РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ
ДО НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
ШКОЛИ-КОМПЛЕКСУ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
2.1. Встановлення наступності між школою-комплексом та
дошкільним навчальним закладом як важлива умова
формування ціннісного ставлення до навчання
дітей та учнів молодших класів
Проблема наступності в освіті не є новою. В законодавчих документах про
виховання та навчання підростаючого покоління, в наукових дослідженнях,
методичних розробках наступність між усіма ланками освіти розглядається як
головний засіб його безперервності.
Проте взаємозв’язок між різними ланками освіти й нині залишається лише
декларацією. Перш за все спостерігається розірваність між дошкільною та
початковою ланками освіти. На думку вчених (О.Кононко, М.Маханєвої, О.Савченко)
та практиків, саме цей віковий період найбільш важливий для загального розвитку
людини, формування її особистих якостей, які необхідні упродовж всього
наступного життя і які є підвалинами для надбання спеціальних знань та навичок
[84, 120, 162].
“Початкова школа виростає з дошкілля”, – писав український учений О.Савченко.
Цей період психологи і педагоги визначають як унікальний у психічному
становленні людини, оскільки саме тоді закладаються фундаментальні основи
розвитку, пробуджуються і змінюються передумови та механізми оволодіння
різноманітними видами людської діяльності [162, С.69].
У дошкільний період розвитку дитини з’являється така характерна особливість як
прагнення до пізнання світу, формується готовність до систематичного шкільного
навчання. О.Савченко підкреслює, що про шестирічну дитину напередодні школи
можна говорити як про особистість, бо вона вже може усвідомлювати свою
поведінку, порівнювати себе з іншими. В більшості дітей формується мотиваційна
готовність до школи, хоча дещо і своєрідна.
Ш.Амонашвілі стверджує, що “школа приваблює 6-річну дитину серйозними
справами, діти знають, що на них там чекає складніше життя. “Хочу вчитися” – по
суті означає прагнення дитини змінити спосіб дошкільного життя, увійти в широкі
соціальні стосунки з оточенням. Дитина, звичайно, знає, що навчання – суспільно
значуща справа, тому воно для неї – сходинка до дорослості. Однак прохання
дитини швидше віддати її до школи, навіть інколи сльози, тому що не беруть, не
може оцінюватись як зрілий мотив учіння, бо дошкільника приваблює зміна своєї
життєвої ситуації, результат (навчитися читати, писати тощо), а не праця,
завдяки якій цього можна досягти” [5, С.14].
Психологи відзначають, що в дітей 6-річного віку достатньо розвинуте мовлення,
переважно наочне мислення (думають образами, а не абстрактними поняттями, хоча
розуміють і їх).
Уява, увага, пам’ять дошкільника – переважно мимовільні, хоча вже помітні
тенденції до виникнення довільної уваги, пам’яті, уяви. Потрібні лише
спеціальні умови для їх цілеспрямованого розвитку [162, С.71].
Виходячи з вищезазначених ідей, ми вважаємо, по-перше, ціннісне ставлення
дитини до навчання в школі формується ще до початку шкільного навчання (у 6-ти
річному віці), що пов’язане з надбанням знань, умінь і навичок у дошкільному
дитинстві.
По-друге, від того, як у дітей дошкільного віку сформований зрілий мотив до
учіння в дошкільному навчальному закладі, залежить формування ціннісного
ставлення молодших учнів до навчання.
По-третє, проблема формування ціннісного ставлення до навчання у молодших
школярів повинна бути центральною у кожному педагогічному колективі.
В.Сухомлинський зауважував, що сьогодні дитина повинна бути розумнішою, ніж
вона була вчора, – тільки за цих умов у неї буде бажання вчитися, вона матиме
успіх у навчанні [172, С.108]. Великий педагог спирався на положення педагогіки
про важливість дошкільного та молодшого шкільного віку у формуванні особистості
дитини, вважаючи цей період найбільш оптимальним для розвитку та виховання.
По-четверте, для цього необхідна спільна, системна та послідовна робота
працівників дошкільного навчального закладу, школи та батьків 6-ти річних дітей
щодо формування:
– орієнтації у дошкільників і учнів початкових класів (1-2-х) на пізнання через
позитивне ставлення до знань, навчання;
– особистісного смислу знань, навчання;
– ціннісного ставлення до знань, навчання;
– особистої цінності до об’єктивного життєвого світу (школи, вчителів, учнів);
– детермінантів цінностей;
– ціннісно-етичної орієнтації на Батьківщину, сім’ю, працю, Землю, мирне життя,
культуру.
Таким чином, у ході дослідно-експериментальної роботи ми вважали за необхідне
забезпечити наступність між експериментальною школою-комплексом і дошкільними
навчальними закладами щодо формування в дітей ціннісного ставлення до
навчання.
Ця робота здійснювалася в два етапи. Метою першого етапу було виявлення в
дітей дошкільного віку бажання виконувати роль учня, йти до школи.
Спостерігаючи за дітьми 6-ти річного віку в дошкільних навчальних закладах
№295, 293, 290, 107 (90 осіб) м. Запоріжжя, ми помічали, що їх “вживання” у
роль учнів відбувається поступово. Дітям і педагогам (вихователям і вчителям)
потрібен час і простір для формування як у майбутніх, так і нинішніх учнів
ціннісного ставлення до школи, навчання, процесу пізнання.
Також нами було встановлено, що бажання вчитися, стати учнем з’являється в
кінці дошкільного віку майже в усіх дітей. Воно пов’язане з тим, що дитина
починає усвідомлювати своє становище, яке не відповідає її розширеним
можливостям. Гра вже не задовольняє бажання бути дорослим, отож, становище учня
наближає дитину до еталону дорослості. Школа приваблює дошкільнят саме своєю
серйозною діяльністю, яка є ціннісною не тільки для самої дитини, але й для
бать
- Киев+380960830922