РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Діагностика бактеріального вагінозу у вагітних жінок
Для виявлення бактеріального вагінозу проводилось скринінгове обстеження
вагітних, які поступали у відділення патології вагітності ЛОКЛ, на предмет
наявності "ключових клітин" в мазках з піхвового вмісту. Мікроскопію мазків
проводили після забарвлення їх 1% розчином метиленового синього, під імерсійною
системою світлового мікроскопу при 630-кратному збільшенні.
Діагноз БВ ставився при наявності не менше трьох з чотирьох нижчеперерахованих
критеріїв (критеріїв Амселя [121]):
Характерні виділення з піхви.
Характерними для бактеріального вагінозу вважаються рідкі гомогенні, білуватого
кольору виділення, що рівномірно розподіляються по стінках піхви. При цьому
відсутня запальна реакція стінок піхви, немає гіперемії і набряку вульви або
стінок піхви.
рН піхвового вмісту > 4,5.
Вимірювання рН вагінального вмісту проводили за допомогою лакмусових
індикаторних паперових тестів.
Аміачний тест
Позитивним аміачний тест вважався при появі неприємного запаху гнилої риби при
додаванні до краплі піхвового вмісту краплі 10% розчину гідроксиду калію.
4) Наявність ключових клітин в піхвовому вмісті.
Проводилась мікроскопія вагінального вмісту після забарвлення мазків
метиленовим синім при 630-кратному збільшенні. ”Ключовими” вважалися зрілі
епітеліальні клітини (поверхневого шару піхвового епітелію), на які по всій
поверхні щільно та у великій кількості налипають дрібні палички, що надає
клітинам характерного “приперченого” вигляду (рис.2.1). Діагноз бактеріального
вагінозу ставився при наявності “ключових” клітин не менш як в двох з 20 полів
зору.
Рис. 2.1. "Ключова клітина". Забарвлення метиленовим синім, Ч900.
Ультразвукове обстеження вагітних
Ультразвукове обстеження вагітних проводилось за допомогою апарату
Combison-320S (Австрія), що працює в реальному режимі часу з використанням
абдомінального лінійного та секторального датчиків (частота 3.5 МГц).
Експозиція ультразвукового обстеження 30 хвилин. Ультразвукове дослідження
плода включало в себе вивчення основних біофетометричних показників
фетоплацентарного комплексу. При цьому відставання усіх розмірів плода на 2
тижні і більше оцінювали як затримку внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) [18,
106].
Біпарієтальний розмір голівки плода вимірювався при поперечному скануванні
голівки плода за умови чіткої візуалізації М-еха на однаковій відстані від
внутрішніх контурів тім’яних кісток, а також прозорої перетинки та
чотиригорб’я. Вимірювання здійснювали від зовнішньої поверхні верхнього контуру
до внутрішньої поверхні нижнього контуру тім’яних кісток перпендикулярно до
М-еха. Діаметр грудної клітки вимірювався при поперечному скануванні тулуба
плода на рівні стулкових клапанів серця. Діаметр живота визначався як середнє
арифметичне передньо-заднього та поперечного діаметрів, виміряних при
поперечному скануванні тулуба на рівні відходження пупкової вени. При
ультразвуковій плацентографії визначали локалізацію плаценти, її товщину в
місці відходження пуповини, ступінь зрілості за Grannum (табл. 2.1),
патологічні зміни ехоструктури плаценти (кальциноз, кістозні зміни тощо).
Таблиця 2.1
Ультразвукові зміни в плаценті залежно від ступеня її зрілості
(Grannum P. et al., 1979).
Оцінку кількості навколоплодових вод проводили шляхом вимірювання вертикального
розміру найбільшої ділянки амніотичної рідини, вільної від частин плода.
Протягом 30 хвилин в реальному режимі часу вивчали тонус плода, його рухову
активність, кількість та тривалість епізодів дихальних рухів.
На підставі даних УЗД та антенатальної кардіотокографії оцінювали біофізичний
профіль плода за шкалою Манінга (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Комплексна оцінка основних параметрів біофізичного профілю плода
(F. Manning et al.,1980)
При оцінці 8-10 балів стан плода вважали задовільним, оцінка менше 8 балів
свідчила про порушення адаптаційних можливостей внутрішньоутробного плода
[172].
Оцінка стану плода при бактеріальному вагінозі за допомогою кардіотокографії
Кардіотокографію проводили за допомогою монітору для контролю плода МКП-01
“Надежда” виробництва заводу РЕМА (м.Львів). Запис проводили в положенні
вагітної на боці (для запобігання проявам синдрому нижньої порожнистої вени)
протягом 30-40 хв. Оцінювали базальну частоту серцевих скорочень плода;
варіабельність ЧСС (амплітуда та кількість осциляцій); амплітуду та кількість
акцелерацій; наявність децелерацій, їх відношення до маткових скорочень
(спонтанні чи періодичні), тип (dip 0, dip І, dip ІІ, dip ІІІ), тривалість та
амплітуду. Вивчали реактивність плода в умовах нестресового тесту. Аналіз КТГ
здійснювали за бальною шкалою оцінки параметрів кардіотокограми Фішера (табл.
2.3).
Таблиця 2.3
Шкала оцінки параметрів кардіотокограми (Fisher W. et al., 1976).
За сумою балів визначали наявність або відсутність порушень серцевої діяльності
плода: 8-10 балів оцінювали як задовільний стан плода, 5-7 балів – легкий
ступінь гіпоксії плода, 4 бали і менше - тяжка гіпоксія плода [39].
Визначення рівня плацентарного лактогену в сироватці крові вагітних
Визначення рівня плацентарного лактогену в сироватці крові вагітних проводили
за допомогою набору реактивів для радіоімунологічного визначення плацентарного
лактогену в сироватці крові людини ріо-ПЛ-125І, виробництва республіки
Беларусь.
Перед проведенням аналізу компоненти набору було витримано при кімнатній
температурі протягом 40 хвилин. До