РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ
ОСОБИСТОСТІ
2.1. Соціально-професійна адаптація студентів як передумова професійного
становлення фахівця
Оскільки соціально-професійна адаптація часто використовується в контексті
понять „професійне становлення”, „професіоналізація”, то виникає необхідність
аналізу основних етапів цих процесів як частин цілого та визначення специфіки
їх взаємозв’язку, труднощів та протиріч, які виникають як на стиках підсистем
системи адаптації, так і у середині цих підсистем. Такий системний підхід
необхідний ще й тому, що, згідно з висновками В.Т. Ащепкова, адаптація всебічно
охоплює життя і діяльність кожної людини. Вона постійно відбувається в процесі
життєвого розвитку. В цьому розумінні явище адаптації носить всеохоплюючий і
розповсюджений характер. Різноманіття людської психіки і діяльності роблять її
незвично широкомасштабною і різнобічною, але завжди особистісною й
індивідуальною [12, с. 9-10].
Серед закордонних концепцій професіоналізації найбільший інтерес викликає
концепція професійного розвитку Д. Супера. На його думку, вибір професії є
довготривалим процесом розвитку, в результаті якого „зі збільшенням віку дитини
збільшується її зв’язок з реальною дійсністю... . Професійна біографія людини
визначається послідовністю рішень, які вона приймає, робочих посад, які вона
займає, досягненнями, які вона може записати у свій актив. Основну увагу
необхідно звертати на еволюцію поведінки людини в напрямку професійного
розвитку і способів постановки, розуміння, зміни і реалізації нею своїх рішень.
Розвиток людини у професійному плані продовжується протягом всього її життя.
Він виступає одним із аспектів її загального розвитку. Процес професійного
становлення індивідуально своєрідний, неповторний, як неповторні ті конкретні
умови, в яких він відбувається” [174, с. 120]
В огляді закордонних теорій професійного розвитку наводяться основні
твердження, які покладені в основу експериментальних і теоретичних досліджень
Д. Супера:
1) люди характеризуються інтересами, здібностями і властивостями особистості;
2) на цій підставі кожна людина підходить до певного переліку професій, а
професія – до переліку індивідів; 3) в залежності від часу і досвіду змінюються
як об’єктивні, так і суб’єктивні умови професійного розвитку, що зумовлює
численність варіантів професійного вибору; 4) професійний розвиток має низку
послідовних стадій і фаз; 5) особливості цього розвитку визначаються
соціально-економічним станом батьків, властивостями індивіда, його професійними
можливостями та ін.; 6) на ранніх стадіях розвитком можна управляти, з одного
боку, сприяючи формуванню у індивіда інтересів і здібностей, з іншого –
підтримуючи індивіда в його прагненні „спробувати” реального життя і у розвитку
його Я-концепції; 7) професійний розвиток полягає, по суті, в розвитку і
реалізації Я-концепції; 8) взаємодія Я-концепції і реальності відбувається під
час програвання і виконання професійних ролей, наприклад, у фантазії або
реальному житті; 9) задоволення роботою залежить від того, в якій мірі індивід
знаходить адекватні можливості для реалізації своїх здібностей, інтересів,
властивостей особистості у професійній ситуації, що у значній мірі визначається
можливістю грати ту роль, яка здавалася придатною на стадії професійного
розвитку [128, с. 163].
У дослідженнях Д. Супера було сформульоване поняття „рівень професійної
зрілості” стосовно різних стадій розвитку фахівця. В цілому професійна зрілість
характеризується ступенем самостійності у вирішенні проблеми професійного
розвитку, її рівень змінюється відповідно до переходу з одних стадій на інші.
Згідно з Д. Супером, професійний шлях людини складається з 5 характерних
етапів, основним змістом яких є формування і розвиток професійної Я-концепції
особистості.
Перший етап – етап зростання (від народження до 14 років), коли тільки починає
розвиватися Я-концепція. У своїх іграх діти виконують різні ролі, потім
пробують себе у різних заняттях, з’ясовуючи свої уподобання і досягнення. У
дитини формуються інтереси, які визначають її майбутню професійну кар’єру.
Другий етап – етап дослідження (від 15 до 24 років), на якому молоді люди
з’ясовують у свої потреби, інтереси, здібності і можливості. На основі такого
самоаналізу вони визначаються у своїй професійній спрямованості і здійснюють
професійний вибір.
Третій етап – етап зміцнення кар’єри (від 25 до 44 років). У цей період людина
починає свою реальну професійну діяльність, у перші роки якої адаптується до
неї, змінюючи місце роботи чи спеціальність (якщо це необхідно). В другій
половині цього етапу спостерігається тенденція до збереження обраного виду
професійної діяльності, настає найпродуктивніший, творчий період професійного
розвитку особистості.
Четвертий етап – етап збереження досягнутого (від 45 до 64 років), коли
основним завданням особистості є збереження за собою того стану на виробництві
чи службі, якого фахівець досяг на попередньому етапі.
П’ятий етап – етап професійного спаду (після 65 років). У цей період фахівець,
у більшості випадків, змінює характер професійної діяльності, для того, щоб він
міг відповідати фізичним і психічним можливостям людини, що знизилася. На цьому
етапі припиняється професійна діяльність і кар’єра.
Найбільш важливим досягненням визначеної концепції є уявлення процесу
професіоналізації як довготривалого, цілісного процесу розвитку особистості. На
підставі такого розуміння складається новий підхід, який базується не на
вивченні професії, а на аналізі особливостей професійного становлення у різних
галузях діяльнос
- Киев+380960830922