РОЗДІЛ 2.
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Відбір матеріалу та підготування його для досліджень
Об’єктом для досліджень були зразки змішаної мікробної популяції рубця та інших
відділів травного тракту великої рогатої худоби відібраних in vivo з
урахуванням віку, статі та умов живлення. При дослідженні мікробних перетворень
у товстому відділі, особливо у сліпій кишці, проводились порівняльні досліди з
іншими видами тварин. В таких дослідах переважно використовували експерименти в
умовах in vitro [32, 37-39, 43, 50, 53, 70, 71, 80, 81, 130, 157]. В цьому
зв’язку проведено понад 9 серій досліджень з використанням більше 150 тварин
(велика рогата худоба, вівці і кролі) [6-8, 39, 42, 45, 56, 62, 93, 165, 166,
186, 214].
У першій серії об’єктом досліджень були вмістиме рубця, сітки, книжки, сичуга,
сліпої і прямої кишок, які відбирались у забійному цеху від 20 тварин великої
рогатої худоби та овець. Окрім цього відбирали також рідину з рубця від 12
фістульних тварин. Всі тварини утримувались на загальноприйнятих раціонах
[39].
У другій (так як і в першій) серії об’єктом досліджень були змішані популяції
мікроорганізмів рубця, сліпої і прямої кишок від 12 тварин, у тому числі 6
бичків (жива маса 430-480 кг) і 6 корів (жива маса 540-590 кг), які також
утримувались на господарському раціоні. Бички щодня поїдали по 1,5 кг
комбікорму та вволю кукурудзяний силос. За потребою корови одержували по 2 кг
комбікорму, 4,5 кг лучного сіна і 30 кг кукурудзяного силосу. Доступ тварин до
автонапувалок був вільним. Утримання – прив’язне.
Після забою тварин (у забійному цеху) також відбирали вмістиме рубця, сліпої і
прямої кишок. Змішані популяції мікроорганізмів із різних відділів
шлунково-кишкового тракту (ШКТ) одержували шляхом відокремлення рідкої частини
вмісту (за допомогою нейлону) від твердих кормових залишків [5].
У третій серії [93] об’єктом досліджень була змішана популяція мікроорганізмів
сліпої кишки помісної чорно-рябої худоби (12 голів), мериносових овець (12
голів) та кролів (18 голів). Після забою тварин відібраний вміст сліпої кишки
доставляли у лабораторію. У ньому визначали рН (скляним електродом) та суху
речовину ваговим методом [186]. Рідку частину відділяли від кормових залишків
за допомогою нейлону [38, 43, 50, 52-56].
У четвертій серії [6] об’єктом досліджень були змішані популяції
мікроорганізмів-симбіонтів рубця, сліпої і прямої кишок, одержані після забою 6
бичків (передзабійна жива маса – 445 кг), і 6 корів (передзабійна жива маса –
565 кг). Зразки процідженого через нейлон вмістимого вказаних відділів ШКТ
досліджували в умовах in vitro. Їх інкубували протягом 10 годин у спеціальній
анаеробній системі за методикою, описаною раніше [183, 184-187] при початкових
рН 6,2-7,1, температурі 39 °С, у атмосфері СО2. У якості джерела вуглецю та
енергії використовували крохмаль, додаючи його до інкубованих проб у кількості
3 г на 300 мл.
У п’ятій серії [7] об’єктом досліджень був інокулюм із змішаною популяцією
мікроорганізмів рубця 5 валухів (мериносів) із хронічними фістулами. Вони також
утримувались на звичайному раціоні, в склад якого входили концентратна суміш,
кукурудзяний силос і бобово-злакове сіно. Рубцеву рідину відбирали через 2-3
години після ранкової годівлі. Метаболізм різних вуглеводних субстратів
мікробною популяцією вивчали також в умовах in vitro. Інкубацію проводили з
додаванням 0,05% Na2S·9H2O. При цьому використовували спецфлакони на 300 мл із
Бунзеновими вентелями (за винятком проб із визначенням СН4). При з’ясуванні
впливу авіламіцину на процеси ферментації керувались тим, що цей антибіотик
належить до ортозоміцинової групи і продукується актиноміцетом Streptomyces
viridochromogenes [172]. Він, як і багато кормових антибіотиків, інгібує ріст
грампозитивних бактерій і рекомендується для годівлі поросят (10-20 мг/кг
суміші) та бройлерів (5-10 мг/кг) [158]. Важливо, що цей препарат не потребує
виключення його з дієти перед забоєм тварин. Він стимулює ріст і покращує
засвоєння кормів. У наших експериментах in vitro дослідні культури містили
8мг/л авіламіцину. В одних підсеріях досліджень вивчали продукцію ЛЖК із різних
рослинних вуглеводів (крохмалю, целюлози, геміцелюлози і пектину). Для цього
кукурудзяний крохмаль і пшеничну геміцелюлозу (по 3 г) суспендували в 100 мл
буфера McDougall з додаванням сечовини і кислотного автолізату (0,1г) та
рубцевої рідини (50 мл) і далі інкубували 8 годин. У дослідах з целюлозою
інкубування тривало 24 години, а з пектином – 6 годин [173, 187].
В інших підсеріях досліджень [7] джерелом енергії служила суміш вуглеводів - 3
г крохмалю і 1,5 г сахарози (інкубація тривала 8 год). Для визначення продукції
метану використовували спецфлакони об’ємом 500 мл. У пробах субстратом служила
суміш СМ-целюлози (2 г), крохмалю (1 г), пектину (1 г), глюкози (0,25 г) і
сухих кислот (0,25 г). Об’єм буфера –140 мл і рубцевої рідини (інокулюму) – 70
мл. Тут інкубація тривала 12 годин у атмосфері власноутвореного СО2 у
герметично закритій посудині.
У шостій серії [214] в умовах in vivo вивчали вплив добавки йонофору монензину
на рубцевий метаболізм і прирости живої маси телят в процесі їх росту і
формування якостей жуйної тварини, тобто починаючи з початкової ваги 52,3 кг і
до досягнення 225 кг. Монензин згодовували разом з рідкими і твердими
кормосумішами в дозі 0,5 мг на 1 кг живої маси тварини. Телята до 36-денного
віку мали молочну дієту, а далі поступово їх привчали до поїдання концентратів,
сухого трав’яного борошна та кукурудзяного силосу. Контрольна група телят (18
бичків) не одержувала антибіотик, а дослідній групі (18 бичків) згодовували
його у вищевка
- Київ+380960830922