Історико-динамічні басейнові геоморфосистеми геоморфологічних формацій Українського щита.

РОЗДІЛ 2
ІСТОРИКО-ДИНАМІЧНА МОРФОСИСТЕМА ЗЕМЛІ І ІСТОРИКО-ДИНАМІЧНІ басейнові
геоморфоСИСТЕМИ
2.1. Історико-динамічна морфосистема Землі: результат планетарної
тер­мо­динамічної еволюції, елемент кругообігових речовинно-енергетичних
сис­тем
Історико-динамічна морфосистема (“рельєф”) Землі – це одна з її пла­не­та­рних
геосистем і при її вивченні нео­б­хідно враховувати сучасні уявлення про їх
виникнення і планета­рну роль. Теорії нерівновісної термодинаміки і
термо­ди­намічної еволюції Землі по­яснюють появу всіх планетарних систем і
форм ру­ху матерії пла­нетарним і світо­вим еволюційним процесом. Світова
еволюція ро­зглядається як самоорганізація і проявляється у спонтанному
утворенні но­вих і все більш організованих систем на основі попередніх, менш
організованих [289]. В стані динамічної рівноваги і, на­віть, розпаду, в
системах починають про­являтись приховані протиріччя, здатні дати поштовх до їх
якісних змін. В про­цесі плане­тарної еволюції розвились різні спеціалізовані
системи косної, біо­косної і живої при­роди. Вважається, що світовий
еволюційний процес роз­кла­дається на відрізки, протягом яких послідовно
змінюють одна одну стадії ві­д­носної стабілізації і повільного розвитку
існуючих структур та біфуркації або катастроф. В першу стадію виникають нові
структури, другу – обирається й ста­білізується одна з них. Це відбувається за
загальними законами природи, але ви­значається і випадковими причинами,
особливо, у другу стадію. Збіги випад­ко­вих причин відбуваються постійно, як і
по­ява нових форм розвитку, які мо­ж­на передбачити тільки в принципі. Тому,
еволю­­ція має необернений характер і іс­то­ричну “пам’ять”. Більшість її
закономірностей пояснюються нині теорією не­рі­в­новісної термодинаміки.
Земля є відкритою еволюціонуючою термодинамічною системою, де ві­д­бу­вається
не тільки розсіювання, знецінювання енергії й руйнування структур, але й
поєднані з ними процеси, що ведуть до утворення нових структур. Прик­ла­ди їх:
внутрішні оболонки і зовнішні геосфери. Основною причиною еволю­ції закритих
термодинамічних систем є самовільні, орієнтовані речовинно-енер­ге­тичні потоки
в них, які виникають у процесі їх руху до стану рівноваги. Нері­в­новісність
відкритої термодинамічної системи Землі є необхідною умовою для фо­рмування в
ній відкритих еволюціонуючих систем. Відкриті системи з поєд­на­ними процесами
формуються в разі, коли на шляху самовільних потоків ене­р­гії й речовини
виникають бар’єри, на яких відбувається “концентрація” енергії – формуються
нові відкриті системи зі спряженими процесами, які, по суті, і є
”ро­з­сіюванням” енергії, але затриманим на термін існування цих систем, який
за­в­ж­ди є кінцевими. Змістом прогресивної еволюції є кількісне і якісне
зроста­н­ня числа спряжених процесів, виникнення на основі нижчих форм руху
більш ви­соких, поєднаних із першими. Основною її умовою є боротьба
протилеж­но­с­тей, яка в конкретних випадках проявляється як протиріччя
процесів “розсію­ва­н­ня-концентрації” енергії й речовини. Тут важливо
розрізняти еволюцію систем і еволюцію поєднаних процесів, на основі яких і
функціонують відкриті ево­лю­ці­онуючі системи. Виділяють екстенсивний і
інтенсивний шляхи прогресивної ево­люції систем. Перший з них реалізується за
рахунок абсолютного росту ви­ко­ристаної енергії. Він лімітований від початку і
тому змінюється інтенсивним, по­казником якого є ріст коефіцієнту корисної дії
поєднаного процесу. Нинішні гло­бальні екологічні проблеми пояснюються
переходом суспільства в інтен­сив­ну стадію розвитку.
Термодинамічна модель еволюції дозволяє робити висновки загального ха­рактеру
щодо еволюції планетарних систем: 1) прогресивно еволюціонують ті­ль­ки
відкриті нерівновісні системи з поєднаними процесами; 2) прогресивна ево­люція
веде до росту нерівновісності відкритих систем; 3) прогресивній ево­лю­ції
властиві ріст: поєднаного процесу – коефіцієнту корисної дії, системи –
пи­томої ва­ги вільної енергії поєднаного процесу; 4) рушійними силами
ево­лю­ції є викори­стання поєднаними процесами потоків енергії (речовини)
зовнішніх джерел, які виникають при русі закритих мегасистем (Сонце-Земля), що
містять ево­люціонуючі системи, до рівноваги; 5) прогресивна еволюція
супровод­жу­є­ть­ся зменшенням з часом зовнішніх джерел енергії і речовини в
процесі руху за­к­ри­тих мегасистем до рівноваги; 6) способом функціонування
еволюціонуючих си­с­тем живої і неживої природи є поєднані процеси; 7)
внутрішні і зовнішні чи­н­ники еволю­ції систем взаємодіють. Структура систем
функціонально залежать від зовнішніх, які впливають на їх еволюцію; 8) еволюція
систем неживої і жи­вої природи відбувається на основі поєднаних і основних
процесів при по­с­ту­по­во­му зменшенні внутрішніх запасів енергії й речовини;
9) еволюція системи при­скорюється в епохи їх різкого поповнення енергією; 10)
зміст еволюції: пе­ре­хід від систем неживої природи до більш організованих,
живої; 11) прогре­си­в­но еволюціонуючі системи ускладнюють свою структуру,
регресивні, навпаки, спро­щують.
На наш погляд, закономірності еволюції планетарних систем повинні
вра­хо­ву­ва­тись при розробці теорії морфогенезу Землі. В ранній етап її
еволюції скла­лись обставини для появи нової системи – рельєфу Землі. Це
виглядає так: виділення про­тоземлі з протопланетної хмари – еволюція її
речовини в умовах гра­вітаційного колапсу і виділення великої кількості
теплової енергії – диси­па­ція останньої в до­в­кілля, як основний космічний
процес, і зародження поєд­на­них процесів, резу­льтато