Розділ 2
Структурні чинники оптимізації
зовнішнього товарообміну
2.1. Структурування товарної маси в умовах розвитку експорто-
орієнтованого виробництва
У практиці господарювання не викликає суперечок той факт, що наукомістка
продукція є показником більшої доданої вартості, сировинні товари – меншої, і
що вміст доданої вартості зростає по мірі збільшення ступеня їх обробки. Але
при цьому вимагають розчленування ряд принципових питань, пов’язаних із
проведенням аргументованої функціональної класифікації чинників, які впливають
на величину доданої вартості і визначення механізмів їх впливу.
Серед натурально-речовинних чинників, що зумовлюють зростання доданої вартості,
виділяють характер продукції (сировина, напівфабрикати і готові вироби), а
також ступінь її обробки (низький, середній, високий). Вплив цих двох чинників
може бути зображений у формі матриці (рис.2.1). Такий підхід пояснюється тим,
що вплив цих чинників перетинається, він здійснюється комплексно, а не
ізольовано кожним з них окремо. Тому групування повинно відповідати характеру
їх впливу, а для цього найбільшою мірою підходить матрична інтерпретація.
Ступінь обробки продукції
низький
середній
високий
Характер продукції
Сировина
Напівфабрикати
Готові вироби
Рис. 2.1. Матриця матеріально-речовинних чинників,
які впливають на рівень доданої вартості
У дослідженнях, де залежність між різними чинниками не має суто функціонального
характеру, а виявляється у формі тенденції, кількісне значення чинників не має
принципового значення. Тому замість строгої кількісної градації їхня
диференціація проводиться за ознаками “висока”, “середня”, “низька” чи “гарне”,
“середнє”, “погане”. Наприклад, такі підходи застосовуються в матриці Мак-Кінсі
при визначенні привабливості ринку і стратегічного положення, у ситуаційній
моделі Херсі і Бланшара, в управлінських ґратах Блейка і Мутона тощо [140,
с.216]. Такий методологічний підхід обґрунтований, оскільки дозволяє групувати
чинники залежно від їхнього кількісного значення без зайвої деталізації.
Із позицій окремо взятого експортера, як уже зазначалося, частка доданої
вартості в товарі не має принципового значення. Якщо у процесі експорту
відшкодовуються витрати і надходить відповідний прибуток, угода вважається
ефективною. Тоді як для регіону збільшення доданої вартості поєднано з
додатковими стадіями переробки продукції, що відповідає збільшенню кількості
робочих місць, інвестиційної активності, розширенню внутрішньорегіональної
кооперації і зміцненню внутрішнього ринку загалом. При цьому спрацьовує
мультиплікативний ефект із усіма його позитивними наслідками, використовуючи
логіку наведеної матриці, чим більше значення поля, яке займає експортований
товар, тим, за інших рівних умов, ефективніша зовнішньоекономічна діяльність.
Характер продукції та ступінь її обробки – поняття близькі та багато в чому
дублюють одне одного. Наприклад, взуття і телевізори належать до групи готової
продукції. Більше того, це кінцева продукція, яка споживається й остаточно
залишає сферу відтворення. Однак ступінь обробки відеоапаратури значно вищий.
За інших однакових умов тут вища і частка доданої вартості, ніж у взутті, чи в
іншій аналогічній продукції. Пластмаси й електронні плати відносяться до групи
напівфабрикатів, однак ступінь їхньої обробки різний і, відповідно, неоднакова
частка доданої вартості. Також неоднакова ця величина й у різних видах
сировини. Аналогічно до групи товарів із низьким ступенем обробки однаково
можуть належати як сировина, так і окремі види напівфабрикатів і, навіть,
готової продукції.
У наведеній матриці позитивними тенденціями варто вважати як просування вправо
по горизонталі, так і просування вниз по вертикалі. Обидва напрямки означають
збільшення кількості стадій виробничого процесу, які продукція проходить на
вітчизняних підприємствах. Цей показник виступає також концентрованим
вираженням ступеня розвитку виробництва і ємкості внутрішнього ринку.
Аналіз експортних статей дозволяє розподілити продукцію по полях матриці так:
Поле 1. М'ясо і харчові субпродукти; риба і рибопродукти; молоко, молочні
продукти, яйця; овочі, коренеплоди, їстівні плоди і горіхи, цитрусові, зернові
культури; олійне насіння і плоди, шкіряна сировина, хутро, деревина і вироби з
неї.
Поле 2. Мінеральні продукти.
Поле 4. Продукція борошномельного виробництва; жири й олії тваринного та
рослинного походження; папір; вовна; бавовна; нитки з хімічних волокон; хімічні
штапельні волокна; текстильні матеріали.
Поле 5. Продукція хімічної промисловості; пластмаси і каучук; неблагородні
метали та вироби з них.
Поле 7. Саджанці й дерева; кава, чай, прянощі; продукція харчової
промисловості; вироби зі шкіри; вата; трикотаж, текстиль; взуття, головні
убори, парасольки; вироби з каменю, скла, гіпсу.
Поле 8. Килими; машини й устаткування; транспортні засоби; годинники; музичні
інструменти; меблі; іграшки.
Поле 9. Твори мистецтва; електротехнічне устаткування; звукозаписуюча і
відтворююча апаратура; телеапаратура; прилади й апарати – оптичні,
фотографічні, вимірювальні, медичні.
Наведена класифікація має визначений елемент умовності. Особливо це стосується
продукції, яка належить до сировини або до напівфабрикатів. Обидві ці категорії
допускають визначений ступінь обробки товару й водночас вони охоплюють
продукцію, яка може використовуватися на подальших стадіях виробничого процесу.
Офіційна статистика не виділяє чітких критеріїв, що дозволило би віднести
окремі види продукції до категорії сировини чи напівфабрикатів. Найчастіше
класифікація проводиться не в залежності від мат
- Киев+380960830922