РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Експериментальні дослідження
2.1.1. Характеристика експериментального матеріалу. Експериментальні
дослідження проведені на 84 статевозрілих білих пацюках-самцях лінії Вістар,
віку 11 – 12 місяців і вагою 192±9 грам. Тварини містилися в клітках по 2 особи
при температурі 18 – 20°C, одержували воду і їжу без обмежень. Для рішення
поставлених задач тварини були розділені на 13 груп (див. табл. 2.1). На
тваринах 1 – 9-ї груп вивчали зміни структурного стану води при перитоніті і
вплив деяких фармакологічних засобів на ці зміни. На тваринах груп 10 – 13
вивчали процеси транслокації кишечної флори (ТКФ) у термінальній стадії
перитоніту і вплив деяких інфузійних засобів і анестезіологічних препаратів на
ці процеси.
Таблиця 2.1 – Групи експериментальних досліджень
Групи
Кількість тварин
Вивчення структурного стану води
1 група – здорові тварини
2 група – реактивна стадія РГП
3 група – термінальна стадія РГП
4 група – термінальна стадія РГП, налоксон
5 група – термінальна стадія РГП, допамін
6 група – термінальна стадія РГП, кордарон
7 група – термінальна стадія РГП, кордарон і допамін
8 група – термінальна стадія РГП, налоксон і допамін
9 група – термінальна стадія РГП, налоксон і кордарон
Вивчення транслокації кишечної флори
10 група – термінальна стадія РГП
11 група – термінальна стадія РГП, каліпсол і ГОМК
12 група – термінальна стадія РГП, HAES-стерил
13 група – термінальна стадія РГП, перфторан
Усього
84
1-а група – здорові тварини, яких декапітували під наркозом тіопенталом Na у
дозі 50 мг/кг в очеревину, і брали для дослідження структурного стану води
шматочки тканин мозку, легень, серця, печінки, селезінки, тонкої кишки і нирок.
У цю групу ввійшли 8 піддослідних тварин.Вона служила контролем для тварин, у
яких моделювали реактивну і термінальну стадії перитоніту без фармакокорекції.
В 2-у групу включили також 8 тварин, у яких викликали реактивну стадію РГП
згідно моделі Ф.Ф. Усикова (див. 2.1.2). Через 24 години тварин виводили з
експерименту і брали для досліджень ті ж тканини. І моделювання перитоніту, і
виведення з експерименту здійснювалися під наркозом, як описано для 1-ї групи.
Тварини, у яких згідно моделі Ф.Ф. Усикова викликали термінальну стадію РГП,
склали 3-ю групу в кількості 8 тварин. Їх виводили з експерименту через 72
години і проводили такі ж дослідження, як і у тварин 2-ї групи. Одночасно, 3-я
група була групою порівняння для груп 4 – 9, у яких вивчено вплив деяких
фармакологічних засобів на зміни структурного стану води в термінальній стадії
РГП. Для моделювання перитоніту і виведення тварин з експерименту
використовували тіопенталовий наркоз, як і в групах 1 – 3. У групах 4 – 9 було
по 6 піддослідних тварин, у яких моделювали термінальну стадію РГП, але для
фармакокорекції застосовували різні препарати і їхні сполучення. У 4-й групі
вивчали вплив налоксону на структурний стан води в тканинах досліджуваних
органів. Препарат вводили в дозуванні 4 мг/кг в очеревину, 2 рази в добу. У 5-й
групі для фармакокорекції структурних змін води використовували допамін (2
мг/кг). У тварин 6-й групи з цією метою застосовували кордарон (4 мг/кг).
Препарати уводили в очеревину двічі в добу. У 7-й групі тваринам вводили
кордарон разом з допаміном, у 8-й групі – налоксон з допаміном, а в 9-й групі –
налоксон і кордарон. При сумісному застосуванні названих препаратів кожний з
них використовували в тих же дозах і по тим же методикам, що й у випадку
їхнього самостійного застосування в групах 4 – 6. У тварин груп 4 – 9, так
само, як у групах 1 – 3, вивчали структурний стан води в тканинах мозку, серця,
легень, печінки, селезінки, тонкої кишки і нирок (див. 2.1.3).
Транслокація кишечної флори (ТКФ) в термінальній стадії перитоніту вивчено у
тварин, що були розподілені на 4 групи. Перитоніт моделювали по такій же
методиці і під таким же наркозом, що й у всіх інших тварин. Виключення склала
група 11, у якій для наркозу використовували оксибутірат Na (ГОМК) і каліпсол.
У тварин 10-ї групи моделювали термінальну стадію РГП і не застосовували
протягом експерименту ніяких препаратів (крім тіопенталового наркозу на етапі
моделювання перитоніту). Ці тварини служили контролем для груп 11 – 13. У 11-й
групі для наркозу і наступної терапії використовували в очеревину каліпсол 80
мг/кг і ГОМК 100 мг/кг. Ці препарати в зазначеній дозі вводили двічі добу
протягом 72 годин (до розвитку термінальної стадії РГП), тобто, протягом 3-х
діб. У 12 групі, після моделювання перитоніту, тваринам вводили HAES-стерил, а
в 13-й групі – перфторан. Кожний з цих препаратів уводили в очеревину двічі на
добу в дозі 10 мл/кг, протягом 72 годин. Після завершення експерименту у тварин
під тіопенталовим наркозом (11-а група – під наркозом ГОМК і каліпсол) брали
брыжові лімфовузли і тканину печінки для визначення бакзабрудненості, а тварин
виводили з експерименту методом повітряної емболії.
Для зручності, у тексті дисертації й у таблицях експериментальні групи
згадуються в основному не по номерах, а по їхніх відмітних ознаках (стадії
перитоніту, використаним фармакопрепаратам).
2.1.2. Методика моделювання перитоніту. Перитоніт моделювали за методикою Ф.Ф.
Усикова [157] під тіопенталовым наркозом з розрахунку 50 мг/кг, що уводили в
очеревину. Відповідно до методики, виконували апендектомію і залишали в
черевній порожнині перев'язаний апендикс. Куксу апендикса перев'язували і
занурювали за допомогою кисетного шва в сліпу кишку. Протягом 24-х годин
розвивалася реактивна стадія РГП, а через 72 години – термінальна стадія РГП.
2.1.3. Методи вивчення структурно
- Київ+380960830922