РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИКО – СЕМАНТИЧНА ПАРАДИГМА ДІЄСЛІВ РОЗТАШУВАННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ, НІМЕЦЬКІЙ І
УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
2.1. Компоненти значення слова як основа міжслівних парадигматичних відношень
Процес номінації значення слова до деякої міри варіює (“семантичні ознаки”,
“семантичні множинники ”, “елементарні значущості ”, “ фігури змісту ” і т.п.),
тому явна перевага в термінологічній номінації закріпилася за поняттям “ сема
”. Через імпліцитний характер сем, їх виділення іноді виникають певні труднощі,
оскільки “суб'єктивізм заснований на інтуїції, у свою чергу дає нам підстави
для сумнівів” [184, с. 200].
Розробку проблеми структури значення лексеми у сучасній лінгвістиці було
започатковано Є.Куриловичем і О.І.Смирницьким, які виділяли у значенні слова
окремі лексико – семантичні варіанти [181] або головні і часткові значення
(первинні і вторинні функції) [111]. Однак, цих мовознавців цікавила,
насамперед багатозначність, а елементарні змісти не входили в коло розглянутих
ними питань.
Л.Єльмслєв представив вчення про “фігури змісту”, які виводяться з мінімальних
семантичних протиставлень, що і було вже безпосередньо прообразом сучасних
теорій структурної семантики [69, с.135].
У свою чергу, Й.Ікегамі виходить при визначенні семи з більшої семантичної
одиниці – семеми, що являє собою пучок розташованих у певному порядку сем
[259]. Для В.Г.Гака, „семантична структура окремого значення слова становить
сукупність елементарних смислів, “сем”, які складають це значення. Кожна сема є
відображенням у свідомості носіїв мови розпізнавальних рис, об'єктивно
властивих денотату, або приписуваних йому даним мовним середовищем і, отже, які
є об'єктивними по відношенню до кожного мовця” [54, с.95].
Семи виявляються неоднорідними з різних точок зору. Для нас, зокрема, найбільш
важливим у їх типології видається розмежування категоріальних і диференційних
сем. Увесь словниковий фонд можна представити у вигляді певних сегментів,
утворених сукупністю саме категоріальних ознак, які є “інструментом прихованої
граматики” [86, с.93]. Диференційні ознаки залежні в змісті слова від
категоріальних, бо слугують для їх уточнення і конкретизації. У зв'язку з чим
внутрішня структура значення слова має ієрархічний характер. В.Г.Гак виділяє
архісему, описові, та відносні семи. На думку автора архісема - це загальна
сема родового значення, описові семи - це семи, притаманні властивості
предмета, які виділяють на основі подібностей і розбіжностей, а відносні семи –
це семи, що відбивають зв'язки різних об'єктів. Описові та відносні семи
В.Г.Гак класифікує як диференційні семи видового значення [52, с.371].
Як відзначалося у розділі 1 (п.1.6) інтеграція сем „зміна положення”,
„конкретна дія, що уточнює засіб обробки або інструмент” та „зміна місця”
сприяли виділенню групи дієслів, на позначення ситуації розташування, де
загальним елементом було виділено архісему розташовувати = С для всіх трьох
досліджуваних мов.
Тлумачення дії розташування, наведене у розділі 1.6, здійснюється за допомогою
певного набору елементів, серед яких компонент „місце” і компонент „положення”,
структура значення яких на лексичному рівні, в свою чергу, як правило, містить
сему „напрямок”.
Так, саме наявність такої семи вплинула на реалізацію шести значень напрямку
(схема 2.1) відповідно місця розташування суб’єкта. Під суб’єктом розуміється
„семантична категорія зі значенням виробника дії або носія стану” [290, с.776]
і реалізується нескінченною кількістю іменників, на позначення істот, та
іменниками, на позначення неістот, які означають природні явища, транспортні
засоби або технічні прилади, які приводяться в дію за допомогою людини,
механізму або різних видів енергії.
Тлумачення фізичного значення „місце” охоплює два видові типи „простір” та „
поверхня” [290, с.350]. Тлумачення компонента значення напрямку відносно місця
у ситуаціях розташування відбувалася за моделями, відображеними у схемі 2.1.
Схема 2.1
Типи напрямків, притаманних ситуації розташування
а) вихідне положення P у місці (L) – положення P1 як результат дії розташування
на поверхні (L1)
LP
1) LP L1 P1 2) L1P1 LP 3)LP L1Р1 LP
до місця від місця LP
у межах, навколо, біля - відносно місця
4) LP 5) L1P1
L1Р1 LР
на місце з місця
б) вихідне положення P у місці (L) – положення P1 як результат дії розташування
у просторі (L2)
1) LP 2) L2P1 3) LP
LP L2Р1 LP
L2P1 LP LP
у місце з місця у межах місця
4) 5)
LP L2Р2 L2P1 LР
до місця від місця
Зі схеми 2.1 випливає, що як у моделях групи А, так і у моделях групи Б
присутні компоненти напрямок від об’єкта та до об’єкта, що, у тандемі з
попередньою класифікацією дії розташування за характером місця уможливило
здійснити класифікацію ситуації розташування за наявністю сем місця та напрямок
визначити ситуації розташування з метою:
а) включення та протилежного йому виключення;
б) приєднання та протилежного йому від’єднання.
На подальшому етапі роботи було розмежовано співвідношення основного змісту
ситуації розташування з метою приєднання або з метою включення, де дія
виконується за напрямом „від суб’єкта до місця” та їх похідні, ситуації
розташування з метою від’єднання або виключення, де дія виконується за напрямом
„від місця до суб’єкта”. Базові ситуації розташування з метою приєднання або
включення становили об`єкт подальшого дослідження. Під ситуацією розташува