Відродження етнічної ідентичності німців України

РОЗДІЛ 2. ЕТНОІДЕНТИФІКАЦІЯ НІМЦІВ УКРАЇНИ
2.1. Характеристика респондентів та ідентифікація ними
терміна "російські німці"
Першочергове значення для дослідження процесу відродження етнічної ідентичності мають об'єктивні дані з самоідентифікації етнічної групи, яку вивчають, та ідентифікації її іноетнічним оточенням. Наявність таких даних дозволяє визначити найважливіші складові етнічної ідентичності, їх специфіку та змоделювати перспективи етногенезу.
Оскільки системні дані про етнічну ідентифікацію німців України відсутні, то з метою їх отримання ми провели в листопаді 2003 р. - січні 2004 р. спеціальне анкетування. У результаті, за три місяці нами було отримано 1700 анкет з 32 країн світу. За фінансової підтримки Ґете-Інституту короткий коментар результатів анкетування був виданий автором у березні 2004 р. окремою брошурою [262]. Після публікації цієї брошури у квітні - грудні 2004 р. було отримано ще 2511 відповідей на запитання розробленої та поширеної нами анкети. Таким чином, майже за рік (листопад 2003 р. - грудень 2004 р.) було опитано 4211 осіб з 33 країн.
Складаючи анкету з етноконфесійної та етнолінгвістичної ідентифікації російських німців, ми включили в неї усього лише одне запитання, що стосується особисто кожного з наших респондентів. Це запитання стосувалося сумно відомої в часи правління комуністичних тоталітарних режимів "п'ятої графи", тобто національної приналежності. Правда, в анкеті це не п'яте, а останнє восьме запитання (Додаток А). З огляду на анонімний характер анкети та відсутність попереднього інструктажу респондентів, вірогідність відомостей про національну приналежність визначається, головним чином, ступенем точності й адекватності їхньої етнічної самосвідомості.
За власною ініціативою респонденти повідомили про себе також ряд додаткових даних (стать, вік, громадянство, місце проживання, рівень освіти). У такій ситуації не можна було б не скористатися цими безцінними даними як для складання узагальнюючого портрета респондентів, так і для з'ясування специфіки впливу соціальних характеристик респондентів на трактування ними терміна "російські німці". До того ж ці відомості дозволяють окреслити якийсь соціально-політичний і етнолінгвістичний контур, у рамках якого актуальним є поняття "російські німці".
Усі дані з національного складу і громадянства респондентів ми помістили в табл. Б.2.1.1. Усіх респондентів ми умовно розподілили в таблиці за національною ознакою на три великі групи: 1) німці (1933 особи, 49,5% від загальної кількості тих, що відповіли на анкету); 2) представники германських етносів (97 осіб, 2, 31%); 3) представники інших етносів (2181 осіб, 51,79%). Графічно співвідношення між кількістю всіх респондентів цих трьох груп відбиває діагр. В.2.1.1, а співвідношення всіх респондентів з України - діагр. В.2.1.2. У свою чергу в кожній із груп ми виділили по три підгрупи на підставі громадянства її членів: 1) громадяни країн СНД; 2) громадяни германомовних країн; 3) громадяни інших країн. Усередині таких 9 підгруп відомості з національного складу респондентів розташовані по країнах у вигляді спадаючих ранжированих рядів.
Єдиним відступом від цієї схеми розподілу відомостей є включені в табл. Б.2.1.1. рядки 1.1.1.1.1. (німці Донецької області) і 1.1.2.1.1. (німці м. Бохума). Але таке виключення, на наш погляд, виправдано, оскільки мова йде про Донецьк і Бохум - споріднені міста України та Німеччини. У такому контексті ідентифікація російських німців жителями цих міст викликає безсумнівний інтерес. Крім того, саме в Донецькій області проживає найбільша в Україні німецька діаспора [157]. Тут вже 16 років тому було створено найбільше в країні за кількістю членів національно-культурне товариство німців "Відергебурт", а потім обласний центр німецької культури і німецька молодіжна організація, що об'єдналися 5 травня 1998 р. у Ландсрат німців До-нецької області [263, арк. 1-3; 264, арк. 3-5; 265, арк. 1-3; 266, арк. 1-7].
Аналіз табл. Б.2.1.1. вказує на нерівномірне представництво серед респондентів різних етносів і країн. Найбільш системно і чітко таку нерівномірність характеризує складений нами спеціальний ранжирований спадаючий ряд (табл. Б.2.1.2.). Цей ряд показує, що запропонована нами анкета викликала інтерес у представників 40 етносів. При цьому розмах варіації частоти повторюванності респондентів різних етносів дуже великий. На три перших за рейтингом частоти повторюванності етноси (німців, українців і росіян) приходиться 3590 осіб, тобто 85,25% усіх респондентів. Серед респондентів України ці три етноси також домінують (3002 осіб). Іх питома вага складає 71,29% ( див. табл. Б.2.1.2.).
Якщо припустити, що для всіх, хто відповів на запитання анкети рідною мовою є мова їхнього етносу, то представництво окремих мовних родин і груп серед респондентів буде виглядати так, як це відображено в табл. Б.2.1.3. Запропонована тут етнолінгвістична класифікація респондентів відображає цілком прогнозовану і закономірну картину. Більшість осіб, що відповіли на запитання анкети (3967 осіб, 94,21%) виявилася в індоєвропейській родині, до якої належать і самі німці. Усередині цієї великої родини найбільш активно ідентифікацією російських німців займалися представники "рідної" їм германської групи (2026 осіб, 48,11%) і тих етносів, що протягом століть проживали по сусідству з ними в Європі і на неосяжних євразійських просторах поліетнічних Російської імперії і Радянського Союзу. Представництво інших родин і груп багато в чому визначається ще і тривалою інтенсивною еміграцією німців за межі стабільного ареалу їхнього проживання, а також специфікою внутрішньої політики Німеччини щодо різних груп емігрантів на своїй території й пріоритетами зовнішнього курсу німецьких урядів у сфері політики, економіки та культури. Крім того, інтерес етносів усіх етно-лінгвістичних родин і груп до проблематики ідентифікації визначений складним і часом драматичним процесом їхніх етногенезів, боротьбою за національну незалежн