РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Під спостереженням знаходилось 263 особи, з яких 223 хворих були з не-госпітальними пневмоніями і 40 - здорових осіб (рис.2.1), що склали контрольну групу.
Діагностика негоспітальних пневмоній проводилась на підставі інструкції про діагностику, клінічну класифікацію та лікування негоспітальних пневмоній, затверджену наказом МОЗ України за № 311 від 30.12.1999 р. з застосуванням широкого комплексу клінічних, інструментальних, клініко-лабораторних, рентгенологічних і ендоскопічних методів дослідження.
Затяжну пневмонію розцінювали як запальний процес в легенях, який гостро починається, але не закінчується на протязі чотирьох тижнів. Діагностика затяжної пневмонії проводилась згідно до критеріїв, викладених А.Н. Окороковим [116] :
- тривалість більше чотирьох тижнів;
- рентгенологічно-вогнищева та перибронхіальна інфільтрація сегментарної локалізації, що не зникає на протязі чотирьох тижнів;
- локальний сегментарний бронхіт, який визначається при бронхоскопії;
- збереження лабораторних ознак запального процесу: лейкоцитозу, підви-щеної швидкості зсідання еритроцитів та інших проб, що характеризують наявність запального процесу (сіалові кислоти, серомукоїд, С-реактивний протеїн, фібрин);
- імунологічні порушення - підвищення вмісту в крові Ig A та зниження Ig M, збільшення активності Т-лімфоцитів-супресорів і зниження
Т-лімфоцитів-хелперів і кілерів;
- обов'язкове виздоровлення (клінічне, рентгенологічне і лабораторне).
Рис.2.1. Розподіл обстежених хворих в залежності від нозології захворювання.
Розподіл хворих даної групи по статі і віку представлений в табл. 2.1.
Всі хворі негоспітальними пневмоніями скаржились на кашель з виділенням слизової мокроти та слизово-гнійної - 143, гнійної - 33, з прожилками крові та "іржавої"- 47. У хворих також відмічалась загальна слабкість, пітливість,
підвищення температури від 37,10С до 39,40С, а у пацієнтів з крупозними пневмоніями - інколи до 40,00С, озноб. У 206 обстежених відмічався головний біль, а у 103 - біль в грудній клітині на стороні ураження.
З анамнезу було встановлено, що у більшості обстежених захворювання почалось гостро, з високої пропасниці, нерідко з ознобом. Захворюванню пере-дували гострі респіраторні захворювання - у 112, переохолодження - у 91, а у 20 - загострення хронічного бронхіту.
Як видно з табл. 2.1 в даній групі також переважали особи в найбільш працездатному віці. При об'єктивному обстеженні шкіряні покриви у всіх хворих вогнищевими та затяжними пневмоніями були блідорожевого кольору, а у хворих крупозним пневмоніями - гіперемія обличчя, у 39 осіб - ціаноз кінчика носа та губ і у 12 - іктеричність склер. У 24 осіб на губах та в області носа від
Таблиця 2.1
Розподіл по статі і віку хворих з негоспітальними пневмоніями.
ВікЧоловікиЖінкиВсього20-29 років841230-39 років41226340-49 років51368750-59 років372461Всього137 (61,4?)86 (38,6?)223 (100?)
мічався герпетичний висип. У 101 обстеженого спостерігалась задишка в стані спокою. Всі хворі з крупозною пневмонією лежали на стороні ураження.
При огляді грудної клітки у більшості обстежених відмічалось відставання в рухах грудної клітини на стороні ураження. У всіх хворих при перкусії перкуторний звук був вкорочений в зоні ураження. У 194 осіб при пальпації встановлено підсилення голосового тремтіння, а у 132 - бронхофонії.
При аускультації у всіх хворих на крупозну пневмонію вислуховувалось бронхіальне дихання, крепітація та дрібнопухирчасті вологі звучні хрипи, а у 57 - шум тертя плеври. У обстежених з вогнищевими та затяжними пневмоніями над зоною ураження також вислуховувалось жорстке дихання, вологі звучні дрібнопухирчасті хрипи, а у 39 - і сухі хрипи.
Перкуторні межі серця у всіх обстежених були в нормі. Тони серця у біль-шості хворих були приглушені, у 15 на верхівці серця відмічався систолічний шум функціонального характеру і у 18 - акцент ІІ тону на легеневій артерії. Артеріальний тиск у обстежених даної групи був в межах нормальних величин і складав в середньому 127,4?6,3/80,4?5,2 мм. рт. ст. Частота пульсу на променевій артерії становила в середньому 91,6?2,9 за одну хвилину.
При дослідженні органів черевної порожнини патологічних змін не відміча-лось. Розміри печінки по Курлову були в рамках нормальних величин: І-й -
11,0 см; ІІ-й - 9-9,5 см; ІІІ-й - 7,0-7,5 см.
Симптом Пастернацького у всіх обстежених був негативним.
На електрокардіограмі у всіх хворих відмічався сінусовий ритм, нормальне положення електричної вісі серця, у 12 обстежених спостерігались одиничні суправентрикулярні, а у восьми - одиничні шлуночкові екстрасістоли.
При рентегенологічному обстеженні 143 хворих з вогнищевими та затяжними пневмоніями інфільтративні зміни у 83 пацієнтів відмічались в вигляді ураження окремих дольок в нижній долі правої (48) та лівої (35) легені, у 41 - в окремих сегментах в нижніх долях правої (23) та лівої (18) легені, а у 19 - в двох долях (у 11 хворих в нижній та у восьми - в середній долях правої легені), а у дев?яти - в нижніх долях обох легень). При обстеженні хворих з крупозними пневмоніями у 48 пацієнтів інфільтративні зміни носили характер сегментарного ураження (одного - двох сегментів) в нижній долі правої (31) та лівої (17) легені, у 22 - охоплювали цілу долю правої (12) та лівої (10) легені, а у 10 - в двох долях (у шести хворих в нижній та середній долях правої легені - окремі сегменти, а у чотирьох - в окремих сегментах нижніх долей обох легень).
Показники периферичної крові характеризувались наявністю лейкоцитозу, який у більшості хворих складав від 8,5 до 11,5x109/л - 12,5-14,1x10 9/л, у окремих хворих досягав 20 х109/л. У всіх обстежених відмічався нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули вліво до паличкоядерних, а у деяких хворих і до юних лейкоцитів. Швидкість зсідання
- Київ+380960830922