РОЗДІЛ 2
ЄДИНИЙ ПРАВОВИЙ ПРОСТІР
СВІТОВОГО РИНКУ КОСМІЧНИХ ПОСЛУГ І ТЕХНОЛОГІЙ
Питома вага правових питань міжнародної торгівлі, питань врегулювання економічного співробітництва в міжнародному публічному праві увесь час зростає, що дозволяє говорити про все суттєвіший вплив на регулювання відносин в рамках світового космічного ринку міжнародного економічного права, "яке нівелює межу між публічним і приватним правом".
Якщо регламентовані міжнародним публічним (для нашого випадку - космічним або економічним) правом відносини носять міждержавний характер, то регулювання особливої групи приватно-правових відносин (насамперед майнових), які мають міжнародний характер, - це сфера міжнародного приватного права. Поряд з майновими відносинами в міжнародному обігу виникають і пов'язані з ним немайнові відносини (в галузі патентного права, страхування тощо), які теж підпадають під регулятивну дію цивільно-правових норм і на сучасному етапі розвитку світового космічного ринку потребують окремої уваги. "Мова, цілком імовірно, повинна йти про зміни у співвідношенні публічно-правового та приватно-правового методів регулювання, переходу до якісно нового рівня взаємодії міжнародного договору та національного законодавства" [103] 70.
Але навіть комплексне залучення правових механізмів зазначених систем права не вирішують усіх питань правового регулювання сучасного світового космічного ринку. Адже залишаються ще проблеми врегулювання відносин транснаціональних утворень (ТНК, банки, біржі) в рамках цього ринку.
2.1. Міжнародно-правове регулювання зовнішньоекономічних операцій на світовому космічному ринку
Аналізуючи коло проблем врегулювання правовідносин суб'єктів світового космічного ринку, що підпадають під дію міжнародного економічного права, необхідно враховувати, що в сучасних умовах розвитку економіки надзвичайної ваги набуває значення світової торгівлі, її роль як системоутворюючого та інтегруючого чинників розвитку світового господарства. В умовах сьогодення цілісне функціонування світової економіки (і її складової - світового ринку) все більше виявляється результатом інтеграції окремих функціональних складових в єдину систему світогосподарських зв'язків, що знаходить своє відображення в чинниках міжнародної спеціалізації та розподілу праці, в процесах інтернаціоналізації зовнішньоекономічних зв'язків і поглиблення взаємозалежності між суб'єктами цих зв'язків. Засобом, що опосередковує ці чинники та процеси, і є саме світова торгівля, яка стає, відповідно, основним інтегруючим рівнем розвитку світового господарства. Особливості сучасного світового господарства свідчать про те, що міжнародні торгівельно-економічні відносини набувають глобального (за масштабами) та універсального (за наслідками) характеру. Таким чином, з метою координації цих відносин найбільш адекватними уявляються такі механізми та методи міжнародно-правового регулювання, які, в свою чергу, також мають всеосяжний та універсальний характер. Це обумовило відповідні характеристики, засоби та методи міжнародно-правового регулювання сучасної світової торгівлі: системність норм і принципів, що регламентують різні аспекти міжнародного обміну товарами та послугами, та орієнтованість цих норм і принципів на лібералізацію національних торгівельних режимів і світової торгівлі в цілому; зростання ваги багатосторонніх механізмів регулювання сучасної світової торгівлі та інституційно - міжнародний характер нормотворчих процесів у цій сфері; розвиток тенденцій до універсалізації норм міжнародного торгового права та поширення їх на усі види зовнішньоекономічних відносин, на усю сукупність світових торгівельних зв'язків. Тому цілком закономірно, що створення і розвиток норм міжнародного економічного права здійснюється сьогодні в рамках універсальних міжнародних організацій, в першу чергу, ГА ООН, Економічної та Соціальної Ради ООН (ЕКОСОР), Конференції ООН з торгівлі та розвитку (КТР), а також спеціалізованих установ ООН: Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Міжнародного Валютного Фонду (МВФ), Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку (МБРР), Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Світової Організації Торгівлі (СОТ) та інших.
Центральне місце в системі регулювання міжнародних економічних відносин посідає Генеральна угода з тарифів і торгівлі. Ця Угода не є суто міжнародною економічною організацією, але постійний характер і форми її діяльності (проведення конференцій, створення постійних органів) зближують її з такими організаціями. До ГАТТ, яку в якості багатосторонньої міжнародної угоди про режим торгівлі та торгівельної політики було укладено 23 державами в жовтні 1947 року, сьогодні входить понад 140 держав світу. Головною метою ГАТТ було проголошено всіляке розширення виробництва та світової торгівлі. Аналіз діяльності ГАТТ свідчить про те, що основними її завданнями є лібералізація зовнішньої торгівлі, застосування режиму найбільшого сприяння, знищення митних тарифів, відмова від кількісних обмежень імпорту, усунення дискримінацій, а також проведення інших торгівельно-політичних заходів на багатосторонній основі. За Угодою будь-яка митно-тарифна пільга, що надається іншій країні-учасниці, автоматично в силу принципу найбільшого сприяння розповсюджується на усі інші країни - учасниці ГАТТ.
Узгодження тарифних поступок провадиться на тривалих конференціях - "раундах", що періодично скликаються. На останньому, Уругвайському раунді (1986-1993 рр.) було узгоджено кардинальні зміни в регулюванні всього співробітництва, сфера дії якого, крім торгівлі промисловими товарами (на основі оновленої угоди ГАТТ-94), розповсюджується також на торгівлю послугами (угода ГАТС), торгівельні аспекти захисту інтелектуальної власності (угода ТРІПС) та інвестиційних заходів (угода ТРІМС).
З метою координації та регулювання торгівельного співробітництва утворено і з 1995 року розпочалася діяльність Світової організації торгівлі (СОТ). Не маючи офіційно статусу правонасту