РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ НОВИХ
ТРАНСПОРТНО-ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР
2.1. Системний підхід і комплексоутворення у виникненні нових структурних
формувань прикордонних територій
У розвитку економіки Чернігівської області важливу роль відіграє транспорт, про
що свідчать представлені розрахункові показники та проведений
техніко-економічний аналіз. Перехід економіки країни на засади стійкого
розвитку пов’язаний з рядом чинників, одним з яких є використання переваг
транзитної території, а для окремих територій – прикордонного розташування та
особливостей здійснення господарської діяльності на умовах підприємництва. Тому
сформована сучасна транспортна мережа впливає на темпи як регіонального, так і
загальнодержавного розвитку, забезпечує здійснення широких міжрегіональних
економічних зв’язків, слугує передумовою інтеграції національної економіки у
світове господарство, сприяє співробітництву прикордонних територій країн.
Саме можливість займатись підприємництвом в транспортній галузі, як класичні,
так і нові функції, які виконує сучасне підприємництво, дозволяють зробити
висновок про започаткування нових структурних формувань, процес виникнення яких
має об’єктивні передумови, визначається певними факторами і базується на
принципах, що характеризуються взаємозв’язком, взаємозалежністю,
взаємообумовленістю, взаємодією господарюючих суб’єктів. Ці структурні
утворення представлені суб’єктами різних організаційно-правових форм, тобто
форм власності, способу формування стартового капіталу і форм ведення бізнесу.
Свою нішу мають приватні особи-перевізники (у власності фізичних осіб станом на
1.10.05 р. перебувало 8489 вантажівок, 1623 пасажирських автобусів [183].
Але сьогодення вимагає такої організації елементів продуктивних сил, яка б
враховувала поточний стан економіки взагалі та її галузей, дозволяла
використовувати наявні переваги потенціалу країни і формувати цивілізовані
виробничі відносини, базуючись при цьому на об’єктивних законах ефективного
господарювання і вільного підприємництва. Тому сучасна економічна думка
потребує нових теоретико-методичних розробок і підходів для оцінки стану
підприємництва в галузі транспорту та формулювання пропозицій щодо напрямків
його ефективного розвитку, зокрема на прикордонних територіях.
Вивчення складних об’єктів базується на використанні системного підходу, тобто
принципу пізнання економічних систем, що передбачає виділення основних
підсистем та їх елементів, комплексу внутрішніх і сталих зв’язків між ними
відповідно до вимог, головною з яких є цілісність [77].
Опрацювання умов становлення, формування, раціонального функціонування та
ефективного розвитку транспортно-підприємницьких системних утворень є
необхідним для визначення їхньої ролі та місця в процесі виникнення
транспортно-підприємницьких комплексів (ТПК).
Проте між поняттям “система” та “комплекс” існує досить-таки тонка межа, деякі
науковці взагалі ототожнюють ці поняття стосовно транспорту і вживають їх як
синоніми, тому спочатку варто визначити ці категорії.
Під “системою” розуміється:
* сукупність об’єктів довільної форми та змісту, взаємопов’язаних між собою і
об’єднаних деякою регулярною взаємодією [4];
* сукупність взаємопов’язаних між собою частин, елементів, які утворюють єдине
ціле [32];
* комплекс елементів та їхніх властивостей, взаємодія між якими зумовлює появу
якісно нової цілісності [77];
* порядок, обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин у певному
зв’язку, спосіб побудови чогось [178].
Закон України “Про транспорт” [87] законодавчо закріплює положення, згідно до
яких транспортна система держави повинна відповідати вимогам суспільного
виробництва, національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання
транспортних послуг, забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язки України. При
цьому єдину транспортну систему України складають: транспорт загального
користування, промисловий залізничний транспорт, відомчий транспорт,
трубопровідний транспорт, шляхи сполучення загального користування.
Діяльність та функціонування окремих видів транспорту регулюється спеціальними
законодавчими актами [80, 81, 84, 85, 86, 87].
Проблеми системоутворення на транспорті порушувались рядом науковців, зокрема,
теоретичне підґрунтя даного напрямку досліджували й удосконалювали Бакаєв О.О.,
Богомолова Н.І., Ільчук В.П., Котелянець В.І., Лівшиць В.М., Ложачевська О.М.,
Макаренко М.В., Нудельман Р.І., Сич Є.М., Цвєтов Ю.М., Шафіркін Б.І. та ін. [5,
7, 10, 13, 27, 34, 36, 39, 90, 109, 110, 119, 125, 126, 137, 167, 168, 186,
203].
Транспортна система – це штучна система, яка повинна відповідати умовам
стабільності, вільної діяльності на ринку та високої ефективності. Також можна
стверджувати, що транспортна система – це результат розвитку
соціально-економічної системи суспільства.
Основою структури транспортної системи є окремі елементи продуктивних сил, а
саме: засоби праці (рухомий склад, об’єкти інфраструктури і т. ін.), предмети
праці (паливно-мастильні матеріали), робоча сила (безпосередні надавачі
транспортних послуг та окремі виконавці функцій перевізного процесу). Виходячи
з такої структури, метою розвитку транспортної системи визначається задоволення
постійно варіативних потреб у перевезеннях як вантажів, так і пасажирів,
раціональне використання всіх елементів накопиченого потенціалу. Як будь-яка
система, транспортна також має складові функціонування і розвитку: цільову
структуру, функціональну, логістичну. У цільовій структурі будуть відображатись
специфіка транспортної діяльності і умови її
- Киев+380960830922