РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ
ТЕРИТОРІЇ КИЇВСЬКОГО ПЛАТО
Природні умови регіону, незважаючи на відносно незначну його площу,
характеризуються значною різноманітністю та визначають просторові
закономірності прояву сучасних рельєфоутворювальних процесів. Найбільший вплив
на останні здійснюють особливості геологічної будови, клімату, поверхневих і
підземних вод, а також ґрунтово-рослинного покриву.
2.1. Геологічна будова
У геоструктурному відношенні більша частина Київського плато знаходиться в
межах північно-східного схилу Українського щита.
Стратиграфія. В геологічній будові Українського щита виділяються два
геоструктурні поверхи: нижній – докембрійський кристалічний фундамент та
верхній – осадовий покрив.
Кристалічний фундамент складений метаморфічними, осадово-ефузивними та
магматичними породами, що представлені гранітами й мігматитами
нижньопротерозойського гранітоідного комплексу, середньо-протерозойськими
гранітами Коростенського інтрузивного комплексу, а також
архей-нижньопротерозойськими гнейсами та кристалічними сланцями, які мають
острівне поширення [43, 44, 76].
На північний схід від лінії, що проходить через с. Ставки, північніше
м. Фастів, південніше с. Гребінки, через сс. Лосятин, Антонівку, Узин, Ромашки,
Пустовіти, північніше м. Миронівки та в районах прилеглих до долини р. Дніпро,
кристалічні породи занурюються під товщі осадових порід та мають загальний
похил у східному та північно-східному напрямках, у бік Дніпровсько-Донецької
западини. Нерівність поверхні кристалічного фундаменту знаходить орографічне
вираження в сучасному рельєфі: зниженню поверхні фундаменту в північно-східному
та східному напрямках відповідає й зменшення абсолютних висот поверхні
Київського плато.
На кристалічних породах залягає кора вивітрювання, верхні горизонти якої
представлені первинними каолінами, нижні – жорствою [28]. Вона має острівне
поширення та характеризується значними контрастами потужності (від сантиметрів
до десятків метрів). У межах східної частини регіону кора вивітрювання має
дотріасовий і допермський вік, на решті території – середньомезозойський
(середня юра – нижня крейда) [218].
Осадовий комплекс представлений породами палеозою, мезозою та кайнозою. У
північно-східній частині регіону кристалічний фундамент перекритий потужною
(100 – 300 м) товщею пермської, тріасової, юрської, крейдової, палеогенової,
неогенової та четвертинної систем, накопичення яких відбувалось за умов
багаторазових змін трансгресій та регресій морських басейнів в умовах
переважаючої тенденції до опускання території [32, 35, 89, 90, 91, 216, 217].
Найбільше рельєфоутворювальне значення мають палеогенові, неогенові та
четвертинні відклади. Так, розвиток на схилах пухких лесових порід значної
потужності та надморенних суглинків в умовах значних контрастів висот створює
умови для інтенсивного розвитку ерозійних процесів. Наявність слабопроникливих
та практично водонепроникливих бурих, червоно-бурих, строкатих еоплейстоценових
та неогенових глин, київських мергелів київської світи палеогену, що залягають
вище місцевих базисів ерозії, зумовлює розвиток зсувів.
Палеогенові відклади поширені на більшій частині території Київського плато та
представлені канівською, бучацькою, київською, обухівською, межигірською та
берецькою світами (рис. 2.1.). Потужність відкладів канівської світи в східній
та південно-східній частині плато змінюється від 5 – 15 до 20 – 30 м.
Представлені вони переважно глауконітовими пісками з малопотужними прошарками
глин. Бучацькі відклади представлені різнозернистими кварц-глауконітовими
пісками з прошарками пісковику та глини. Потужність цих відкладів змінюється
від кількох до 30 – 35 м (у районі м. Васильків), у середньому не перевищуючи
10 метрів. На денну поверхню відклади бучацької світи виходять лише в одному
місці – південніше с. Трипілля. Широко розповсюджені в межах плато відклади
київської світи, представлені карбонатними пісками з фосфоритами та мергелем.
Відклади обухівської світи складені наглинком (алеврити та алевритові глини).
Загальна потужність відкладів київської та обухівської світ становить 20 – 35
м. Вихід відкладів київської світи на денну поверхню спостерігається між с.
Старі Петрівці та смт. Ржищів, а також в ярах і балках уздовж правого корінного
берега р. Дніпро. Відклади межигірської та берецької світ представлені
морськими мілководними утвореннями – пісками, глинами, алевритами та
пісковиками. Вони досить поширені та відсутні лише в долинах річок і глибоких
балок і мають незначну потужність – від 3 до 12–15 м.
Рис. 2.1. Геологічна будова Київського плато (за [32, 44, 89, 91, 109, 217])
Неогенова система представлена піщано-глинистою товщею новопетрівської світи та
товщею строкатих, бурих та червоно-бурих глин. Новопетрівська світа складена
кварцовими та каоліністими пісками з малопотужними прошарками глин, пісковику
та бурого вугілля. Генетично відклади новопетрівської світи розглядаються як
утворення алювіального та алювіально-озерного типу, мають острівне поширення,
трапляються переважно на вододілах, де збереглися від розмиву у четвертинний
час. Потужність цих відкладів непостійна (від 1 до 34 м). У межах межиріч вона
становить 10 – 15 м, подекуди перевищує 25 м. Товща строкатих глин також
поширена на вододілах, де представлена сірими, зеленуватими та коричневими
глинами середньою потужністю 5 – 8 м. Залягаючи вище місцевих базисів ерозії,
ці породи сприяють інтенсивному розвитку зсувів. Еоплейстоценові бурі і
червоно-бурі глини в межах Київського плато сильно розмиті й пошир
- Киев+380960830922