Ви є тут

Особливості клініки, діагностики та лікування генітального ендометріозу в дитячому та підлітковому віці"

Автор: 
Слєпічко Юля Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U001206
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Клінічна характеристика групи

В процесі роботи проведено обстеження 122 дівчаток-підлітків віком 13-18 років, з яких основну групу склали 72 хворих на ГЕ. Групу порівняння - 50 здорових одноліток (табл. 2.1.1). За віковим складом основна і контрольна групи не відрізнялись.
Таблиця 2.1.1
Розподіл обстежених дівчаток-підлітків за віковим станом

ГрупиnВІК13-14 років15-16 років17-18 роківабс.%абс.%абс.%Основна72811,13751,42737,5Контрольна504826522040р>0,05>0,05>0,05
За локалізацією процесу хворі основної групи розподілялись таким чином: внутрішній ендометріоз - 15 (20,8%) пацієнток, ендометріоз яєчників - 15 (20,8 %), очеревини - 8 (11,1%), комбінований з залученням до процесу яєчників - 27 (37,5%), комбінований з залученням ретроцервікальної клітковини - 7 (9,7%). В цілому ураження матки відмічено в 49 (68,1%) випадках, яєчників - 42 (58,3%), комбінований - 34 (47,2%) (табл. 2.1.2).
Діагноз встановлювався на підставі клінічних даних, додаткових методів обстеження: лапаротомії, лапароскопії, гістологічного дослідження біоптатів, УСГ, ЯМРТ, імуноферментного дослідження рівня СА-125 в сироватці крові.
Таблиця 2.1.2
Розподіл обстежених основної групи в залежності від локалізації ендометріоїдних гетеротопій
ГрупиnЛОКАЛІЗАЦІЯВнутрішнійЗовнішнійКомбінованийяєчниківочеревиниматка + яєчникиматка + ретроцер-вікальнийабс.%абс.%абс.%абс%абс.%Основна721520,81520,8811,12737,579,7
2.2. Загальноклінічні методи дослідження

Клінічні дані, одержані в процесі обстеження, фіксувались в анкеті, що включала характер скарг хворих, анамнез захворювання і життя з урахуванням перебігу антенатального періоду розвитку, даних об'єктивного, соматичного, гінекологічного обстеження, біохімічних, імуноферментних методів дослідження.
З метою вивчення впливу антенатального періоду розвитку та сімейного анамнезу на розвиток імунних та гіпофізарно-яєчникових порушень нами було вивчено перебіг антенатального і постнатального періодів розвитку, особливості сімейного анамнезу, соматичного та статевого розвитку у дівчаток-підлітків в обох групах.
Оцінка фізичного розвитку та здоров'я дівчаток-підлітків проводилась на підставі вивчення таких параметрів: ріст, маса тіла, розміри грудної клітки
[50, 69, 104]. Наявність або відсутність дисморфій, стигм дезембріогенезу оцінювались візуально.
Розподіл за групами здоров'я проводився згідно критеріям [50]:
1 група - здорові з нормальним розвитком і нормальним рівнем функцій органів та систем;
2 група - здорові, але які мають функціональні і деякі морфологічні відхилення, а також знижену опорність до гострих та хронічних захворювань;
3 група - діти та підлітки, які хворіють на хронічні захворювання в стадії компенсації зі збереженням функціональних можливостей організму;
4 група - діти та підлітки, які хворі на хронічні захворювання в стадії субкомпенсації, зі зниженими функціональними можливостями;
5 група - діти та підлітки, що хворіють на хронічні захворювання в стадії декомпенсації, які мають значно знижені функціональні можливості організму.
Оцінка статевого розвитку проводилась на підставі визначення ступеня вираженості вторинних статевих ознак [69], що включає параметри: ступінь розвитку грудних залоз (Ма); вираженість лобкового (Р) і аксилярного (Ах) оволосіння; менструальна функція (Ме).
На тлі одержаних результатів виводилась формула статевого розвитку, в якій кожна ознака була оцінена за чотирибальною системою і мала свій коефіцієнт, що дорівнював для Р - 0,3; Ах - 0,4; Ме - 2,4; Ма - 1,2.
Ма(0-3)•(1,2) + Р(0-3)•(0,3) + Ах(0-3)•(0,4) + Ме(0-3)•(2,1)
Ступінь тяжкості гірсутизму вивчався за шкалою кількісної оцінки гірсутних зон за Ferriman D., Golwey J. (1961) [50] і визначення гірсутного числа, яке дорівнювало сумі балів гормонального (кількісна оцінка росту волосся в андрогензалежних зонах) і індиферентного числа (кількісна оцінка росту волосся в андрогеннезалежних зонах). Варіантом норми вважалось гірсутне число в 7 і менше балів.
Оцінка психоємоційного стану здійснювалась на підставі тестів самооцінки "рівня особистої тривожності", "...який відображає стійку характеристику людини і характеризує устояну схильність сприймать велике коло ситуацій як загрозу і реагувати на них ситуацією тривоги" [27]. Тести розроблено Стілбергом Ч.Д. і адаптовано Ханіним Ю.Л. [27]. Відповіді на питання анкети оцінювались за чотирибальною системою:
ні, це не так - 1 бал;
мабуть, це так - 2 бали;
вірно, це так - 3 бали;
цілком вірно - 4 бали.
Сума балів відображала рівень особистої тривожності:
46 і більше балів - високий;
31 - 45 балів - середній;
20 - 30 балів - низький.
Ступінь тяжкості синдрому альгодисменореї визначався за оцінкою Andersch B., Milson J. (1982) в модифікації Адамян Л.В., Кулакова В.І. [10] з використанням чотирибальної системи (0 - 3) за критеріями: ступінь тяжкості альгодисменореї, працездатність, порушення загального самопочуття, використання аналгетиків. На підставі отриманих даних вираховувався больовий індекс, який являв собою суму балів: до 4 - легкій ступінь тяжкості синдрому альгодисменореї; 5-8 - середній; 9-12 - тяжкий.
Стан зовнішніх і внутрішніх статевих органів оцінювали шляхом гінекологічного вагінального та ректального досліджень, огляду шийки матки в дзеркалах, застосування УСГ- та ЯМРТ- досліджень, лапароскопії або лапаротомії.
Гормональний статус хворих вивчався на основі визначення рівнів секреції гонадотропних і статевих гормонів, кортизолу, тестів функціональної діагностики.
Концентрація ЛГ, ФСГ, естріолу, естрадіолу, прогестерону, кортизолу, рівень СА-125 в сироватці крові визначались за методом імуноферментного аналізу на обладнанні і за технологією фірми "Хофман-Ля-Рош" (Швейцарія). Дослідження виконане в лабораторії бактеріології, імун