РОЗДІЛ 2
ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА У РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1. Реформування системи сільськогосподарського податку при переході до
непу (1920-1923 рр.)
Економічні перетворення в сільському господарстві урядом України проводилися
відповідно до політичної та економічної ситуації в країні. Це було викликано
тим, що, починаючи з грудня 1917 р. до весни 1920 р., на території України
діяли: уряди Української народної республіки, гетьмана П. Скоропадського,
Директорії, Української соціалістичної радянської республіки, які постійно
змінювали один одного.
З поразкою уряду Симона Петлюри остаточно перемогла Радянська влада. Економічна
політика Радянського уряду була спрямована на націоналізацію землі і всіх
промислових підприємств, призупинення товарно-грошових відносин, введення
продовольчої диктатури, встановлення загальної повинності працездатного
населення. Радянська держава була не спроможна надати допомогу селянству, вона
тільки формально захищала його інтереси. Фактично, селянство використовувалося,
як джерело отримання продуктів харчування для забезпечення продовольством міста
та армії.
Система оподаткування сільського господарства за роки після революції значною
мірою визначалася тими економічними обставинами, в яких знаходилася країна, і
тими завданнями, які ставилися радянською владою до селянства.
Головні етапи, які визначали післяреволюційне життя та характер і спосіб
обкладання сільського господарства, відображені в таблиці 2.1 [78, с.3]:
Таблиця 2.1.
Етапи обкладання сільського господарства у роки нової економічної політики
Періоди
Система обкладання сільського
господарства на Україні
І. Епоха воєнного комунізму
а) перша продрозверстка весною 1920 р.;
б) друга продрозверстка 1920-1921 р.
ІІ. Перехід до нової економічної
політики
а) продподаток на окремі галузі
господарства 1921-1922 р.;
б) єдиний продовольчий податок 1922-1923 р.
ІІІ. Укріплення фінансової бази
Радянського Союзу (перехід
до твердої валюти, випуск
банкнот)
а) єдиний сільськогосподарський податок
1923-1924 р., обчислюваний у пшеничних
одиницях і виплачуваний частково
грошима, частково в натуральній формі;
б) єдиний сільськогосподарський податок
1924-1925 р., обчислюваний і
виплачуваний у грошовій формі.
ІV. Відновлення державної
промисловості, розвиток
продуктивних сил країни.
Укріплення сільського
Господарства, розвиток
його товарності й промисловості.
а) значно занижений за своїми розмірами
єдиний сільськогосподарський податок
1925-1926 р.;
б) єдиний сільськогосподарський податок
1926-1927 р. та 1927-1928 рр. зі значним
посиленням елементу прибутковості;
в) єдиний сільськогосподарський податок
1928-1929 рр. із застосуванням
прогресивної шкали обкладання.
Життя перших місяців після закінчення громадянської війни висунуло перед
країною невідкладні завдання перегляду основ внутрішньої політики.
Воєнний період був особливим у житті країни. Влада прийняла ряд значних
заходів, направлених на мобілізацію всіх наявних у країні ресурсів для перемоги
над ворогом. Була введена продрозверстка й монополія хлібної торгівлі,
заборонена приватна (індивідуальна) торгівля цими продуктами. Всі надлишки
продовольства селян передавались у розпорядження держави для постачання армії й
робітників. Була націоналізована майже вся середня й дрібна промисловість,
введена всезагальна трудова повинність для всіх класів і прошарків населення, а
також ряд інших надзвичайних заходів.
Усі ці заходи здійснювалися відповідно до спеціальних рішень ЦК РКП(б). У 1918
– 1920рр. основоположними в аграрній політиці українського уряду були рішення
РНК РРФСР про продовольчу диктатуру й продрозверстку.
Тому 19 лютого 1919 р. ЦК РКП(б) прийняв постанову про продрозверстку в
Україні. 11 березня того ж року була прийнята нова постанова, в якій
визначалося, що в Україні згідно продрозверстки до 1 червня необхідно зібрати
50 млн. пудів зернових, що складало майже половину хліба, який заготовлювався в
усіх республіках. Орієнтирами у визначенні земельної політики Радянського уряду
була резолюція VІІІ Всеросійської конференції РКП(б) "Про радянську владу в
Україні" (грудень 1919 р.). В ній наголошувалося на тому, що земельна політика
повинна проводитися з особливою увагою і відповідати інтересам земельного
господарства бідного й середнього селянства.
Конференція визначила завдання земельної політики в Україні:
повна ліквідація поміщицького землеволодіння й передача землі безземельним та
малоземельним селянам;
радянські господарства будувати тільки в необхідних розмірах, враховуючи
життєві інтереси навколишнього селянства;
у справі об'єднання селян у комуни, артілі проводити політику, яка не припускає
ніякого примусу, надавати право самостійно вирішувати, як організовувати своє
господарство, передбачалося суворо карати будь-які спроби щодо примусу селян до
об'єднання [168, с.126].
На цій же конференції йшла мова і про продовольчу політику в Україні.
"Найближчим завданням продовольчої політики в Україні повинно бути вилучення
хлібних лишків тільки в суворо обмеженому обсязі, необхідному для утримання
української бідноти і Червоної Армії. При вилученні цих лишків необхідно
звертати увагу на інтереси середнього селянства, але при цьому відрізняти його
від куркульських елементів" [168, с.130].
Тобто, завдання промисловості і сільського господарства в цей період
заключалися переважно в задоволенні воєнних потреб, без врахування нормальних
економічних взаємовідносин міста й села. Союз робочого класу та селянства
здійснювався, в основному, по воєнно-політичній лінії, що забезпечувало на
цьому етапі їх взаємні інтереси. Тому широкі селянські маси в цілому
добровільно здавали де
- Київ+380960830922