РОЗДІЛ 2
МАТЕРИАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Вибір і умови утримання експериментальних тварин
Дослідження впливу Г на функцію нирок виконано на 150 нелінійних щурах-самцях з початковою масою від 100 до 250 г. Вибір тварин визначався необхідністю проведення великої кількості експериментів, допустимістю співставлення отриманих даних з функцією нирок у людини, можливістю використання щурів у гострому та підгострому експериментах, зручністю та економічністю утримання, доступністю щурів, простотою стандартизації, поєднанням масовості і індивідуального характеру експерименту.
Усі тварини до відтворення моделі гентаміцинової нефропатії утримувалися в умовах віварію Одеського державного медичного університету у приміщеннях з достатньою вентиляцією та освітеленням при рівномірній температурі повітря (20-22 0С) на стандартному раціоні зі стабільним вмістом натрію в їжі та при вільному доступі до води. Підготовка тварин до експериментів, всі інвазивні втручання, знеболювання та виведення з досліду здійснювалися з дотриманням відповідних інструкцій (Наказ № 755 від 12.08.77р. "О мерах по дальнейшему совершенствованию организационных форм работы с использованием экспериментальных животных").
Контрольні групи були сформовані з 30 інтактних щурів (по 10 тварин у кожній групі), подібних за віком та статтю. Щурам контрольної групи вводили внутрішньоочеревинно воду для ін'єкцій, і через 2 проводили водне навантаження, виконували функціональні та морфологічні дослідження.
2.2. Характеристика груп експериментальних тварин
Моделювання гентаміцинової нефропатії у щурів проводили шляхом одноразового внутрішньоочеревинного введення препарату у вигляді 4% розчину для ін'єкцій гентаміцину сульфату фармацевтичної компанії "Здоров'я", м. Харків.
Відповідно до мети та задач досліджень всі експериментальні тварини були розділені на наступні групи:
* Щурам 1 групи (10 тварин) Г вводили одноразово з розразунку 20 мг/100 г маси тіла, що відповідає токсичній дозі Г для білих щурів [79,119,158,186,232,233], функцію нирок вивчали за умов індукованого водного діурезу. Результати функціональних та морфологічних досліджень оцінювали через 2 год після одноразового введення препарату;
* Піддослідним тваринам Г вводили одноразово внутрішньоочеревинно в дозі 10 мг/100 г маси тіла, яка викликає мінімальні зміни в нирках білих щурів і відповідає "терапевтичній" дозі [119,186,223,232], за умов індукованого водного діурезу з подальшим проведенням морфофункціональних досліджень після введення препарату через 2 год - 2 група (10 щурів), 12 год - 3 група (10 щурів), 24 год - 4 група (10 щурів);
* Щурам 5 групи (30 тварин) вводили Г одноразово внутрішньоочеревинно у дозі 10 мг/100 г маси тіла. Дослідження креатиніну плазми крові та морфологічні дослідження ниркової тканини проводили через 2; 4; 6; 8; 10; 12; 24; 36 та 72 год після одноразового введення препарату;
* Тваринам 6 групи (10 щурів) Г вводили внутрішньоочеревинно у дозі 10 мг/100 г маси тіла один раз на добу протягом тижня. На сьому добу проводили водне навантаження з наступним проведенням функціональних та морфологічних досліджень через 2 год після останнього введення препарату. Введення препарату 1 раз на добу обумовлено зниженням розвитку нефротоксичних ефектів Г [146,165,186,230,232,245,246], яке не попереджує її повністю, а також особливістю фармакокінетики антибіотику: більший об'єм розпреділення та знижений кліренс внаслідок більшого (у процентному відношенні) загального вімісту рідини у організмі [7,9,11,80,85,146];
* З метою корекції гентаміцинової нефропатії 7 групі піддослідних тварин (10 щурів) БК водили у вигляді 5% розчину сукцинату, який попередньо забуферювали 10% розчином NaOH, підшкірно у дозі 25 мг/100 г маси тіла [27,30] одночасно з Г у дозі 10 мг/100г маси тіла внутрішньоочеревинно один раз на добу протягом тижня. Досліди функціонального та морфологічного стану нирок проводились на 7 добу через 2 год після проведення водного навантаження;
* 8 групі щурів (10 тварин) ПР (Предуктал MR фірми Серв'є, Індастрі, Франція) вводили щурам внутрішньоочеревинно у вигляді 5% розчину у дозі 0,5 мг/100 г маси тіла [27,35,36] одночасно з Г у дозі 10 мг/100г маси тіла один раз на добу протягом тижня. Досліди проводились на 7 добу через 2 год після проведення водного навантаження;
* Вводили сукцинат натрію, попередньо забуферений 10% розчином NaOH, із розрахунку 25 мг/100 г маси тіла у вигляді 5% розчину підшкірно сумісно з ПР у вигляді 5% розчину у дозі 0,5 мг/100 г маси тіла одночасно з Г у дозі 10 мг/100г маси тіла один раз на добу протягом 3 днів - 9 група (10 щурів). Морфофункціональний стан нирок вивчали на 3 добу через 2 год після проведення водного навантаження;
* 10 групі щурів (10 тварин) водили сукцинат натрію, попередньо забуферений 10% розчином NaOH, із розрахунку 25 мг/100 г маси тіла у вигляді 5% розчину підшкірно сумісно з ПР у вигляді 5% розчину у дозі 0,5 мг/100 г маси тіла один раз на добу протягом 7 днів одночасно з Г у дозі 10 мг/100г маси тіла. Функціональні та морфологічні дослідження проводили на 7 добу через 2 год після проведення водного навантаження;
2.3. Дослідження функціонального стану нирок
Функціональний стан нирок вивчали у щурів на висоті функціонального водного навантаження, виходячи з виконання основних ниркових функцій: екскреторної, осморегулюючої, волюморегулюючої.
Здатність нирок регулювати осмотичний гомеостаз досліджували за умов індукованого водного діурезу [12,31,33,70,75,83]. Водне навантаження відтворювали без наркозу [31,33,83] шляхом введення водогінної води при температурі 37 0С у кількості 5% від маси тіла тварин у шлунок щурів за допомогою металевого зонду, що дало змогу збільшити діурез, а також оцінити функціональний нирковий резерв, з подальшим збиранням сечі у спеціальних метаболічних клітках впродовж 2 год. Відповідно до цілей й задач роботи водне навантаження відтворювали через 2; 12; 24 та 7 діб