РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
У розділі представлено теоретико-методичні аспекти дослідження пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови. Розглянуто психологічні особливості засвоєння іноземної мови як навчального предмету; проаналізовано особливості структури пізнавальної активності молодших школярів у контексті вивчення іноземної мови; визначено її критерії та рівні розвитку; подано результати експериментального дослідження вікової динаміки та ґендерних відмінностей пізнавальної активності учнів початкових класів, що вивчають іноземну мову; встановлено зв'язок рівня розвитку пізнавальної активності учнів з особливостями таких психологічних явищ як саморегуляція, самооцінка, тривожність, учбова мотивація та рівень домагань.
2.1. Теоретико-методичні аспекти вивчення пізнавальної активності молодших школярів у процесі засвоєння іноземної мови
2.1.1. Психологічні особливості засвоєння іноземної мови як навчального предмету
Особливості іноземної мови як навчального предмету полягають у тому, що іноземна мова, маючи риси, що властиві мові взагалі як знаковій системі, на відміну від рідної мови, відзначається цілою низкою своєрідних, лише їй притаманних властивостей опанування і володіння нею. Як слушно зазначає І.О.Зімняя [62], [63], іноземна мова за певною кількістю ознак суттєво відрізняється не лише від рідної мови, але і від будь-якої іншої навчальної дисципліни.
Однією з істотних відмінностей дисципліни "іноземна мова" є те, що вона водночас ? і мета, і засіб навчання. Оволодіння усіма іншими предметами відбувається за посередництвом мови як одного з найважливіших інструментів навчання. У процесі ж засвоєння власне мови виникає проблема поступового оволодіння порівняно легкими засобами та способами для вирішення за допомогою них завдання засвоєння більш складних.
Іншою суттєвою особливістю іноземної мови як навчального предмету є те, що її засвоєння не надає людині знання про навколишній світ і себе у цьому світі. Властивості та закономірності дійсності досліджуються іншими дисциплінами, мова ж є лише засобом формування, а згодом і засобом існування та висловлювання думки; одним з найбільш продуктивних способів спілкування та найефективнішим інструментом для обміну інформацією між людьми. Інакше кажучи, мова ? це лише носій та форма існування інформації у свідомості індивіда і суспільства. Таким чином, мова як навчальна дисципліна є "безпредметною", нібито позбавленою власного змісту. А тому у галузі викладання іноземної мови виникає особливе завдання визначення того, чому саме навчати засобами іноземної мови, оскільки вивчення мовних засобів (лексики, граматики, фонетики) заради самих цих засобів, вочевидь, не має сенсу.
Наступною особливістю іноземної мови як навчальної дисципліни є її безмежність, неосяжність. Справді, порівнюючи іноземну мову з іншими шкільними предметами, знаходимо: усі вони поділені на окремі теми, розділи, що являють собою завершені і, певним чином, самодостатні фрагменти інформації, засвоївши яку, учень відчуває задоволення. У процесі вивчення іноземної мови основним завданням є оволодіння іншомовним спілкуванням, оскільки ж оволодіння спілкуванням є процесом довготривалим, відчуття задоволення від результатів гарно виконаної роботи відсувається на необмежений час. До того ж, вивчаючи іноземну мову, неможливо знати одні теми, наприклад "фонетику" чи "артиклі", і не знати інші, такі як "лексика" або ж "часи дієслова". Для продуктивного спілкування іноземною мовою потрібно знати "все" ? всю лексику, граматику, тощо. А утім, це "все" (зокрема у лексичному чи то стилістичному планах) у мові практично не має меж. У такому значенні мова як навчальний предмет є безмежною. Існування зазначеної проблеми викликало введення до навчального мовного матеріалу так званого "обмеження", що дозволило б зосередитись на окремих визначених явищах мови.
Іноземна мова у порівнянні з іншими предметами характеризується специфічним співвідношенням знань, умінь та навичок. За вказаною ознакою іноземна мова займає проміжне місце між гуманітарними дисциплінами (такими як історія, географія, література), дисциплінами природничого циклу (математика, фізика, хімія) та дисциплінами естетичної, трудової та спортивної підготовки (музика, гімнастка, плетіння та ін.). Процес оволодіння іноземною мовою передбачає зосередження уваги на формуванні мовленнєвих умінь та навичок, водночас цей процес потребує засвоєння великого обсягу мовних знань у вигляді правил, закономірностей тощо.
Із вищезазначеними відмінностями іноземної мови як навчальної дисципліни пов'язана ще одна її характерна риса, а саме ? поширене ставлення до цього предмету як до надто складного, такого, що дуже важко піддається засвоєнню. Вивчення іноземної мови дійсно потребує кропіткої, наполегливої, регулярної праці учня, який повинен розуміти причини необхідності докладання власних зусиль та мати чітко визначену, суб'єктивно значущу мету оволодіння цим навчальним предметом.
Засвоєння іноземної мови і практичне володіння нею, на думку Б.В.Бєляєва [19], передбачає не лише видозмінення мисленнєвої сфери учня з метою досягнення мислення іноземною мовою, але й розвиток так званого "відчуття мови". Відсутність відчуття іноземної мови у того, хто лише починає вивчати цю мову, на думку автора цієї концепції, і є одним із основних моментів, що не лише ускладнює опанування нею, але і значно відрізняє процес викладання рідної та іноземної мов, оскільки вивчення рідної мови спирається на вже існуюче її відчуття. Вчений звертає увагу на такі особливості цього інтелектуального відчуття: 1) воно не є універсальним, тобто можна відчувати одну мову (рідну) і не відчувати іншу (іноземну); 2) відчуття мови не успадковується, не є вродженим, а набувається, або виховується, тобто виникає та розвивається за життя людини, і