Динаміка інвестицій в основний капітал
за видами економічної діяльності
Світовий досвід засвідчує, що збільшення інвестування забезпечує певну частину
щорічного приросту реального продукту в країнах, економіка яких зростає. Саме
тому, активізація інвестування та значне нарощування обсягів інвестицій є
приорітетним напрямком діяльності державних органів влади. В результаті в
економіці України, починаючи з 1998 року, нарощування інвестицій почало
випереджати зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) та обсягів
промислового виробництва.
За своєю економічною природою інвестиції відносяться до кінцевих витрат
суспільства і є складовою частиною ВВП, до того ж такою, що зазнає найбільших
змін. Нестабільність інвестиційних витрат зумовлюється довгостроковістю
функціонування основних фондів, відсутністю системності в появі найбільш
вирішальних нових технічних і технологічних рішень, а також рівнем виробничої
та інвестиційної активності залежно від зміни прибутку виробників.
Згідно з системою національних рахунків інвестиційні витрати охоплюють
інвестиції в основні фонди підприємств, у запаси матеріальних оборотних коштів,
а також у житлове будівництво.
Інвестиції в основні фонди підприємств спрямовуються на заміщення зношених
основних фондів по мірі їх вибування, а також на приріст капіталу. Обсяги
інвестицій в основні фонди залежать від розміру їх вибуття, видатків на
створення одиниці нових основних фондів та загального обсягу основних фондів.
Інвестиції в запаси в умовах стабільної економіки є одним з невеликих за
розмірами, але дуже важливих елементів витрат. Створення запасів матеріальних
оборотних коштів зумовлюється необхідністю забезпечення безперервності
виробництва, послаблення коливань у виробництвах сезонних та довготривалим
виробничим циклом /авіа-, суднобудування/, захисту від вичерпності запасів при
реалізації товарів.
Інвестиції у житлове будівництво є невід’ємним елементом інвестування
будівництва в цілому. Житло, як і виробничі споруди, є інвестиційним товаром,
оскільки воно є активом, який приносить доход.
Залежно від економічного призначення інвестиції поділяються на валові та
чисті. Валові інвестиції включають суму їх заміщення та приросту. Тобто, до їх
складу входять виробництво всіх інвестиційних товарів (засобів виробництва),
якими мають бути заміщені, активні і пасивні елементи основних фондів (машини,
устаткування, споруди), що спожиті в процесі виробництва поточного року, а
також чисті додатки (будь-якого характеру) до загального обсягу капіталу в
економіці.
Співвідношення між валовими інвестиціями й обсягом спожитого капіталу
(амортизація) є найважливішою характеристикою того стану, в якому перебуває
економіка, - чи можна віднести її до економіки, що динамічно розвивається, або
кризової чи застійної.
Так, наявність у суспільстві чистих інвестицій слугує свідченням того, що
економіка країни знаходиться на етапі підйому. Чисті інвестиції, як економічна
категория, є доданими вкладеннями капітального характеру, що мали місце
протягом поточного року.
За умови, коли валові інвестиції дорівнюють амортизації, виробничі потужності
не збільшуються й економіка перебуває в застої. Кризова ситуація в економіці,
як і стагнація, мають місце тоді, коли амортизація перебільшує валові
інвестиції.
Зменшення інвестицій, тобто їх деінвестування, пов’язано з тим, що в умовах
кризової економіки, для якої характерним є незавантаженість виробничих
потужностей та зниження зайнятості населення, пропадає зацікавленість у
створені нових основних фондів та відновленні діючих.
Так, у США в період Великої депресії мало місце значне деінвестування. У 1933
р. чисте скорочення інвестицій досягло 6 млрд. дол. США за рахунок того, що
валові інвестиції склали лише 1,6 млрд. дол. США проти 7,6 млрд. дол. США
капіталу, який було спожито протягом року.
Залежно від форм власності інвестиції поділяються на приватні та державні.
Приватні інвестиції спрямовуються на придбання машин та устаткування, виробниче
й житлове будівництво та зміну в запасах матеріальних оборотних коштів.
Пріоритетною сферою інвестування з боку держави, як свідчить досвід розвинених
країн, має бути розвиток інфраструктури (морські порти та аеропорти, залізні та
шосейні дороги, мости, громадський транспорт тощо). Активність держави як
інвестора має посилюватися у міру фізичного й морального старіння об’єктів
інфраструктури. Недотримання цієї умови спричиняє уповільнення зростання
продуктивності праці, про що свідчить, зокрема, економічна ситуація в США
протягом останніх 10-20 років.
В цілому інвестиційні можливості держави залежать від пропорцій розподілу
валового національного продукту на кінцеве споживання та інвестиції через
структуру бюджетних видатків. Ступінь державного впливу на інвестиційні процеси
посилюється зі збільшенням виробництва ВВП у розрахунку на душу населення.
У країнах з ринковою орієнтацією рівень чистих витрат на інвестиції зумовлюють
два фактори, а саме: очікувана норма чистого прибутку на інвестиції, що
вкладаються, та ставка процента.
Основою для прийняття інвестором позитивного рішення є досягнення ситуації,
коли очікувана норма чистого прибутку перевищує такі видатки на інвестування,
як реальна ставка процента (номінальна ставка за відрахуванням рівня
інфляції).
За умов фукціонування економіки в ринковому середовищі загальний розмір
інвестиційного попиту в цілому в країні, тобто на макрорівні, може бути
визначено за допомогою побудови кривої попи