РОЗДІЛ II
ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДУ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методика дослідження.
Основою науково-методичного аналізу та синтезу складних систем є системний підхід, який передбачає використання всього арсеналу положень та принципів, які характерні для реального об'єкта. Як відомо, метою системного підходу є виявлення інтегральних властивостей окремих елементів у складних системах, до яких відноситься і система планування, організації та управління перевезеннями малих партій вантажу. В цій системі є всі елементи: матеріальні потоки (вантаж) транспортні засоби (автомобілі), інформаційні потоки (кількість їх та зв`язки клієнтів), багаторівнева структура управління і таке інше. Тому використовуючи системний підхід, є можливим значно глибше з`ясувати характер і особливості виробничого процесу оперативного планування та реалізацію перевезень вантажів малими партіями.
Методологічний підхід у системному аналізі включає такі елементи як визначення мети, виконання аналізу окремих елементів системи (таких як кількість і характеристика рухомого складу, кількість та характеристика вантажу та клієнтури, елементи дорожньої мережі, і таке інше), визначення факторів, які безпосередньо впливають на поведінку елементів у системі, синтез та практична реалізація в самій методиці планування та організації перевезень вантажу малими партіями.
Загальна блок-схема методики дослідження приведена на рис. 2.1.
Рис.2.1 Блок - схема методики дослідження
Відмітимо, що розробка та проектування системи планування з урахуванням великої кількості змінних, та багатьох зв`язків і обмежень вимагає оптимізації, а також пошуку оптимальних варіантів.
Математична модель, яка використовується для опису процесу перевезень вантажів малими партіями відноситься до досить складних задач і входить в арсенал математичного моделювання як задача комівояжера (ЗК). Над удосконаленням та рішенням практичних задач із її допомогою вчені займаються багато років, тим більше, що вона відноситься до класу задач багато параметричної оптимізації. Тому тільки завдяки системному, або комплексному підходу стає можливим її вирішення.
Організація планування є однією з найважливіших функцій управління. Тому під управлінням у більш широкому розумінні необхідно сприймати розробку таких цілеспрямованих заходів впливу на поведінку виробничої системи, які призводять до найбільш ефективного її функціонування. Виходячи з цього положення основною проблемою цього дослідження є розробка такого методу планування перевезень вантажів малими партіями, який дасть можливість найбільше ефективно організувати та управляти процесом перевезень. Загальна схема розвитку та реалізації цієї схеми управління як функції часу була розглянута раніше.
В цій загальній схемі управління процесом перевезення вантажу малими партіями чітко визначається функція планування як попередній період до здійснення виробничого процесу.
Згідно із загальною схемою дослідження, важливим елементом його є аналіз стану проблеми, визначення факторів впливу на процес планування, а також визначення критеріїв ефективності, які використовуються в реальних системах організації планування, визначення як зовнішніх так і внутрішніх факторів. Для дослідження подібних систем організації та управління використовуються різні методи. Найбільше широко застосовуються натурні випробовування , які використовуються на реальних об`єктах з урахуванням усіх факторів, що мають місце в реальних умовах. На реальному об`єкті проводиться збір необхідної інформації, її обробка, визначення всіх факторів і використання знань та досвіду працівників, які реалізують свій досвід і таке інше. Слід зазначити, що натурні випробовування не завжди дають позитивний результат, так як такі випробування досить дорого коштують в реальних умовах. Теоретичні дослідження проводяться на моделі, в нашому випадку на математичній моделі. У свою чергу дослідження на математичних моделях обов`язково передбачають необхідну інформацію про реальний об`єкт.
Тому в дисертаційному дослідженні практично були використані як натурні так і теоретичні методи.
Загальна схема натурних та теоретичних досліджень, а також взаємозв`язок між ними приведені на рис. 2.3.
Рис. 2.3 Методи дослідження систем.
Натурні дослідження дають найбільш достовірну інформацію про систему та її елементи, але часто проведення натурного експерименту зв`язано із суттєвими, часто необгрунтованими ризиками, та збитками. Відомо, що натурний експеримент може бути або пасивний, активний.
Різниця в тому, що активний експеримент повинен готуватись й проводитись з ціллю отримання характеристик при різній взаємодії факторів, але такий експеримент часто має велику вартість. Разом із тим, для того, щоб провести теоретичне дослідження на математичній моделі необхідні характеристики реальних систем і їх, елементів. Тому до натурного експерименту при дослідженні складних систем обов`язково звертаються, але тільки як до пасивного експерименту.
Таким чином, завжди виникає потреба у використанні, в більшій або меншій мірі, всього арсеналу методів дослідження. Це отримало назву комбінованих методів дослідження. В цьому випадку комбінацій може бути досить багато. Але все залежить від задач визначеного дослідження. У нашому випадку використовуються методи, як натурних так і теоретичних досліджень в залежності від того, яка інформація необхідна.
При цьому теоретичні дослідження проводяться за допомогою аналітичних методів, а натурні - для визначення характеристик функціонування окремих елементів.
Одним із найбільш важливих питань при проведені теоретичних досліджень є оцінка придатності вибраної або обгрунтованої м