Розділ 2
Організація страхового захисту сільського господарства
2.1. Стан та перспективи розвитку страхування сільськогосподарських ризиків в
Україні
До страхового захисту, крім організації страхування та перестрахування, слід
відносити й організацію фондів самострахування, а також централізовані
фінансові резервні фонди. Такий захист має давні передумови для виникнення, а
найяскравіші форми класичного страхування сільськогосподарських ризиків
з’явилися на початку XIX століття. Характерною ознакою їх було те, що страховий
захист здійснювався переважно у приватно-публічній або колективно-кооперативній
формах.
Страховий захист сільськогосподарських виробників у таких високо розвинутих
країнах, як США та Канада, включає не тільки багато видів класичних форм
страхування, а й досить вагоме державне субсидування страхування. Доходи
фермерів захищаються як від ризиків знищення врожаю через стихійні лиха, так і
від втрат через падіння цін на зерно внаслідок перевищення ринкової пропозиції.
Якщо підтверджується факт значного зниження оптових закупівельних цін, що
призвело до фінансових втрат, останні вважаються такими, що підлягають
відшкодуванню. Крім того, фінансова стабільність господарств Канади
забезпечується здійсненням не тільки страхування, а й допоміжними програмами
фінансування. Програма осіннього (FCAP) та весняного (SCAP) авансування
передбачає підтримання восени достатніх грошових потоків фермера в період
одразу після збирання врожаю та позбавляє необхідності реалізації продукції на
невигідних умовах, а навесні – допомагає під час посіву сільськогосподарських
культур і здійснює страхування майбутнього врожаю в фермерській асоціації.
Виникнення суперечливих дій в ході формування ринкових відносин,
необ’єктивність і невідповідність ринковим умовам механізму регулювання
страхової діяльності в АПК з боку держави, її неуважність до задач підготовки
соціальної бази страхування та інші аспекти цієї багатопланової проблеми
залишаються дискусійними і потребують подальшого дослідження. Вітчизняна наука
поки що недостатньо опрацювала такі питання як визначення оптимальних стратегій
розвитку відносин зі страхування в АПК, забезпечення фінансової стійкості таких
відносин, удосконалення фінансового контролю страхової діяльності в АПК.
Своє становлення український страховий ринок почав у 1991 році за відсутності
власного страхового законодавства, а також органу державного нагляду за
страховою діяльністю. Починаючи з 1991 року відбувається бурхливий розвиток
страхової діяльності. Починаючи з 1993 року значного розвитку набуває особисте
страхування, частка якого у загальній структурі страхового ринку в 1993 році
випереджала інші види страхової діяльності і складала 46%. В другому півріччі
1994 року інфляція відчутно знизилася. Це призвело до значного падіння темпів
зростання страхової діяльності, частка якої скоротилася з 1,2% від ВВП в 1994
році до 0,45% від ВВП в 1995 році, насамперед, за рахунок скорочення з 47,1% в
1994 році до 38% частки особистого страхування у загальній структурі страхового
ринку. Стрімкого розвитку на другому етапі одержало недержавне обов'язкове
страхування, його частка у структурі страхового ринку зросла з 0,3% в 1993 році
до 16,4% в 1995 р. Завдяки створенню Комітету у справах нагляду за страховою
діяльністю, вже в 1994-1995 рр. була здійснена реєстрація страхових компаній і
видано ліцензії, в яких було визначено ті види страхування, за якими страховик
мав змогу здійснювати страхову діяльність. Усі страхові компанії України
поділяються на дві основні групи (зі страхування життя та з ризикових видів
страхування) (рис.2.1).
З часу прийняття Закону України "Про страхування" на страховому ринку України
намітився ряд позитивних тенденцій: зростання обсягів страхових платежів;
збільшення величини страхових резервів; підвищення частки страхових премій у
ВВП; збільшення розмірів статутних фондів страховиків; випереджувальні темпи
росту страхових платежів щодо темпів росту страхових виплат (виключення – 1999
рік). Значний розвиток на цьому етапі одержало добровільне майнове страхування.
Частка цього виду страхування у загальній структурі страхового ринку
збільшилася з 29% в 1996 році до 35% в 1999 році, а в 1997-1998 рр. досягала
44-46%. Крім того, з'явилися якісно нові види страхування, наприклад,
Укрстрахнагляд видавав ліцензії на майнове страхування власників
приватизаційних і цінних паперів. Відповідно з розвитком нових видів
страхування з 1995 р. до 1999 р., зросли доходи та надходження практично від
всіх видів страхування. У 2001 р. найбільшу частку надходжень у розмірі 56,1%
склали надходження від добровільного майнового страхування. При цьому ця частка
зросла порівняно з 2000 р. на 3,4%. Динаміку доходів і видатків страхових
компаній представлено на рисунку 2.2.
Серед актуальних проблем страхового захисту в агропромисловому комплексі варто
зазначити наступні. У зв’язку з важливістю та необхідністю відшкодування
збитків, завданих матеріальним ресурсам АПК, новою редакцією Закону України
“Про страхування” передбачено обов’язкове страхування врожаю зернових культур і
цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;
страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб,
стихійних лих і нещасних випадків згідно з переліком тварин, встановленими
Кабінетом Міністрів України.
Страхування відповідальності юридичних осіб за спричинення шкоди життю та
здоров'ю працівників АПК необхідне для підвищення матеріального забезпечення
сільських мешканців, підвищення їх добробуту. В аграрній сфері кількість
укладених дого
- Киев+380960830922