Ви є тут

Гормонально - психологічні аспекти формування стресу у лікарів анестезіологів

Автор: 
Москалець Сергій Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U003101
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження.
Для реалізації поставлених задач в клініці анестезіології та інтенсивної терапії Дніпропетровської державної медичної академії (директор клініки член-кореспондент НАН і АМН України, доктор медичних наук, професор Л.В. Новицька-Усенко) за період з 1988 по 2003 рік проведені дослідження у 114 лікарів анестезіологів.
Методом рандомізації, залежно від часу перебування в даній спеціальності і виробничій ситуації, лікарі-анестезіологи були розділені на наступні чотири групи.
Перша група (n = 45) включала лікарів-інтернів, середній вік яких складав 25,7±0,5 років; чоловіки складали 51,1 %, жінки 48,9 %; середній стаж роботи за фахом - 1,4±0,1 років.
Друга група (n = 18) включала анестезіологів зі стажем роботи до 10 років, середній вік яких склав 32,5±0,6 років, при цьому чоловіки складали 72,7 %, жінки - 27,8 %; середній стаж роботи за фахом - 5,6±0,5 років.
Третя група (n = 23) включала осіб зі стажем роботи від 10 до 20 років, середній вік яких склав 39,1±0,9 років, при цьому чоловіки складали 69,3 %, жінки 30,4 %; середній стаж роботи за фахом - 14,0±0,7 років.
Четверта група (n = 28) включала осіб зі стажем 20 і більше років, середній вік яких склав 50,2±1,1 років, при цьому чоловіки складали 71,4 %, жінки 28,6 %; середній стаж роботи за фахом - 25,4±1,0 років. Отже, із збільшенням стажу роботи за фахом наголошується зниження питомої ваги жінок.
Метою включення в дослідження групи лікарів-хірургів було уточнення специфіки біохімічних відхилень і психофізіологічних рівнів деформації особистості в спеціальностях "анестезіологія" і "хірургія".
П'ята група (n = 25) включала хірургів зі стажем роботи 20 і більше років, середній вік яких склав 51,3±2,5 років, чоловіки склали 100%, середній стаж роботи за фахом 26,7±2,1 років
Контрольною служила група практично здорових осіб у віці від 25 до 50 років в кількості 48 чоловік.

2.2. Методи дослідження.
Організм людини - це тисячі біохімічних реакцій, що функціонують в своєму режимі і прагнуть зберегти постійність внутрішнього середовища, пристосовуючись до умов існування, які змінюються. Порушення цього універсального принципу загрожує розвитком порушення гомеостазу.
Швидше і чіткіше на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища реагує нейрогуморально-гормональний комплекс, контролюючий синхронність взаємодії систем життєзабезпечення. Цей комплекс в першу чергу включається в процеси адаптації, переадаптації, компенсації [18, 21, 44, 46, 53, 180].
Визначення в рідких середовищах і виділеннях організму біологічно активних речовин дозволяє не тільки виявити їх участь в гомеостазі, але і уточнити здібність організму до адаптації на різних етапах його формування і розвитку. Це створює можливість прогнозувати перебіг фізіологічних реакцій з метою управління ними [165, 181, 182, 183].
Виходячи з цього, нами проведені дослідження, які якнайповніше характеризують функціонування основної регуляторної лінії гіпофіз - надниркові залози - щитовидна залоза (рис. 2.2.1).
Рис. 2.2.1 Схема функціонування основної регуляторної лінії гіпоталамус - гіпофіз - надниркові залози - щитовидна залоза (Шифрін О.Г., Шифрін Г.А., 1999) [181].

До недавнього часу багато авторів вважали паралельне визначення вмісту катехоламінів в крові і сечі найточнішими методами дослідження функціонального стану симпато-адреналової системи. Проте, на думку Е.Ш. Матліної та співавт. [180], В.Г. Колб і співавт. [184], катехоламіни містяться в плазмі крові у дуже незначних кількостях і мають властивість швидко елімінувати з кровотоку. Крім того, сама по собі психоемоційна напруга, пов'язана з очікуванням забору крові та біль, що виникає при пункції вени, є пусковими механізмами для активації симпато-адреналової системи.
Основна інформація про діяльність цієї системи, активність її гормональної та медіаторної ланок, загальний об'єм гормонів, що утворюються в організмі, та медіаторів може бути одержана шляхом вивчення даних про екскрецію з сечею вільних форм катехоламінів.
Для оцінки функціонального стану симпато-адреналової системи використовувалася методика визначення екскреції катехоламінів: адреналіну і норадреналіну за Е.Ш. Матліної та співавт. [183, 185]. Для виконання дослідження сеча збиралася протягом доби; дані перераховувалися на екскрецію за 1 годину. У таблиці 2.2.1 представлені величини компонентів симпато-адреналової системи у здорових осіб у віці від 25 до 50 років за даними лабораторії кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Дніпропетровської державної медичної академії (зав. лабораторією Е.О. Панасенко).
Таблиця 2.2.1
Компоненти симпато-адреналової системи у здорових осіб,
віком від 25 до 50 років
Досліджуваний показникВеличина показникаНорадреналін, нмоль/год5,64±0,75Адреналін, нмоль/год1,01±0,27Коефіцієнти відносної активності: А/НА0,48 В умовах відносного спокою швидкості процесів синтезу, секреції та інактивації катехоламінів знаходяться в динамічній рівновазі, що виражається в певних межах коливань їх вмісту в біологічних рідинах. Ці коливання є віддзеркаленням гомеостатичного стану функціональної активності симпато-адреналової системи. Фізіологічні зміни симпатичної або гормональної активності можуть не відбиватися на сумарній екскреції, оскільки біологічний потенціал системи дуже великий. Проте відхилення кожного показника в ту або іншу сторону відображають зміну координації функціонування системи і повинні бути враховані при аналізі результатів дослідження. Тому, разом з кількісним визначенням компонентів симпато-адреналової системи, ми визначали коефіцієнти відносної активності окремих ланок обміну катехоламінів. Відношення А/НА розцінюється як переважання гормональної або медіаторної ланок симпато-адреналової системи.
Проте, в механізмах формування стресу крім лінії гипофіз-мозкова речовина надниркових залоз, працюють лінії гіпофіз-кора надниркових залоз