РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ТОВАРООБОРОТОМ
2. 1. Діагностика механізму управління товарооборотом підприємств
Узагальнення та систематизація теоретико-методологічних основ
організаційно-економічного механізму управління товарооборотом підприємства
дозволили в першому розділі цього дослідження сформулювати основні вимоги, яким
він повинен відповідати. У результаті з'явилася можливість проаналізувати
відповідність цим вимогам механізму, що діє в центральній ланці формування
товарообороту – торговельному підприємстві. Діагностика ОЕМ управління
товарооборотом безпосередньо в підприємствах обумовлена також необхідністю
пошуку шляхів підвищення його ефективності та приведення у відповідність зі
стратегією розвитку торгівлі як галузі.
Діагностика є процесом дослідження об'єкта діагнозу – встановлення й вивчення
ознак, що характеризують стан організмів і систем для передбачення можливих
відхилень у їх роботі [27, с. 11]. Сутність поняття «діагностика економічної
системи» є в дослідженні, проведеному для вибору цілей функціонування цієї
системи, методів їх досягнення й виявлення недоліків [150, с.67].
Для діагностики діючого механізму проведене дослідження процесу управління
товарооборотом у торговельних підприємствах, що реалізують продовольчі товари.
Ціль дослідження – розробка рекомендацій з удосконалення механізму управління
товарооборотом підприємства.
При обстеженні ОЕМ був використаний метод експертної оцінки. Оскільки
торговельні підприємства повинні здійснювати три види управління: оперативне,
поточне та стратегічне, у програму обстеження ввійшли, відповідно, три групи
питань: про механізм оперативного, поточного та перспективного (стратегічного)
управління товарооборотом. Розроблена з цією метою анкета включає десять питань
(додаток А).
Дослідженням передбачалася оцінка адекватності механізму управління
товарооборотом рівню та динаміці доходів, платоспроможному попиту населення,
задачам зміцнення фінансового стану підприємств. Ставилася задача з'ясувати,
хто вивчає ці проблеми, на базі якої інформації, якими методами.
Вступна частина анкети містить характеристику підприємства. Таким чином, був
забезпечений адресний взаємозв'язок дослідження з організаційно-економічними
особливостями торговельних підприємств. Щоб обстеження було репрезентативним, у
програму включені торговельні підприємства, основний асортимент яких складають
продовольчі товари. Склад досліджуваних підприємств відбиває існуючу структуру
стаціонарної роздрібної мережі Донецької області, що дозволило забезпечити
відповідність вибірки генеральної сукупності підприємств (табл. 2. 1).
Таблиця 2. 1
Групування обстежених продовольчих підприємств
за кількістю працівників
Номер групи
Груповочна ознака
Кількість обстежених підприємств
Структура роздрібної мережі торговельних підприємств Донецької обл. у 2006 р.,
у % до суми
Одиниць
У % до суми
До 5 працівників
24
42,8
45,6
6–10 працівників
15
26,8
25,1
11–15 працівників
10,7
9,4
16–20 працівників
5,4
4,5
21–50 працівників
10,7
9,7
51 та більше працівників
3,6
5,7
Разом
56
100
100
Примітка. Використані результати обстеження торгівлі в Донецькій обл. [138].
Результати обстеження підтвердили доцільність обраної в роботі групування
підприємств за товарною спеціалізацією та кількістю персоналу. Зміст, методи,
спрямованість процесу управління продовольчими торговельними підприємствами
чітко диференціювалися за кількістю персоналу. Дослідження показало, що площа
підприємства, форми обслуговування, товарна спеціалізація не мають істотного
впливу на зміст управлінських функцій та їх розподіл між членами трудового
колективу. Головним фактором є величина підприємства за кількістю персоналу.
Результати анкетування узагальнені диференційовано у кожній групі підприємств.
До першої групи віднесені підприємства з кількістю персоналу до п'яти осіб. Це
малі торговельні підприємства, в основному, на 2-3 робочі місця. У Донецькій
області ця група магазинів складає 45,6% підприємств і має тенденцію до
збільшення. За два роки, з 2004 до 2006, їх частка виросла на 1,6%. При цьому
слід зазначити, що частка дрібних підприємств у товарообороті Донецької області
в цілому складає майже 56% [138, с. 18].
Основна робота з короткострокового щоденного визначення можливого обсягу й
структури товарообороту виконується продавцями. Вони одержують і реалізують
товар, спілкуються з постачальниками, стежать за динамікою товарних запасів,
здають керівництву підприємства торговельну виручку, що часто не інкасується
банком, а використовується для розрахунків з постачальниками.
За товарами щоденного попиту ведеться підрахунок кількості реалізованих товарів
наприкінці кожного робочого дня; за товарами частого попиту – 1-2 рази на
тиждень; за товарами рідкого (періодичного) попиту – рішення про закупівлю
нової партії товарів приймається після встановлення очікуваного терміну
реалізації завезеної партії товарів, шляхом спостереження за зміною товарних
запасів.
Продавці визначають розмір замовлення (завезення) наступного дня чи на інший
короткочасний період. Оперативний план товарообороту (Тi) розраховують за
формулою
де – фактичний (очікуваний) товарооборот попереднього періоду, сума;
– зміна суми запасів.
Анкетне опитування показало, що в торговельних підприємствах оперативне
управління товарооборотом засноване на використанні найбільш трудомістких
моделей безупинного контролю товарних запасів з обов'язковим прийняттям рішень
у ході справи щодня, або в інший короткий календарний період (тиждень, декада
тощо). Постійно обробляєть