РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Загальна характеристика клінічного матеріалу
Проаналізовано 60 історій хвороб пацієнтів з гострими інгаляційними отруєннями МГ, які проходили лікування у КЦЛГО за період з 1996 по 2002 рр. До аналізу було включено історії хвороб всіх хворих госпіталізованих в КЦЛГО за вищезгаданий період в анамнезі захворювання яких було встановлено контакт з МГ відомого (з позначенням виробника) та невідомого виробництва (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Структура отруєнь МГ по рокам з 1996 по 2002 рр.
РікКількість отруєнь%199611,719971220199846,7199991520001728,32001711,720021016,6Всього60100 Перший випадок отруєння МГ було зареєстровано наприкінці 1996 року, та незважаючи на досить невелику кількість пацієнтів госпіталізованих з гострим інгаляційним отруєнням МГ у 1998 році, щорічна кількість хворих з цією патологією збільшувалась до 2000 року. Зменшення, майже вдвічі, випадків отруєння у 2001 та 2002 рр. віддзеркалює результати початку активної співпраці нашого колективу з санітарно-гігієнічними закладами міста, в наслідок чого було припинено діяльність одного з виробників МГ. В той же час продовження надходження пацієнтів свідчіть про недостатність проведених заходів, щодо профілактики отруєнь.
Загальна кількість ліжкоднів хворих з отруєннями МГ склала 844 за 1996-2002 рр., що у середньому становить 14 ліжкоднів на одного пацієнта. Мінімальний строк перебування у стаціонарі склав дві доби, максимальний - 45 діб. Середні показники по рокам значно перевищують середні строки перебування у стаціонарі хворих з іншими гострими отруєннями (крім отруєнь блідою поганкою), та середнє число днів перебування хворих загалом у КЦЛГО (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Середні терміни перебування хворих в стаціонарі (за звітами КЦЛГО)
Вид отруєння199719981999200020012002МГ12,515,511,811,219,417,8Умовно-їстівні гриби6,15,96,25,67,96,4Бліда поганка18,920,121,319,823,722,4Розчинники4,54,74,64,34,75,1Барбітурати3,43,64,74,13,93,5Антидепресанти6,96,56,76,35,85,6Клофелін3,44,14,13,94,04,1Бензодіазепіни5,65,35,25,04,94,7Фенотиазіди3,63,44,14,33,93,6Суміш психотропних4,14,74,54,04,14,3Атропіноподібні4,23,83,64,53,93,8Інші медикаменти6,96,46,15,85,65,7Не ідентифіковані речовини5,35,15,04,94,85,4Загалом по КЦЛГО3,43,63,23,64,03,7 Незважаючи на порівняно невелику кількість пацієнтів з отруєннями МГ, тривалість терміну лікування свідчіть про те, що хворі з цією патологією належать до найважчої категорії в структурі отруєнь за даними КЦЛГО. Терапія хворих довготривала, отже потребує значних витрат людських та матеріальних ресурсів, що ще раз доводить актуальність обраної теми досліджень. Якщо проблему отруєнь іншими речовинами можна назвати кількісною (велика кількість випадків), то проблема отруєнь МГ таким чином є якісною проблемою (в зв'язку зі складністю лікування у кожному окремому випадку). Важкість стану хворих з цім видом отруєнь порівняно відповідає (за строком лікування) важкості стану хворих, що отруїлись блідою поганкою.
Всі зареєстровані пацієнти чоловічої статі, що обумовлено специфікою праці (отруєння виникали при роботі з МГ в побуті та на виробництві при виконанні будівельних та авторемонтних робіт). Середній вік пацієнтів склав 38,3 ± 10,2 років, наймолодший - 18 років, найстарший - 59 років (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Розподіл хворих за віком
Вік Кількість хворих % 15-20 1 1,67 21-30 18 30 31-40 15 25 41-50 17 28,33 51-60 9 15 Всього 60 100
Всі хворі працездатного віку, більшість хворих у віці від 21 до 50 років (83,33%).
Термін захворювання до надходження у відділення ІТ в середньому склав 5.23?0.98 діб , найменший - 0,084 доби, найбільший - 60 діб (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Розподіл хворих за терміном захворювання до надходження у КЦЛГО
Термін захворювання Кількість хворих % До 1 доби 1 1,67 Від 1 до 2 діб 18 30 Від 2 до 3 діб 12 20 Від 3 до 5 діб 10 16,7 Від 5 до 8 діб 14 23,3 Більш ніж 8 діб 5 8,33 Всього 60 100 Майже всі хворі (крім одного випадку), надійшли до КЦЛГО більше як через добу з моменту захворювання. Більша частина хворих (68,33%) була госпіталізована через дві доби та пізніше. Отже, майже всім хворим почали спеціалізовану терапію вже у соматогенній фазі отруєння.
На нашу думку, пізня госпіталізація хворих була обумовлена особливостями клінічного перебігу захворювання (наявність латентного періоду), та помилками діагностики на догоспітальному етапі.
Хворих було госпіталізовано чотирма різними шляхами: каретою швидкої допомоги (ШД), за направленням поліклініки (ПК), переводом з інших лікувальних закладів (Л\З) та за самозверненням (С\З). Строки госпіталізації відрізнялись в залежності від шляху поступлення (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Терміни госпіталізації хворих, в залежності від шляху поступлення.
Шлях поступленняn%Середні терміни (М ± m) поступленняВсі хворі601005.23?0.98ШД3151,63.35?0.39ПК1626,74.94?0.70Л\З91512.78?5.93*С\З46,74.0?1.08 Примітка.* - статистично достовірні відмінності (р < 0,05).
Таким чином, у середньому хворі звертались за допомогою на 3-4 добу з моменту захворювання (С\З та ШД), але велика частка пацієнтів (41,7%), що первинно звернулись до поліклініки, або були госпіталізовані до непрофільних відділень отримали спеціалізовану терапію у середньому значно пізніше - практично через п'ять діб при зверненні до поліклінік, та майже через 13 діб при первинній госпіталізації до інших лікувальних закладів.
У зв'язку з різним перебігом захворювання, в залежності від важкості отруєння, для більш повного вивчення кл