Ви є тут

Соціально-економічна природа й динаміка безрбіття в трансформаційній економіці

Автор: 
Краузе Ольга Іванівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U004028
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ І ОЦІНКА ДИНАМІКИ БЕЗРОБІТТЯ ЗА СЕГМЕНТАМИ РИНКУ ПРАЦІ

2.1 Макроекономічні детермінанти безробіття

Проблеми сучасного етапу реформування економіки України спричинили зниження загального рівня зайнятості, і, відповідно, зростання повного, часткового та прихованого безробіття, труднощі з працевлаштування молоді та інших соціально слабозахищених верств населення, які спостерігаються на тлі загального зниження життєвого рівня населення. Розрив господарських зв'язків, банкрутство, реорганізація підприємств, зміна форм власності призвели до вивільнення значної кількості робочої сили, загострення проблеми структурного безробіття. Зниження життєвого рівня негативно позначилось на сукупному попиті внутрішнього ринку, що, у свою чергу, перешкоджає зростанню обсягів виробництва. Окрім того, низька адаптованість значної частини населення, що звикла працювати в умовах відносної стабільності, відсутність або низька трудова мобільність призвели до зниження ефективності використання трудового потенціалу, зростання чисельності незайнятого населення, зростання соціальної напруженості в суспільстві та інших негативних наслідків. Загальна чисельність зайнятих у галузях економіки за останні десять років зменшилась майже на 25%, тобто майже кожен четвертий працівник за порівняно короткий термін залишив сферу суспільного виробництва. За рівнем безробіття Україна вже перевищила середньоєвропейські показники і показники окремих країн з перехідною економікою.
Особливістю українського ринку праці є непропорційне скорочення зайнятості щодо темпів спаду обсягів виробництва. Якщо офіційне безробіття на 1 січня 2004 р. становило 3,6%, то відповідно до розрахунків щодо спаду обсягів виробництва цей показник повинен бути у 5-8 разів вищим. Причинами такого економічного парадоксу є незареєстроване та приховане безробіття. Але слід відмітити і позитивну динаміку, у 2000-2003 рр. спостерігається підвищення ефективності використання робочої сили на виробництві. Порівняно з 1999 р. коефіцієнт використання фонду робочого часу, встановленого на підприємствах, зріс на 5,5 в.п. і становив у 2003 р. 84,8%. Спостерігається скорочення обсягів вимушеної неповної зайнятості на підприємствах всіх видів діяльності. Якщо у 1999 р. в адміністративних відпустках (здебільшого безоплатних) перебувало 22 працівники із 100 і не відпрацювали з цієї причини в середньому 530 годин, то за 2003 р. цей показник дорівнював 9 працівників із 100, кожним з яких не відпрацьовано по 288 годин [180, с. 60]. Зменшилася також і кількість працівників, які працювали в режимі неповного робочого дня (тижня) з ініціативи адміністрації.
Зростає чисельність безробітних, які є членами однієї родини, особливо у монофункціональних, інвестиційно непривабливих містах, це пов'язано з закриттям, реструктуризацією вугільних підприємств та інших галузей промисловості. А велика (порівняно з доходами більшості населення) вартість купівлі або найму житла перешкоджає переселенню до інших регіонів. На жаль в Україні не практикуються компенсаційні виплати при переїзді з праценадлишкових регіонів, що знижує значно мобільність робочої сили.
Так, у 1995-2000 рр. мали стійку тенденцію до зростання показники чисельності і рівня безробіття, зокрема, за зазначений період зростання першого становило 1270,6 тис. осіб або 88,4% (за методологією МОП, у віці 15-70 років). А за період з 2000-2003 рр. кількість безробітних (МОП) зменшилась на 648,1 тис. або на 23,9%. Майже таку саму динаміку мав і показник рівня безробіття, з 5,6% у 1995 р. він зріс до 11,7% у 2000 р., а за період 2000-2003 рр. зменшився до 9,1% (див. додаток А 1.3. табл. 3.1.) [250, с. 208].
Вкрай негативною ознакою розвитку ринку праці є застійне безробіття, що є характерною рисою для країн з перехідною економікою. Найвищі обсяги цього явища на українському ринку праці спостерігалися у 2001 р., коли більше 12 місяців в пошуках роботи знаходилось 54,8 тис. осіб (за методологією МОП), але слід відмітити позитивну тенденцію, у 2003 р. цей показник зменшився до 50,3 тис. осіб, тобто на 8,2%. Щодо тривалого безробіття (понад 6 місяців), то його "пік" теж спостерігався у 2001 р., але про тенденції до зменшення чи збільшення важко говорити, якщо у 1995 р. "тривалобезробітних" було 18,5 тис. осіб, то у 2000 р. таких безробітних налічувалося 15,3 тис. (- 17%) за 5 років; у 2001 р. - 20,2 тис. (+ 32,0%) за рік, у 2002 р. - 19,8 тис. (- 1,9%), а у 2003 р. - 20,0 тис. (1,0%). (див. додаток Б. 2.1. рис. 1.1). Неменш важливою є динаміка середньої тривалості пошуку роботи, якщо у 2000-2002 рр. вона становила 10 місяців, то у 2003 р. знизилась до 9, тоді як у 1995 р. середня тривалість пошуку роботи дорівнювала 7 місяцям [250, с. 209].
Заслуговує на увагу і показник навантаження незайнятого населення на одне робоче місце, вакансію. За період з 1996-1999 рр. ( на початок року) цей показник зріс з 2 до 30 осіб на одне робоче місце, вакансію, тобто збільшився в 15 разів, з 1999 р. спостерігається стала динаміка щодо зниження цього показника, станом на 1 січня 2004 р. він становив 7 осіб [180, с. 419]. В той же час, має місце значна диференціація між попитом та пропозицією праці. Так, якщо в Рівненській, Тернопільській областях навантаження становило 33 особи на вільне робоче місце, то в м. Києві число вакансій перевищує кількість безробітних, що звернулися за послугами у працевлаштуванні до центрів зайнятості. Неменш цікавою, на наш погляд, є зміна зазначеного показника по місяцям (див. додаток Б 2.1. рис. 1.2), на графіку простежується чітка тенденція до збільшення навантаження в зимові місяці, з чого можна зробити висновки, що сезонні роботи сприяють розвантаженню ринку праці.
Чисельність прийнятих на підприємствах, установи і організації у 2002 р. становила майже 2,9 млн. осіб (23,7% до середньооблікової чисельності працівників), проти 2001 р. вона зросла на 42,4 тис., при тому, що чисельність вибулих (3,4 млн. осіб, або 27,7%) зменшилася на 55,2 тис. Перевищення чисельності прийн