Вы здесь

Управління трансакційними витратами підприємства

Автор: 
Базалієва Людмила Віталіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001303
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТРАНСАКЦІЙНИХ
ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА: АНАЛІЗ І ОЦІНЮВАННЯ
2.1. Аналіз впливу факторів зовнішнього оточення підприємства на формування
трансакційних витрат
Трансакційні витрати на макроекономічному рівні та на рівні окремих
виробничо-господарських одиниць, виникають у рамках системи
суспільно-економічних інститутів, яка є частиною господарської системи країни.
Тому фактори зовнішнього оточення підприємства безпосередньо впливають на
процес формування і величину трансакційних витрат господарської системи і
окремих підприємств. Вивчення системи суспільних ринкових інститутів, її
елементів у їхньому взаємозв'язку, рівня її розвитку та ролі в економіці
України, виявлення трансакційного сектора економіки та його динаміки є вихідним
моментом для визначення стану основних чинників формування трансакційних витрат
підприємства і резервів економії на цих витратах. Оцінювання факторів
зовнішнього оточення підприємства, котрі впливають на величину його
трансакційних витрат, припускає проведення досліджень системи суспільних
ринкових інститутів, її елементів для виявлення можливих погроз, проблем і
варіантів їх вирішення. При цьому поняття «система суспільно-економічних
інститутів» і «система ринкових інститутів» в роботі використовуються як
синоніми.
Здійснення підприємством ринкових трансакцій неможливо без наявності ринкових
інститутів, які представляють собою норми, правила, інструменти,
інфраструктуру. Особливе значення для розвитку ринкових відносин має
комплексність і взаємозв'язок господарських інститутів, їхня ринкова і
суспільна адекватність. Автор розділяє точку зору Дж. К. Лафты, відповідно до
якої ринкові інститути – це не просто певні організаційні форми, а способи,
норми і правила взаємодії суб'єктів, що хазяюють [53]. У рамках
неоінституціонального напряму вважається, що ринкові інститути, з одного боку,
приводять до виникнення трансакційних витрат, тому що поза обміном, без ринку,
трансакційні витрати не існують. Але, з іншого боку, система цих інститутів
мінімізує трансакціні витрати за допомогою дії ринкових механізмів (таких, як
механізм цін) і створення організацій (консультаційні, рекламні, аудиторські
компанії тощо), діяльність яких, за інших рівних умов, підвищує ефективність
контрактації підприємства [8, 11]. Елементи системи суспільних ринкових
інститутів, яка обумовлює виникнення трансакційних витрат і разом з тим
мінімізує їхню величину, в економічній літературі класифікуються в такий спосіб
[53, 74].
1. Зовнішні інститути встановлюють у господарській системі основні правила, які
визначають її характер, ґарантують і захищають права власності, запобігають
насильству і шахрайству, забезпечують відповідальність, свободу, примусовість
виконання договорів, що складає основу ринкової економіки.
2. Внутрішні інститути виникають у рамках зовнішніх і роблять можливими угоди
між суб'єктами господарської діяльності, знижують ступінь невизначеності та
ризику. До них відносяться: ринки, домашні господарства, організації, форми
розрахунків, платіжні засоби, типи договорів, посередницькі і консалтингові
установи, спеціальні заходи для зниження ризику (страхування, ф’ючерси,
форварди, опціони), ґарантії якості, товарні знаки.
Крім наведеної вище класифікації суспільних ринкових інститутів, в економічній
літературі [53, 76] виділено такі типи інститутів.
1. Формальні інститути – норми і правила, закріплені законодавчо, порушення
яких спричиняє адміністративну і юридичну відповідальність.
2. Неформальні інститути – загальноприйняті норми і правила поведінки, що
закріпилися на певній території, у певному співтоваристві індивідів, такі як
мораль, торговельні порядки, традиції.
Разом з тим, господарська система в цілому – це система таких елементів, як
реальногосподарська підсистема, природні і матеріальні елементи, мотиваційна
структура, господарський порядок і суб'єкти, що хазяюють [77].
Реальногосподарча підсистема містить господарські процеси, котрі протікають на
підприємствах і пов'язані з виробництвом, розподілом і обміном. Мотиваційна
структура розглядається як вплив формальних норм, неформальних правил і примуси
до виконання взятих на себе зобов'язань з боку інститутів [42]. Господарський
порядок визначається зовнішніми, формальними інститутами і представляє собою
встановлений порядок власності, здійснення підприємницької діяльності,
ціноутворення тощо. Природні і матеріальні елементи складають
матеріально-технічну базу підприємництва; суб'єкти, що хазяюють – це фізичні і
юридичні особи, їх об'єднання, які здійснюють підприємницьку діяльність.
Особливу увагу необхідно приділяти взаємній відповідності ринкових інститутів
різних видів. Так, для успішного розвитку ринкової економіки потрібна
відповідність між якістю формальних зовнішніх інститутів і рівнем розвитку та
якістю неформальних інститутів. Це пояснюється тим, що неформальні інститути в
меншій мірі піддаються впливу і змінам, але їхній вплив на поведінку суб'єктів
господарської діяльності в процесі здійснення трансакцій найчастіше являється
основоположним. Якість формальних інститутів, на наш погляд, визначається через
ефективність їхньої дії по реґулюванню діяльності суб'єктів, що хазяюють.
Якість неформальних інститутів визначається ступенем раціональності ділових
традицій і звичаїв, які панують у суспільстві, і їхньої відповідності системі
формальних інститутів. Якість внутрішніх інститутів визначається як ступінь
надійності суб'єктів, що хазяюють, тому що саме на очікуванні надійності
формується довіра між ко