РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА І ЗМІСТ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ СЛІДЧОГО В ЧИННОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ
УКРАЇНИ
2.1. Поняття і різновиди функцій слідчого в кримінальному процесі
Проблема розподілу функцій між учасниками кримінального судочинства на
досудових стадіях процесу є однією з найскладніших як у теоретичному, так і в
практичному плані. Полеміка про те, які ж процесуальні функції (функцію)
необхідно покласти на слідчого, бере свій початок з моменту появи даної
процесуальної фігури в судочинстві Російської імперії та продовжується, не
втрачаючи своєї актуальності, і в наш час.
Слово функція (від лат. functio) означає обов’язок, коло діяльності,
призначення, роль [108 [160] Словарь иностранных слов. – М.: Сов. Энцикл.,
1985. – С. 543; [122] Новый иллюстрированный энциклопедический словарь / Ред.
кол. Бородулин В.И., Горкин А.П. и др. – М.: Большая Российская Энциклопедия,
2000. – С. 780.]. У правовій науці під процесуальними функціями прийнято
розуміти основні, характерні напрями або види діяльності учасника кримінального
процесу, які виражають його роль (призначення) і положення серед інших осіб, що
беруть участь у судочинстві [109 [92] Ларин А.М. Расследование по уголовному
делу: процессуальные функции. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 5; [152] Савицкий
В.М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве. – М.:
Наука, 1975. – С. 33-34; [84] Кримінальний процес України: Підручник. / За ред.
Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – С. 23; [180] Тертышник
В.М. Уголовный процесс: Учебное издание. – Х.: Арсис, 1997. – С. 11.].
Перед тим, як розпочати характеристику процесуальних функцій (далі – функцій)
сучасного слідчого в Україні, необхідно з’ясувати, які функції існують у теорії
кримінального процесу. Згідно з найбільш поширеною концепцією, що називається
класичною через велику кількість авторитетних вчених, що її підтримують,
існують три функції: обвинувачення (або кримінального переслідування), захисту
та правосуддя (або вирішення справи). Прихильниками такої концепції є Ю.М.
Грошевий [110 [84] Кримінальний процес України: Підручник. / За ред. Ю.М.
Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – С. 23.], В.М. Савицький [111
[152] Савицкий В.М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном
судопроизводстве. – М.: Наука, 1975. – С. 33-34.], М.С. Строгович [112 [171]
Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. Т.1. – М.: Наука, 1968. –
С. 188-189.] та інші. Є.Г. Коваленко, М.М. Полянський та ще ряд авторів
вважають необхідним додатково до вказаних трьох додати функцію розслідування,
яку здійснює слідчий до появи в справі обвинуваченого [113 [138] Полянский Н.Н.
Очерк развития советской науки уголовного процесса. – М., 1960. – С. 115; [70]
Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер,
2003. – С. 24 та ін.]. В.М. Тертишник виділив п’ять функцій: розслідування,
нагляд, обвинувачення, захист і правосуддя [114 [180] Тертышник В.М. Уголовный
процесс: Учебное издание. – Х.: Арсис, 1997. – С. 11.]. Р.Д. Рахунов – шість:
розслідування, обвинувачення, захист, підтримання цивільного позову, захист від
позову, вирішення справи [115 [145] Рахунов Р.Д. Участники
уголовно-процессуальной деятельности по советскому праву. – М.: Госюриздат,
1961. – С. 47-48.]. А.П. Гуляєв позначив у діяльності слідчого вісім функцій,
серед них: розгляд заяв і повідомлень про злочин; забезпечення відшкодування
збитку; припинення злочинів; розшук обвинувачених [116 [49] Гуляев А.П.
Следователь в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1981. – С. 23.]. Таку ж
кількість функцій у своїх працях виділяє і О.М. Ларін [117 [92] Ларин А.М.
Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. – М.: Юрид. лит.,
1986. – С. 12.]. Можна перерахувати ще багато дослідницьких праць, у яких
автори визначають від 3-х до 12-ти різних процесуальних функцій.
Існує також велика кількість протилежних одна одній точок зору, які функції
здійснює у своїй діяльності слідчий. В.А. Стремовський стверджує, що в
діяльності слідчого можна виділити тільки функції кримінального переслідування
та захисту [118 Див.: [44] Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с
составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования:
Монография. – Луганск: РИО ЛИВД, 1999. – С. 56.]. М.С. Строгович визначив три
основні напрями діяльності слідчого: обвинувачення, захист і вирішення справи,
заперечуючи розмежування процесуальних функцій на стадії досудового
розслідування [119 [174] Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и
презумпция невиновности / Под ред. В.М. Савицкого. – М.: Наука, 1984. – С.
36-38.]. Така концепція була цілком обґрунтованою, оскільки в ті роки, коли
вона висловлювалась, на досудових стадіях захисник не допускався до участі в
справі. О.М. Ларін піддав критиці положення, при якому слідчому приписувалося
виконання функції захисту, аргументуючи це тим, що слідчий не повинен захищати
обвинуваченого від обвинувачення, ним же сформульованого, пред’явленого та
підтримуваного [120 [90] Ларин А.М. Презумпция невиновности. –М.: Наука, 1982 –
С. 65-66.]. Р.Д. Рахунов, П.С. Елькінд висловили думку про те, що в діяльності
слідчого функція обвинувачення не присутня, а замість неї існує функція
розслідування кримінальної справи [121 [145] Рахунов Р.Д. Участники
уголовно-процессуальной деятельности по советскому праву. – М.: Госюриздат,
1961. – С. 47-48; [207] Элькинд П.С. Сущность советского
уголовно-процессуального права. – Ленинград: Ленинградский гос. универ. им.
Жданова, 1963. – С. 59-60.]. За існування останньої, не заперечуючи при ць
- Киев+380960830922