Методика аналізу інвестиційного та кредитного портфелів банку

Розділ 2
Методичні засади Аналізу інвестиційного портфеля банку
2.1. Інформаційна база та особливості аналізу інвестиційного портфеля цінних
паперів банку
Термін «інформація» походить від латинського «information», що означає
викладення, роз’яснення якого-небудь факту, події, явища.
Фахівці з менеджменту, зокрема В. Кноррінг, під інформацією розуміє «…
сукуп­ність відомостей про зміни, що здійснюються в системі та навколишньому
се­редовищі, яка зменшує ступінь невизначеності знань про конкретний об’єкт.
При цьому передбачається, що обмін даними може здійснюватися між людьми,
людиною і комп’ютером, а також між комп’ютерами» [44, с.96].
Інформація відіграє важливу роль у суспільстві, вона пов’язує між собою різ­ні
матеріальні та інтелектуальні види діяльності людей і виступає найважливішим
ресурсом життєдіяльності. При цьому характерною особливістю такого виду
ресурсів, на відміну, наприклад, від природних, є те, що він не лише не убуває
зго­дом, а й постійно наростає, створюючи тим самим умови для накопичення
дос­віду, сприяючи виробленню та прийняттю ефективних управлінських рішень.
В. Шарп наголошуючи на важливості інформації в прийнятті інвестиційних рішень
зазначив: «Серйозний фінансовий аналітик повинен бути добре поінформованим,
оскільки інформація здійснює значний вплив на вартість інвестицій. Існує цілий
потік такої «інвестиційної інформації» [105, с.821].
Сукупність інформації, що характеризує діяльність об’єкта і яка аналізується є
інформаційною базою. Професор Л.Т. Гіляровська визначає інформаційну базу
аналізу як «сукупність облікових, нормативно-правових, інших
обліково-аналітичних матеріалів, що включають необхідний та достатній обсяг
інформації про всі напрямки діяльності банку для проведення системного
комплексного економічного аналізу і прийняття на його основі обґрунтованих
управлінських рішень» [50, с.59]. Тобто, інформаційна база є обов’язковим
елементом методики економічного аналізу. Не є виключенням і аналіз
інвестиційної діяльності банку. Його особливість – наявність безлічі
різноманітних джерел інформації, ігнорування яких може негативно відобразитися
на рівні визначеності майбутніх результатів інвестування.
Поняття «потік інформації» характеризується джерелом даних, доступністю
отримання інформації, часом на її збір та обробку, достовірністю і повнотою
представлених для аналізу показників і, нарешті, її користувачами, які
займаються обґрунтовуванням управлінських рішень і оцінкою їх виконання. До
того ж не всі вихідні інформаційні потоки можна розглядати як інформаційну базу
аналізу, оскільки більша частина з них складається з розрізнених даних про
ринок цінних паперів та результати угод, що надходять з різних джерел та в
різній формі (паперовій, електронній, усній). Тільки після обов’язкової
попередньої перевірки на достовірність та систематизації ці матеріали можуть
стати елементами інформаційної бази аналізу (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Схема перетворення інформаційних потоків в інформаційну базу аналізу
Таким чином, потоки інформації, що постійно надходять на робочі місця
аналітиків банку, утворюють необхідні для аналізу інформаційні дані. В
економічній літературі пропонується різні підходи до класифікації інформаційних
даних аналізу інвестиційного портфеля банку [2, с.174-175; 36, с.23-29; 61,
с.102-105; 96, с.304]. Для всіх викладених підходів загальним критерієм
класифікації є джерело формування інформації – внутрішнє та зовнішнє. Взявши за
основу існуючі теоретичні підходи, аналітик доповнює перелік класифікаційних
ознак інформаційних даних та групує за ними всю доцільну інформацію, що
використовується на всіх етапах портфельного аналізу.
Необхідні для аналізу інформаційні дані пропонується класифікувати за такими
критеріями:
сферою формування;
джерелами утворення;
часом отримання;
станом обробки;
способом відображення;
формою зберігання;
характером дії;
стабільністю використання;
напрямком руху інформації.
За сферою формування інформаційні дані поділяються на внутрішні та зовнішні.
Внутрішня інфо­рмація — це інформація, що формується всередині банку. До такої
інформації відноситься сформована на певні дати звітність:
баланс банку;
звіт про фінансові результати;
звіт про стан портфеля цінних паперів (класифікація емітентів за секторами
економіки) – форма №391;
звіт про дотримання економічних нормативів – форма №611;
звіт про дотримання економічних нормативів на основі консолідованої фінансової
звітності – форма №612;
звіт про структуру активів та пасивів за строками – форма №631;
звіт про формування резерву під активи у вигляді цінних паперів – форма №691;
звіт про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій – форма
№3-ПБ [36]. А також:
інвестиційна політика банку;
облікова політика банку;
внутрішньобанківські положення та інструкції про організацію та порядок
здійснення операцій банку з цінними паперами;
технологічні карти;
рішення наглядових виконавчих органів (положення, правила, інструкції,
процедури, стандарти);
матеріали перевірок стану управління портфелем цінних паперів банку та
рекомендації аудиторів;
автоматизована банківська система (АБС), БД та сховище даних банку.
Зов­нішня інформація утворюється за межами кредитної установи та надходить у
банк ззовні. До зовнішньої інформації належать:
законодавство України;
нормативні акти, положення, та рекомендації Національного банку України,
Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, Асоціації
українських банків, Банківського союзу, Представництва Світового банку в
Україні, Державної податкової адміністрації України, Контрольно–ревізі