РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ
Необхідність ґрунтовної розробки теорії економічних інтересів зумовлена не лише науковими "викликами" гносеології й онтології, а й потребами практики господарювання, у тому числі при переході на ринкове регулювання. Вона потребує ідентифікації економічних інтересів різних рівнів з метою посилення їх ролі у стимулюванні соціально-економічного зростання. Виокремлення зі складної взаємодоповнюючої системи інтересів національного економічного інтересу пов'язується з інтегральною версією суспільних потреб як методологічною основою його визначеності. Це дозволяє поглибити аналіз сутності, функцій, місця та ролі національного економічного інтересу у розвитку суспільного виробництва.
2.1. Генезис і "родові ознаки" національних економічних інтересів
Господарська діяльність різних суб'єктів-носіїв економічних інтересів спрямована, як правило, на задоволення зростаючих потреб і забезпечення їх постійного функціонального відтворення. Проте в країнах із транзитивною економікою найбільш гострою стає проблема пошуку раціональних шляхів формування і реалізації суспільних (найвищого рівня) потреб. Завдання її дослідження та розв'язання ускладнюється через невиваженість, непослідовність, штучний характер багатьох економічних перетворень на початку трансформаційного процесу, що призвело до розмитості цілей і потреб господарюючих суб'єктів, звуження та примітивізації глибинного змісту їх інтересів. Серед зароджуваних і поширюваних нових форм прояву останніх чимало таких, що неадекватно відображають внутрішню сутність, рушійні сили самовідтворення економічних інтересів і соціальне усталені способи задоволення потреб різними їхніми суб'єктами-носіями.
Невиправдано великі прорахунки у процесах роздержавлення і приватизації, використання адміністративних методів узгодження економічних інтересів, відсутність необхідного ринкового середовища спричинили розгортання соціальне деформованих, переважно меркантильно корисливого змісту інтересів, зумовили стійкий характер існування тіньової економіки. Цьому значною мірою сприяли спрощені підходи, теоретико-методологічні прогалини в дослідженні природи, форм прояву економічних інтересів і характеру їх взаємодії в умовах формування ринкових відносин інверсійного типу.
Наразі особлива увага має приділятися зростанню функціональної ролі соціально-економічного середовища, у якому формуються інтереси, а також комплексності, взаємодоповненню й узгодженості дій неоднозначних, різноспрямованих ключових соціальних інститутів і господарських механізмів. Водночас ідеться про неприйнятність ортодоксальних теорій, що протиставляють планову та ринкову економіку, суспільну і приватну власність, економічне зростання і перерозподіл багатства як джерела добробуту людей [17, с. 4].
Об'єктивні економічні інтереси породжені конкретною системою економічних відносин і відповідно до свідомості завжди первинні, а за своєю природою - матеріальні, їм, визнаним атрибутивною ознакою системи економічних відносин, не може надаватися статус суб'єктивної категорії. Інша річ, що носієм економічних інтересів виступає людина. Це, зрозуміло, зумовлює необхідність урахування суб'єктивних форм їх прояву і процесів усвідомлення. До того ж функціонування економічних відносин, механізм їх узгодження та взаємодії мають усвідомлюватися господарськими суб'єктами, формуючи у них спонукальні мотиви до трудової діяльності з метою задоволення власних цілей і потреб.
Усвідомлення економічного інтересу пов'язане з використанням зовнішніх, насамперед, матеріальних стимулів і соціального визнання конкретної діяльності, її корисності для інших людей. Саме ж формування мотиваційного поля залежить від взаємопов'язаної сукупності суспільних умов, що реалізуються через економічну, соціальну, правову, політичну й інші складові державної діяльності, спрямованої на забезпечення економічних інтересів господарських суб'єктів.
Нагадаємо, що економічні потреби, відображаючись через виробничі відносини, складають сутнісну основу економічних інтересів. Усвідомлення останніх виступає головним спонукальним мотивом участі людей у суспільному виробництві. Практично-предметна людська діяльність тим самим стає атрибутивною ознакою суспільного виробництва, усвідомленість якого у свою чергу визначає спосіб і характер дій окремих індивідумів чи групи осіб, об'єднаних спільними потребами, заінтересованістю у їхньому задоволенні. Тому матеріальні потреби по суті визнаються об'єктивно існуючими умовами суспільне організованої діяльності людей. Це означає, що економічний інтерес зароджується завдяки існуванню постійно стійкої потреби (активної трудової діяльності) або потреби у споживанні через участь у трудовій діяльності й усвідомлення її необхідності для індивідуального відтворення.
Намагання задовольнити економічні потреби має безперервний характер. Причому, задоволення одних потреб не просто породжує нові потреби. Цей процес супроводжується зрушеннями у співвідношенні між різновидностями потреб, способами їх задоволення. Економічні потреби не тільки зростають у кількісному вимірі, а й відрізняються якісно новим різноманіттям, пов'язаним із заміною певної частини матеріальних потреб (при відносно високому рівні їх задоволення) соціальними потребами, спрямованими, у кінцевому рахунку, на всебічний розвиток людини як особистості. І все ж таки стрижневою, на що уже наголошувалося, залишається потреба у трудовій діяльності як засобу самовираження, сфери прояву сутнісних, творчо-продуктивних сил людини.
Для ідентифікації економічних інтересів важливо враховувати винятково багатоплановий спектр їх функціонування, який відображає взаємодію з продуктивними силами, економічними відносинами, економічними законами, конкретними механізмами й інструментами практики господарювання. Місце економічних інтересів у процесі розгортання і функціонування важелів ринкової системи можна подати схематично (див. рис. 2.1).
Зі схеми бачимо, що економіч