Ви є тут

Попередження та уникнення банкрутства промислових підприємств (на прикладі підприємств поліграфічної промисловості)

Автор: 
Штангрет Андрій Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U000767
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2. Управлінські інструменти уникнення кризи в діяльності поліграфічних
підприємств.
2.1. Методика аналізу кризових явищ в діяльності поліграфічних підприємств
Сьогодні практично кожне підприємство, як і вся економіка України, знаходиться
в кризовому стані. Наявність кризових явищ та необхідність їх подолання на
рівні підприємства зумовили виникнення та все більше впровадження особливого
напряму менеджменту – антикризового управління.
Здійснення антикризового впливу потребує вироблення спеціальної антикризової
програми, де систематизовано викладається перелік проведення основних заходів
на підприємстві, його структурних підрозділах та функціональних службах для
виведення з кризового стану.
Ефективність діяльності елементів антикризової системи управління залежить від
своєчасного прийняття та повноти впровадження антикризових управлінських
рішень, що, у свою чергу, ґрунтується на своєчасно отриманій і повній
інформації про внутрішній стан підприємства, а також оточуючого його
середовища, яка забезпечує своєчасне виявлення кризових проявів та масштаби і
напрямки їх розповсюдження.
Існує багато кількісних підходів, які можуть бути використанні в якості
методики аналізу ймовірності фінансової кризи та банкрутства підприємств:
аналіз фінансової стійкості на основі визначення надлишків або відсутності
джерел для формування запасів і витрат, який також має назву трьохкомпонентний
показник типу фінансової ситуації [176];
аналіз фінансових компонентів [79];
аналіз матриць фінансової рівноваги [177, 175, 170];
методика, визначена законодавством України [1, 10];
методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств і організацій, запропонована Агентством з питань
попередження банкрутства підприємств і організацій [102];
система оціночних показників-індикаторів кризового стану [14, 19, 34-36, 106,
147];
горизонтальний, вертикальний і трендовий аналіз [19];
аналітичні моделі банкрутства;
експертна діагностика [20, 91, 21, 168, 175, 92];
Усі ці методики, як правило, дозволяють реально оцінити фінансову кризу, яка
виникла на підприємстві, хоча вимагають при використанні доопрацювання і
адаптації до умов конкретного суб’єкта господарювання.
Методики визначення загрози банкрутства можна поділити на наступні групи
[132]:
аналіз фінансових даних і розрахунок коефіцієнтів;
порівняння показників стану підприємства з відповідними даними
підприємств-банкрутів;
“якісний” підхід, що базується на вивченні окремих характеристик, які
притаманні бізнесу, що розвивається в напрямку до банкрутства.
Найбільш досконалим вважається другий підхід, але для повноцінного аналізу
доцільно спочатку визначити характеристики фінансової кризи і виявити критерії,
згідно з якими буде проводитися порівняння. В якості таких і можуть виступати
показники, що використовуються в першій і третій групах. Таким чином, тільки
синтез кількох підходів може дати найбільш достовірні результати.
Основні концептуальні положення сучасного розуміння процесу діагностики стану
та загрози банкрутства підприємства викладені проф. А. Градовим та Б. Кузіним
[150]. У даному дослідженні, по-перше, акцентується увага на необхідності
постійного спостереження за станом підприємства, оскільки “економіний механізм
виникнення кризового стану пізнається тільки через постійне спостереження”
[150, с.79]. По-друге, наголошується на потребі спостереження за безліччю
параметрів внутрішнього та зовнішнього середовища, які характеризують умови
функціонування фірми. За наведеними оцінками має бути організоване
спостереження, щонайменше за 50-ма параметрами та 200-ми сигналами, про
виникнення кризового стану. По-третє, введено “природні коливання” ділової
активності (“фонові шуми”), які слід відрізняти від істинних сигналів, що
сповіщають про настання кризового стану підприємства. Як критерії, що
розмежовують ці поняття, запропоновано використати ступінь відхилення від
довгострокової тенденції, що характеризує даний процес, та темп наростання
величини цього відхилення за одиницю часу.
На відміну від фонового шуму, який виникає з певною періодичністю у вигляді
незначних коливань від середнього рівня того чи іншого показника, істинним
сигналом – поштовхом до початку кризової траєкторії є “виникнення кумулятивного
зростання величини відхилень тих або інших показників, що характеризують стан
зовнішнього і внутрішнього середовища фірми, від довгострокової тенденції зміни
цих показників.” [150 с.71]. По-четверте, визначено, що всі явища та сигнали,
нагляд за якими необхідно організувати, можуть бути безпосередньо оцінено
кількісно. Існує багато явищ та процесів, які можуть досліджуватися тільки
якісно. Однак неможливість безпосередньої кількісної оцінки подібних явищ
зовсім не означає неможливість наступної кількісної оцінки наслідків, які ними
спричиняються. Як прийом логічного аналізу запропоновано побудову ”ланцюга
економічних явищ”, визначення можливих шляхів розвитку кризи, виділення
контрольних точок підсилення і кількісної оцінки сигналів про кризу, що
насувається.
Враховуючи викладені особливості та вимоги до процесу діагностики,
найдоцільнішим способом створення інформаційного забезпечення дослідження
сигналів визнано організацію сканування зовнішнього і внутрішнього середовища
фірми на підставі маркетингових досліджень, стратегічного контролю і
внутрішньофірмового економічного аналізу [150, с.79], під яким розуміють
безперервне спостереження за параметрами зовнішнього і внутрішнього середовища
фірми, які характеризують ступінь сприйнятливості внутрішніх умов