РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ НАФТОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І НАФТОПЕРЕРОБКИ НА УКРАЇНСЬКИХ НПЗ ТА ЗАГАЛЬНІ НАПРЯМКИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ
2.1. Актуальні проблеми розвитку нафтопереробної промисловості України
Нафтопереробна промисловість була і залишається однією із стратегічних галузей економіки у всіх розвинених країнах світу. Її наявність забезпечує стабільність економіки країни і її обороноздатність.
Нафтопереробка в СРСР розвивалась екстенсивним шляхом. Зростаючі потреби народного господарства у нафтопродуктах задовольнялись за рахунок того, що нарощувались потужності здебільше по первинній переробці нафти. Будівництво установок деструктивної переробки значно відставало від обсягу перероблюваної нафти. Поглибленню переробки нафти не приділялося належної уваги і тому глибина переробки значно відстала від розвинених країн.
До початку 70-х років частка вторинних процесів, навіть у розвинених країнах Західної Європи, була порівняно незначна (близько 40%). Нафтова криза 1973 року примусила уряди країн ЄС та США прийняти законодавчі заходи по зниженню частки нафти в паливно-енергетичному балансі своїх країн за рахунок заміни нафтопродуктів альтернативними енергоносіями, зменшення потужностей прямої перегонки нафти і поглиблення переробки. В результаті цих заходів ціни на нафту знизились до попереднього рівня і істотно (на 20-30%) зменшились загальні обсяги переробки нафти. Так, в США обсяг первинної переробки нафти, який становив у 1981 році 902 млн. т, знизився в 1995 році до 760 млн. т при загальному збільшенні виробництва світлих нафтопродуктів. Розвитку вторинних процесів переробки нафти сприяли також підвищення вимог до якості нафтопродуктів та охорони навколишнього середовища.
Нафтопереробна і нафтохімічна промисловість України, практично, була створена в останні 30 років. За сей час було побудовано за сучасними технологіями два потужні нафтопереробні заводи - Кременчуцький і Лисичанський, здійснено реконструкцію Херсонського, Одеського, Надвірнянського та Дрогобицького нафтопереробних заводів (характеристики НПЗ України подані в таблиці 1.4). Основні технологічні процеси, які впроваджені на НПЗ України та їх основна товарна продукція приведені відповідно в таблиці 2.1. та 2.2.
Таблиця 2.1.
Основні технологічні процеси, які впроваджені на НПЗ України
Технологічні процесиНафтопереробні заводиКремен-
чуцькийЛисичан-
cькийХерсон-
ськийОдесь-
кийДрого-
бицькийНадвір-
нянськийПервинна переробка++++++Термічний крекінг+++Каталітичний крекінг++Каталітичний риформінг++++++Гідро очистка+++Виробництво нафтобітумів++++Виробництво коксу++Газофракціонування+++++Вир-цтво сірки++Вир-цтво мастил та олив++Вир-цтво етилену+Вир-цтво поліпропілену+
Так сталося, що розвиток нафтопереробної промисловості України в колишньому Союзі був зорієнтований на максимальне виробництво мазуту, з метою його експорту. Свої потреби у світлих нафтопродуктах Україна забезпечувала за рахунок власного виробництва на 75-80%, іншими нафтопродуктами та сировиною для хімічної промисловості - ще нижче - на 25-50%. При цьому передбачалось, що частина необхідних нафтопродуктів буде поставлятись в Україну з Росії і Білорусі. Така структура переробки виправдовувалась об'єктивною необхідністю забезпечення потреб у паливі для теплових електростанцій і підтримки високих обсягів експорту в країни Східної та Західної Європи.
В результаті не було створено належних потужностей з каталітичного крекінгу, гідрокрекінгу, гідроочистки та інших деструктивних процесів вторинної переробки нафти. В Україні були відсутні процеси алкілування, ізомеризації і полімеризації, які спрямовані на підвищення якості нафтопродуктів, поглиблення переробки нафти та виробництво високооктанових домішок. Наслідком цього стало те, що в 1993 році з первинної переробки нафти Україна займала шосте місце в Європі, а глибина переробки знаходилась лише на рівні 52-54%, що було значно нижче середньосвітових і навіть середньосоюзних (в США вона становила 91%, Німеччині - 85%, Франції і Великобританії - 81%, Італії - 71%, Японії - 74%, Росії - 62-64%) і в сучасних ринкових умовах заводи опинились в положенні недостатньо конкурентноспроможних [40,134]. Значне відставання спостерігається і в розвитку облагороджуючих процесів, тобто процесів отримання високоякісних палив.
Таблиця 2.2.
Основна товарна продукція, що виробляється НПЗ України
Товарна продукціяНафтопереробні заводиКремен-
чуцькийЛисичан-
ськийХерсон-
ськийОдесь-
кийДрого-
бицькийНадвір-
нянськийБензиниА-76++++++А-80++++А-92++++++АИ-95++++АИ-98++Дизельне паливо++++++В т. ч. диз. паливо
(S - 0,2%)+++ГасТехнічний+Освітлювальний+Авіаційний++Мазут++++++Нафтові бітуми+++Нафтовий кокс++Газ скраплений+++++Оливи+Парафін++Бензол+Толуол+Поліпропілен+Сірка ++
Нафтопереробна промисловість України за радянські часи була зорієнтована на переробку російської нафти, частка якої в обсязі нафти, що перероблялась, складала біля 90%.В залежності від складу та властивостей нафти, поставленої задачі при отриманні тих або інших нафтопродуктів використовують різні засоби та установки для переробки нафти.
Перехід країн СНД на використання світових цін у міждержавних економічних відносинах значно загострив проблему нафтозабезпечення НПЗ. Це разом з іншими факторами негативно вплинуло на розвиток нафтопереробної промисловості України. Через обмеженість власних сировинних ресурсів, українські НПЗ, в основному, орієнтовані на переробку імпортної нафти: російської і казахської, при цьому частка російської нафти складає біля 60%. Політика Росії, як основного імпортера нафти в Україну, спрямована на максимальне забезпечення сировиною власних НПЗ та на експортні поставки в країни даль