РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК МЕТОДИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ З ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ
2.1. Обґрунтування господарських рішень
Ефективність господарської діяльності підприємств значною мірою визначається інструментами, що використовуються для підготовки і здійснення управлінських рішень, їхньою адекватністю сутності, характеру, особливостям об'єкта управління й умовам його функціонування. Динамічність умов господарювання впливає безпосередньо на підприємство як безпосереднього учасника цього процесу, а також висуває нові вимоги до методів і інструментів управління. Тому постійно повинен здійснюватися розвиток, насамперед, теоретичних положень як системи знань, що формують уявлення про технологію вироблення, прийняття і реалізації управлінських рішень, виходячи із сутності, закономірностей і тенденцій розвитку об'єкта [8, 21, 22]. Теорія управління вдосконалювалася в міру розвитку суспільних відносин. У сучасному трактуванні вона сформувалася на початку ХХ століття в процесі активізації промислового виробництва. Прийнято вважати, що прорив у створенні теорії управління базувався на роботах Ф. Тейлора, який сформулював принципи наукового управління, запропонував систему наукового управління.
Еволюційний розвиток управлінської думки супроводжувався створенням низки шкіл, що вносили істотний вклад у розвиток визначених напрямків теорії і практики управління. Серед них виділяють школу наукового управління, класичну чи адміністративну, школу людських відносин і ін. [93, с. 62]. У зв'язку з тим, що розробка рішень є важливим процесом у регулюванні діяльності будь-якого суб'єкта на кожному етапі формування теорії в її складі була виділена теорія прийняття рішень, що розглядає їх як окремий самостійний об'єкт дослідження [50, 52, 68, 139].
В українській економічній науці сформувалася теоретична база прийняття рішень для здійснення господарської діяльності підприємств [6, 22, 95, 96, 145]. Однак у силу зміни умов здійснення і як наслідок характеру господарської діяльності виникає необхідність поглиблення теорії прийняття рішень і удосконалення практичних інструментів. В процесі розвитку повинно враховуватися ускладнення взаємозв'язків, розширення кола розв'язуваних задач, зміна критеріїв оцінки, підвищення динамічності процесів та інші особливості господарювання.
Обґрунтування господарських рішень повинно здійснюватися виходячи з представлення про підприємство як складний багатокомпонентний об'єкт, елементи якого знаходяться в тісній взаємодії, формують його комплексні властивості і результати. Це може бути забезпечено тільки на основі системного підходу.
Як було відзначено в підрозділі 1.3, при управлінні підприємством традиційно використовувався системний підхід. Але його положення були орієнтовані на розгляд підприємства як закритої системи, що знаходиться в стійкій рівновазі, зберігає тривалий час свої параметри незмінними. При цьому нестійкість господарюючого суб'єкта розглядалася тільки в аспекті руйнувань. Така схема не відповідає сучасному характеру функціонування підприємств в умовах формування ринкової економіки, коли параметри зовнішнього середовища динамічні й існує велика кількість альтернативних варіантів господарських рішень. Формою організації відкритої системи стає рухливість, нестійкість, що виникають під впливом зовнішнього середовища. Для забезпечення життєздатності, підвищення результативності систему необхідно постійно вдосконалювати. Ефективне управління підприємством може забезпечуватися тільки на основі уявлень про нього як про відкриту виробничо-економічну систему, в якій постійно відбувається зміна параметрів, складу, характеру функціонування. Тільки підвищення своєї упорядкованості й організованості дозволяє зберегти існування. Такий підхід до управління забезпечується використанням синергетичної теорії, яка основною умовою розвитку системи розглядає можливість її самоорганізації як забезпечення розвитку суб'єкта господарювання на основі погодженої взаємодії її компонентів шляхом зміни в часі своєї функціональної і просторової структури за рахунок погодженої дії внутрішніх підрозділів при мінімізації впливу з боку зовнішнього середовища [51, 76, 142].
Синергетика дозволяє сформувати новий підхід до здійснення етапів обґрунтування господарського рішення і врахування дії факторів. Його сутність представлена на рис. 2.1. Підприємство як система, що саморозвивається і самоорганізується, функціонує у визначених умовах зовнішнього середовища, фактори якого істотно впливають на неї шляхом державного і ринкового регулювання у вигляді попиту на створюваний продукт, формування засобів праці, умов залучення позикового капіталу, можливостей забезпечення предметами праці і робочою силою. Необхідно відзначити, що прийняття рішень значною мірою визначається загальнодержавною системою господарювання. Розвиток товарно-грошових відносин, розвиток форм власності, формування ринку капіталів, підвищення самостійності суб'єктів господарювання перетворює ринкове регулювання у визначальний фактор відтворювальних процесів [23]. При цьому істотно змінюються функції державного регулювання, що переважно зводяться до створення сприятливих економічних умов для здійснення господарської діяльності.
Відправним моментом обґрунтування й ухвалення господарського рішення, як було показано в підрозділі 1.1, є встановлення місії суб'єкта господарювання, формулювання цілей і задач його діяльності. Цей процес для кожного господарюючого суб'єкта визначається специфікою економічних інтересів, що є основним рушійним мотивом створення і розвитку підприємства. При цьому, якщо місія підприємства зберігається в довгостроковому плані, то мета і задачі неминуче трансформуються під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища і необхідності постійної адаптації до зовнішніх змін.
Важливим етапом формування рішень стає планування. Саме цей процес дозволяє розробити спосіб майбутніх дій і визначити траєкторію розвитку господарюючого суб'єкта. У ринковій економіці зміст планування н
- Київ+380960830922