РОЗДІЛ 2.
СУЧАСНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАНЬ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
Вивчення теоретичних основ організації землекористувань в сучасних умовах реформування земельних відносин зумовлено змінами земельного устрою в Україні. Проблемі реформування землекористувань в АПК присвячені наукові дослідження Л. Новаковського, А. Третяка, Д. Добряка, В. Горлачука, Ф. Пальчикова, М. Мицая, П. Казьміра, М. Ступеня,В. Пастернака [11, 14, 28, 47, 48, 52, 54, 57, 60, 80, 82, 84,].
Проте теорія методологічних основ формування землекористувань багатогранна і повинна розповсюджуватись на всі категорії земель. Тому в цьому розділі ми зупинимось на розробці методологічних основ формування землекористувань сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення.
2.1. Особливості формування землекористувань на землях різних категорій.
Реформування земельних відносин відбувається у всіх галузях народного господарства України. Виробничі процеси в кожній галузі відрізняються між собою і по різному впливають на формування землекористувань та їх просторове розміщення. Спільною особливістю при формуванні сільськогосподарських, лісогосподарських, водогосподарських підприємств, організацій і установ природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, а також підприємств промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, оборони тощо, є земля як базис функціонування всіх процесів та розміщених на ній засобів виробництва [57], а також як правова база, що є основним регулятором внутрішніх і зовнішніх земельних відносин. Як відомо із ЗК, всі землі України можна поділити за такими ознаками: цільовим призначенням; характером використання; формами власності.
За цільовим призначенням і характером використання землі землекористування діляться на дві групи: сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, які в свою чергу поділяються за категоріями:
-землі сільськогосподарського призначення;
-землі житлової та громадської забудови
-землі природно-заповідного та іншого природно-охоронного
призначення;
-землі оздоровчого призначення;
-землі рекреаційного призначення;
-землі історико-культурного призначення;
-землі лісового фонду;
-землі водного фонду;
-землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
В кожній категорії земель землекористування формуються в залежності від форм власності на землю і її цільового використання. ЗК України передбачено три рівноправні форми власності: державну, приватну і комунальну. Структура формування землекористування за категоріями земель наведена на рис. 2.1.
Характер використання земель в регіонах України відрізняється між собою і залежить від природно - сільськогосподарського районування, зонування, рівня урбанізації, рівня освоєння, лісистості та іншого характеру використання.
Із загальної площі земельного фонду України сільськогосподарські землі займають найбільшу питому вагу-71,2%; з них сільськогосподарські угіддя - це 69,3% і тільки 1,9% займають землі зайняті будівлями, дворами, дорогами, полезахисними смугами тощо.
Для порівняння, в Рівненській області, із-за географічного положення і природно-кліматичних умов сільськогосподарські землі займають в питомій вазі від загальної площі 48,5%, ліси і лісовкриті площі -39,6%, відкриті заболочені землі і землі зайняті водою -7,4%, інші землі -4,6%.
Територія області поділена на дві сільськогосподарські зони: Полісся -73,6%, Лісостепу -26,4%, з них сільськогосподарські угіддя на Поліссі складають біля 507 тис. га, а Лісостепу займають 430 тис. га. Відповідно такий стан і визначає формування землекористувань різних категорій земель.
Землями сільськогосподарського призначення визначаються землі, які надані для потреб ведення сільськогосподарського виробництва. На цих землях формуються землекористувачі:
1) недержавних сільськогосподарських підприємств;
2) державних сільськогосподарських підприємств,
3) міжгосподарських сільськогосподарських підприємств,
4) громадян.
До несільськогосподарських землекористувань відносяться земле- користування, які розташовуються на землях житлової та громадської забудови в межах населених пунктів, що перебувають в державній, приватній, комунальній власності. На цих землях розміщуються:
-багатоповерхові житлові будинки з прибудинковими земельними ділянками;
-присадибна забудова особистих підсобних господарств з господарськими спорудами, житловими будівлями котежного типу та присадибними ділянками;
-ділянки дачного, гаражного будівництва, житлових, житлово-будівельних і гаражно-будівельних кооперативів;
-землі загального користування: вулиці, майдани, проїзди, дороги, парки, сквери, бульвари, сади, озера, ставки;
-землі комунально-побутового призначення, кладовища;
-землекористування установ і організацій, органів державної влади і самоврядування, закладів освіти, науки, культури, спорту, торгівлі, відпочинку, житлово-експлуатаційні кооперативи, землі резервного фонду.
Форма, розміри і площа землекористування, інженерна інфраструктура та озеленення території на землях житлової і громадської забудови встановлюється відповідно з генеральним планом, забудови населеного пункту, підприємства, організації і установи, з врахуванням вимог, державних норм та місцевими правилами. В сучасних умовах утвердження права комунальної власності виникає необхідність чіткого розмежування земель, що відносяться до комунальної або державної власності. Розмежування повинно здійснюватись за спеціально розробленим землевпорядним проектом і відображатись на плані земельно-господарського устрою населених пунктів. Порядок використання земель визначається спеціальними уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, містобудування і архіт