РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ,
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
2.1. Вибір напрямів досліджень та методи виконання роботи
З метою вивчення поширення хвороб органів дихання молодняку великої рогатої худоби провели аналіз звітної документації по захворюваності, загибелі та вимушеному забою тварин по Київській області за період з 1997 по 2001роки.
Встановлено, що серед внутрішніх хвороб тварин патологія органів травлення в структурі захворюваності займає першу позицію, а органів дихання ? другу. За даними ветеринарної звітності, захворюваність телят на бронхопневмонію протягом 1997?2001 років у господарствах Київської області становила 41,5% (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Поширення бронхопневмонії телят та відхід з цієї причини за 1997 ? 2001 роки по Київській області
РікВсього поголів'я молодняку ВРХЗахворіло на
бронхопневмонію
Загинуло
Вимушено забитих всього в проц.всього в проц.всього в проц. 19971758688416847,9 7077 8,43389 4,0 19981486046747345,44135 6,1943 1,4 199914335560309 42,1 3834 6,41143 1,9 200012208646777 38,3 2509 5,4497 1,1 200110735930922 28,8 1219 3,9351 1,1 Всього697272289649 41,5 187746,56323 2,2
По причині бронхопневмонії за даний період загинуло 18774 телят (6,5% від кількості захворілих), вимушено забито ? 6323 (2,2%), що становить 2,7 і 0,91% від кількості народжених.
Патологічні зміни в органах дихання виникають у випадку неадекватного подразнення бронхолегеневої системи агентами будь якого походження. При цьому, у відповідь розвивається запальна реакція, яка у свою чергу здатна викликати пошкодження легеневої тканини [21]. Це відбувається за рахунок звільнення, активації та накопичення у зоні запалення ендотоксинів, пептидів, комплементу. Активація альвеолярних нейтрофілів і макрофагоцитів та інфільтрація ними легеневої тканини сприяє збільшенню концентрації біологічно-активних речовин у місці пошкодження. Перш за все це ? метаболіти арахідонової кислоти, тромбоцитоактивуючий фактор, гістамін, серотонін, цитокіни (інтерлейкіни, фактор некрозу пухлин) [20]. Згадані біологічні субстанції спроможні викликати значні дисфункції дихальної системи: бронхоконстрикцію, пульмональну гіпертензію, підвищувати проникність легеневих капілярів, зменшувати очисну здатність респіраторних шляхів, що в цілому приводить до порушення газообміну в легенях [25]. Тому при лікуванні телят, хворих на бронхопневмонію, одним із важливих моментів є пригнічення запальної реакції з метою зниження ендотоксемії та нівелювання патологічних змін у дихальній системі. Стратегія спрямованого впливу на медіатори запалення при патології органів дихання нині не має широкого застосування, але, як вважають S.J. Skerrett, D.R. Park [30], заслуговує на подальше глибоке дослідження. Застосування протизапальної терапії, як додаткового методу лікування хворих на пневмонію, є досить важливим терапевтичним заходом, що позитивно впливає на перебіг хвороби [30, 180]. В основі механізму дії нестероїдних протизапальних препаратів лежить пригнічення циклооксигенази, що, в свою чергу, зменшує синтез тромбоксану А2 і простагландинів [31]. Зокрема, інгібування синтезу тромбоксану покращує гемодинаміку у легеневій тканині [205]. I. Selman et. al. [193] відмічають високу лікувальну ефективність комбінованого використання нестероїдних протизапальних препаратів і антибіотиків при лікуванні телят, хворих на бронхопневмонію. Тому ми вважали, що вивчення показників, що характеризують перебіг запального процесу при бронхопневмонії у телят, пошук і розробка методів лікування із застосуванням препаратів протизапальної дії та їх експериментальне обґрунтування є необхідним для підвищення ефективності терапевтичних заходів.
Для досягнення поставленої мети було проведено три серії дослідів (рис. 2.1). У першій серії дослідів вивчали білковий спектр сироватки крові та показники гемостазу у 35 клінічно здорових телят та зміни їх при гострому і хронічному перебігу бронхопневмонії (70 телят 1,5?4-місячного віку). Одержані результати підтвердили необхідність застосування протизапальних нестероїдних препаратів. Проведено також гістологічне дослідження легенів 8 телят, вимушено забитих через хронічний перебіг бронхопневмонії.
У другій серії дослідів (клініко-гематологічних, біохімічних та гемостазіологічних) вивчали лікувальну ефективність різних препаратів протизапальної дії при гострому перебігу бронхопневмонії (41 теля), а в третій серії ? при хронічному (29 телят). Перед проведенням цих досліджень вивчали склад мікрофлори у трахеобронхіальних змивах від 9 телят та її чутливість до 10 антибактеріальних препаратів.
У комплексному лікуванні хворих телят з різним перебігом бронхопневмонії випробовували препарати, із протизапальними властивостями ? флуніксинмеглюмін та диметилсульфоксид. Лікування хворих на бронхопневмонію телят проводили за наступними схемами (табл. 2.2). Телятам контрольної групи виконували інтраплевральну новокаїнову блокаду з антибіотиком: до 40 мл 0,5%-ного розчину новокаїну додавали 5%-ний розчин енроксилу з розрахунку 1 мл на 20 кг маси тіла телят. Цю суміш у рівних кількостях вводили з лівого і правого боку на місці перетину дев'ятого міжребер'я з латеральним краєм найдовшого м'яза спини, два?три рази з інтервалом 48 годин при гострому перебігу хвороби і 3?4 рази ? при хронічному. Внутрішньо задавали по 10 г натрію гідрокарбонату один раз на добу впродовж 4?5 днів, а підшкірно одноразово вводили 5 мл тривіту. Телятам першої дослідної групи до новокаїн-антибіотикового розчину додавали 4 мл диметилсульфоксиду, як протизапального, жарознижувального і болезаспокійливого засобу, тобто готували 10%-ний розчин препарату на 0,5%-ному розчині новокаїну.