Розділ 2
Теоретичні і практичні основи становлення педагогічної психогігієни
2.1. Розроблення педагогічних основ психогігієнічного знання у зарубіжних та
вітчизняних дослідженнях
Наукове розроблення основ педагогічної психогігієни у своєму розвитку пройшло
кілька етапів, характерних для виникнення і становлення психічної гігієни
взагалі. Перший етап відзначався посиленням уваги суспільства, органів
шкільного управління і лікарів до стану здоров’я учнів, особливо тих його
показників, які легко перевірялись у медичній практиці. Була встановлена
залежність між умовами навчання в школі і станом фізичного здоров’я дітей та
підлітків, які відвідували школу.
Відновлений у науковому обігу німецькими дослідниками давньогрецький термін
«діететика» був застосований і для позначення способу діяльності учня у школі,
поклавши початок вивченню питань «шкільної діететики». Дослідник цього етапу
В.Фармаковський, характеризуючи початок зближення задач педагогіки і гігієни і
їх зосередження спочатку на стані фізичного здоров’я учня, відзначав:
«Опубліковані у 1867 році Германом Коном результати дослідження зору 10060
дітей, що навчались у м. Бреславлі і його околицях, склали епоху в історії
гігієни і педагогіки. Висновки, зроблені Коном, були настільки важливі і
несподівані, що не могли не викликати значної сенсації в світі лікарів і
педагогів. Відтоді починається пожвавлене наукове і літературне опрацювання
питань шкільної гігієни, що з’ясувала вже багато сторін фізіологічної історії
юнацтва, яке навчається» [94, с. 159].
Після незвичного й нового для того часу відкриття об’єктивних фізіологічних
результатів впливу шкільного навчання на здоров’я учнів увага дослідників була
звернена й на інші показники, зокрема й психічні. До наукового обігу спочатку в
Німеччині, Швейцарії, а потім й інших країн вводиться поняття «шкільна
перевтома».
Однак проти такого визначення цього разу заперечують самі лікарі, посилаючись
на відсутність безпосереднього зв’язку шкільної перевтоми із стійкими
фізіологічними показниками стану здоров’я учнів. Так, німецький лікар того
періоду Багінський (м. Берлін) стверджує, що «лікарська практика вказує лише
поодинокі випадки проявів виснаження в середовищі гімназистів і реалістів
старших класів, що цілком підриває теорію «перевтоми» [94, с. 177].
Суперечка між лікарями, які брали до уваги стійкі фізичні дані, і педагогами,
які оцінювали психічні характеристики учнів, зокрема їх здатність до засвоєння
навчального матеріалу, уважність, пам’ять, призвела до необхідності більш
ретельного вивчення цієї проблеми. Органами шкільного управління створюються
спеціальні комісії, до яких були введені і педагоги, і лікарі для підготовки
висновків із питань перевтоми учнів. Роботу однієї з таких швейцарських комісій
проаналізував О.С.Віреніус: «В кінці 1888 р. і на початку 1889 р. в місті Берні
скликана була з ініціативи Поліцейського Управління шкільна комісія з 120
чоловік педагогів, лікарів і осіб різних професій, яка повинна була зайнятись
встановленням основ раціональної шкільної гігієни (тілесної, моральної і
розумової) і скласти загальнообов’язковий регулятив, який відповідав би всім
науковим вимогам і послужив би керівництвом для осіб шкільної адміністрації.
Читаючи звіти цієї комісії (відзначимо до речі: вона працювала надзвичайно
сумлінно), не знаєш, чому слід дивуватись: чи відсталості всього, що
стосується в Швейцарії педагогії, чи незвичайній витривалості дітей, над якими
виробляє ця педагогія свої експерименти.
Будь-яке із положень, які встановлюються на майбутнє комісією в напучування
педагогам, вказує, по-перше, на невигадливість, елементарність їх змісту, а,
по-друге, наводить на думку про надзвичайну рутину швейцарської школи, яка
послужила приводом до складання таких положень і втручання в її справи з боку
представників освіченого Бернського товариства під проводом «Поліцейдиректора»
[95, с. 35-36].
О.С.Віреніус відзначив також, що російська школа не відрізняється щодо цього ні
від швейцарської, ні від німецької. Як і в Німеччині та Швейцарії, у
Російській імперії виникли аналогічні суперечки між лікарями і педагогами:
лікарі не визнавали перевантаженості і, відповідно, перевтоми учнів, хоч на це
звертали увагу педагоги. В результаті 24 травня 1892 року був виданий циркуляр
міністерства народної освіти, який констатував наявність перевантаженості
учнів у середніх навчальних закладах і пропонував вжити необхідних заходів
щодо попередження цього явища. Цим самим міжпрофесійна дискусія була вирішена
адміністративним шляхом на користь висновків педагогів, що поклало початок
другому етапу становлення педагогічної психогігієни – виявленню і
систематизації емпіричних фактів, аналізу педагогічного досвіду з цього
питання.
Слід відзначити, що, на відміну від європейського та європейсько-азійського,
американський підхід до об’єктивного вивчення психофізичної природи учнів у
навчальному процесі був позбавлений адміністративно-поліцейського антуражу і
втручання. Навпаки, він постав із вільної та безпосередньої наукової ініціативи
як природна реакція на запити збагачуваного людинознавчими відкриттями
суспільства. Український педагог і психолог Я.Ф.Чепіга так оцінив появу нового
педагогічного напрямку: «Педологічний напрямок у сучасній педагогіці поклав
видатний проф. Північно-Сполучених Держав Стенлі Холл. Вперше в 1881 році
Стенлі Холл публічно перед величезним зібранням учителів висловив свою думку,
котра потім лягла в ґрунт його наступної діяльності в тому напрямі, що
педагогіка повинна бути зґрунтована на досліджуванні учнів» [105, с. 7].
Позитивно оцінююч
- Киев+380960830922