РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ фондового ринку В україні
Становлення в Україні ринкових відносин призвело не лише до трансформації
існуючих раніше форм та методів управління, зміни технології функціонування
товарних та фінансових ринків, модернізації усіх сфер економіки. Своє друге
народження отримали деякі види економічної діяльності, що були непотрібні за
умов централізовано-планової економіки, зокрема фондовий ринок.
За роки ринкової трансформації економіки України фондовий ринок пройшов певні
етапи свого становлення, отримав певне інституціональне забезпечення,
проявилися його особливості, а також окреслились напрями його подальшої
розбудови. Саме ці питання і будуть розглянуті у другому розділі.
2.1. Інституціональне забезпечення та етапи становлення фондового ринку України
Інституціональне забезпечення фондового ринку означає створення певних
інституцій та встановлення зв'язків між ними, а також повинне включати заходи,
що мають забезпечити належну поведінку всіх суб'єктів ринку. Це передбачає
прийняття нових законів сучасного рівня, інфорсмент, навчання спеціалістів, а
також створення нових ринкових інституцій: комерційних та інвестиційних банків,
інвестиційних фондів та компаній, страхових компаній та пенсійних фондів,
фондових бірж та електронних торговельних систем, центрального депозитарію,
клірингово-розрахункових установ, рейтингових агенцій, комісії з цінних
паперів, державних відомств, що забезпечать ефективне управління інвестиційними
ресурсами і захист прав власності, а також незалежних і некорумпованих судових
органів. Як складна інституціональна система фондовий ринок, з одного боку, має
ринкові механізми саморозвитку і самоорганізації, а з іншого — є об'єктом
державного та міжнародного регулювання.
Як зазначає А. Гриценко, у трансформаційній економіці України найменш
розвинутими у кількісному і якісному відношенні, з точки зору відповідності
вимогам ринкової економіки, є саме інститути грошового і фінансового ринку,
оскільки в командній економіці з її безпосереднім розподілом ресурсів і
продукції з центру потреби в організації грошових потоків не було [137, С.
43].
Історія розвитку фондового ринку в Україні починається з моменту прийняття у
1991 році ключових законів про діяльність акціонерних товариств та випуск і
обіг цінних паперів (Законів України "Про господарські товариства" та "Про
цінні папери і фондову біржу"). Звичайно, у період свого зародження фондовий
ринок розвивався вкрай повільними темпами, що було обумовлено низькими темпами
приватизації, відсутністю необхідної інфраструктури, недостатньою правовою
урегульованістю функціонування фондового ринку.
А вже починаючи з 1995 року, коли розпочалась масова приватизація,
організаційно оформилась інфраструктура ринку (з'явились асоціації професійних
учасників ринку, позабіржові торговельно-інформаційні системи, інститути
реєстраторів, депозитаріїв та зберігачів), удосконалилась система державного
регулювання (було створено спеціальний регулюючий орган в особі Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку України — далі ДКЦПФРУ),
урізноманітнились види випущених цінних паперів, на вітчизняному фондовому
ринку відбулося істотне кількісне та якісне зростання.
Нині на фондовому ринку України функціонує 34925 акціонерних товариств, понад
1000 професійних учасників ринку — бірж, торговців цінними паперами,
інвестиційних фондів та компаній, реєстраторів, депозитаріїв та зберігачів.
Власниками цінних паперів є 17,2 млн. громадян. Загальний обсяг емісій акцій
уже сягнув 1/3 ВВП і становить 68,43 млрд. грн., а обсяг торгів цінними
паперами — 68,48 млрд. грн. [138].
Однак, незважаючи на певні досягнення, фондовий ринок в Україні є
недорозвиненим та зарегульованим. З одного боку, учасники ринку повинні
виконувати обтяжливі вимоги, які практично не захищають права інвесторів, а з
іншого боку, інсайдерська торгівля та маніпулювання ринком контролюються
недостатньо. Масовий інвестор відсутній, інституційні інвестори розвинені
слабо. Прозорість ринку низька — лише 13% угод з цінними паперами укладається
на організованих ринках. Ринок залишається децентралізованим, більшість
торговців цінними паперами та реєстраторів не мають достатньої капіталізації,
рівень їх професіоналізму низький, їх кількість значно перевищує оптимальну для
теперішнього стану ринку. Ризик інфраструктури залишається високим.
Фондовий ринок України характеризується також низькими кількісними параметрами,
зокрема низьким рівнем капіталізації. За класифікацією рейтингового агентства
"S&P" у 2001 році Україна за рівнем капіталізації ($1364,9 млн.) знаходиться
лише на 5 місці у розділі "Frontier Markets" ("граничні ринки"), поступаючись
Естонії ($1482,6 млн.), Румунії ($2124 млн.), Словенії ($2839,3 млн.) та
Хорватії ($3318,6 млн.). Україні ще далеко до таких країн, як Росія, Чехія,
Польща, Словаччина, Китай, Індія, Бразилія, фондові ринки яких включаються до
наступного рівня — "Emerging Markets" [139].
Сучасний стан та структура вітчизняного фондового ринку є наслідком процесів
трансформації економічної системи, які відбувалися в Україні впродовж
останнього одинадцятиріччя, політики держави як емітента при здійсненні випуску
і розміщення державних цінних паперів, а також впливу на український фінансовий
ринок криз останніх років на світових фінансових ринках. Крім того, суттєвий
вплив на розвиток окремих сегментів фондового ринку спричинило впровадження в
1997 році податкового законодавства, яке не відповідало принципам організації
фондового ринку і істотно гальмувало, а у деяких випадках цілком блокувало
розвиток як окрем
- Київ+380960830922