РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК
ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО СЕРЕДОВИЩА
2.1 . Корпоративний сектор в умовах розвитку економіки ринкової орієнтації в
Україні
Поняття “корпоративного управління” широко використовується в західній
економічній літературі і досить швидко запроваджується в Україні. Це
пояснюється поширеною формою корпоративного господарювання та власності,
необхідністю управління нею і стрімким розвитком такої власності в Україні.
Природа корпоративної власності не є простою, і відповідно корпоративне
управління як категорія також являє собою складну систему економічних відносин,
яка включає багато внутрішніх і зовнішніх елементів. Проте треба мати на увазі
те, що таке поняття, як “корпоративна власність” не використовується в
законодавчо-правовій базі України, хоча знайшло застосування таке поняття, як
“корпоративні права”. Водночас термін “корпоративне управління” застосовується
досить часто. На сьогодні не існує єдиного визначення корпоративного управління
ні в зарубіжній, ні у вітчизняній науковій літературі. Часто під корпоративним
управління розуміють загальний менеджмент, що не точно визначає його сутність.
Іноді корпоративне управління подають як систему органів управління або
сукупність організаційно-правових норм. Усі визначення мають право на
існуванні, але складність проблеми потребує більш глибокого підходу. Тому слід
вивчати корпоративне управління в кількох його вимірах.
Насамперед корпоративне управління можна розглядати як управління
корпоративними правами. Таке визначення є найбільш загальним, оскільки
управління корпоративними правами стосується усіх їх власників, а ними є значна
частина людей у світі. Отже, якщо брати корпоративні права як найбільш
загальний об’єкт корпоративного управління, то його можна охарактеризувати так:
“корпоративне управління” являє собою процеси регулювання власником руху його
корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним
підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його
ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами. Головною
метою корпоративного управління при цьому є отримання частини прибутку, яку
називають дивідендом [58].
Слід зазначити, що, як правило, у світовій економічній літературі категорія
“корпоративне управління” використовується у більш конкретному значенні – як
управління корпораціями в інтересах власників. При цьому, суттєвою особливістю
корпоративного управління є відокремлення функцій управління від власності.
Виходячи з цього, треба пам’ятати, що корпоративне управління не є відірваним
від загального менеджменту, воно являє собою один із його базових елементів і
визначає, насамперед погодження відносин власників і менеджерів. Корпоративне
управління виділилося на певному історичному етапі соціально-економічного
розвитку, коли відбулося відокремлення функцій управління від власності і коли
почали виникати організаційні форми господарювання, засновані на колективній
власності, зокрема акціонерні товариства або корпорації. На сьогодні ж не існує
жорсткого розмежування предмета вивчення менеджменту як системи економічних
знань з організації та управління і предмета корпоративного управління.
Довгостроковим загальним завданням системи корпоративного управління є
забезпечення стабільної ефективної роботи корпорації. Як вже наголошувалося,
начебто така постановка питання аналогічна підходам загального менеджменту.
Проте слід зауважити, що система корпоративного управління відрізняється від
загального менеджменту підприємства, оскільки її суб’єктами є не тільки
професійні менеджери, а й власники корпоративних прав. Тому по своїй суті ця
проблема зводиться до створення умов оптимальної корпоративної поведінки
власників і менеджерів [27].
Отже, розглядаючи корпоративне управління на рівні одного підприємства слід
зазначити, що його предметом є не тільки управління безпосередньо виробництвом,
фінансами, ринками, кадровою роботою, але й з погляду стратегії воно націлене
на забезпечення сталого розвитку корпорації через формування найбільш
ефективної організаційної структури. Ця структура ґрунтується на оптимальному
співвідношенні компетенції і відповідальності учасників корпоративного
управління.
Таблиця 2.1
Пріоритетні характеристики корпоративних структур управління
Організаційно-виробнича структура об’єктів управління
Зміст організаційної структури управління
функціонально-організаційна структура суб’єктів управління
Ринкова структура великого або середнього бізнесу
Стратегія довготермінового розвитку: стійкі джерела капіталу;
конкурентоспроможна продукція; певні ринки; кваліфікований персонал; надійні
партнери.
Акціонерна форма власності
Інтегрована або диверсифікована структура самостійних виробничо-господарських
ланок
Функціонально-економічна взаємодія виробничо-господарських ланок
(горизонтальні)
Зв’язки та відносини між персоналом по: цілям та задачам, функціям і посадам,
інтересам
Контрактні або договірні зв’язки із зовнішніми партнерами, імідж надійності
взаємовідносин
Децентралізація в розподіленні повноважень та відповідальності з використанням
делегування
Нормативна регламентація з врахуванням професіоналізму кадрів
Корпоративна організаційна культура на основі широкого використання
інформаційних технологій
Комплексний мотиваційний механізм активізації взаємодії із зовнішніми та
внутрішніми суб’єктами управління з орієнтацією на корпоративні інтереси
Мотивація персоналу, орієнтована на потреби з використанням системи методів
Примітка: Таблиця складена авторо
- Київ+380960830922