РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІДНОСИНИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ СТВОРЕННІ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ
2.1. Характеристика правовідносин, що виникають при створенні дитячого будинку сімейного типу
Процес створення дитячого будинку сімейного типу обумовлений його правовою природою. Оскільки, як вже зазначалося, дитячий будинок сімейного типу належить до квазі-сімейної форми влаштування дітей і має ознаки як сімейної, так і інтернатної форм улаштування, а також і самостійні ознаки, створення дитячого будинку сімейного типу має певну специфіку. Крім того, дитячий будинок сімейного типу не є самостійним суб'єктом права, що також зумовлює особливості виникнення та розвитку правових зв'язків між батьками-вихователями, вихованцями дитячого будинку сімейного типу і органом опіки та піклування, які є самостійними суб'єктами. Суттєву специфіку мають також і правовідносини, що виникають при створенні дитячого будинку сімейного типу.
Так, підставою виникнення правовідносин при створенні дитячого будинку сімейного типу є юридичний склад, який включає три елементи: письмову заяву особи або осіб, які виявили бажання взяти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання у сім'ю; письмовий висновок відповідного відділу у справах сім'ї та молоді; рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.
Усі ці елементи в сукупності породжують виникнення правовідносин у дитячому будинку сімейного типу. Особливістю наведеного юридичного складу є те, що, по-перше, не один з його елементів не може бути виключений з нього, а, по-друге, вони повинні мати чітку послідовність настання, визначену законодавством. Але при цому виникає запитання: чи мають правове значення ті наслідки, що тягне за собою кожен з цих елементів? У літературі немає одностайної відповіді на це запитання. Існує декілька точок зору.
Ряд теоретиків права вважають, що кожний з юридичних фактів, який входить до юридичного складу, може мати самостійне значення, але юридичні наслідки може викликати тільки юридичний склад в цілому ?34, с. 145; 130, с. 261?.
Дещо іншої точки зору дотримується В.О.Тарасова На її думку, факти, що входять до юридичного складу відіграють неоднакову роль. Вона поділяє елементи фактичного складу за ознакою їх значення: а) на власне юридичні факти; б) юридично значущі обставини; в) юридично значущі передумови. При цьому під власне юридичними фактами розуміються "ті обставини, які обумовили виникнення саме даного виду правовідносин". Із власне юридичними фактами пов'язується, як правило, існування даних правовідносин у часі. До юридично значущих обставин відносяться ті юридичні факти, що входять в юридичний склад і виникають до появи інших обставин, які входять в зазначений склад і викликають рух правовідносин. Всі інші обставини В.О. Тарасова відносить до юридично значущих передумов ?164, с. 16?17?.
Третьої точки зору належить С.Ф. Кечекьяну. Він стверджує, що "не весь фактичний склад, передбачений гіпотезою правової норми, є юридичним фактом. Виникнення, зміна і припинення правовідносин пов'язується з певною частиною цього складу" ?66, с. 161?. На його думку, тільки останній факт цього складу є юридичним і тільки він породжує правові відносини.
Існує й четверта точка зору, прихильники якої стоять на тій позиції, що кожний факт окремо, поза зазначеною сукупністю, не має самостійного значення ?60, с. 630; 73, с. 68?. Так, О.С. Іоффе відмітив, що "у той час як повний фактичний склад обумовлює виникнення прав та обов'язків, його частина, що настала, створює лише можливість для їх виникнення" ?60, с. 630?.
Нарешті, існує п'ята точка зору, згідно з якою у праві потрібно розрізняти декілька категорій юридичних складів: 1) склади, елементи, яких мають самостійне правове значення, іншими словами, є юридичними фактами; 2) склади, що являють собою сукупність фактів, які набувають юридичного значення тільки у момент завершення юридичного складу ?45, с. 37; 119, с. 307?. Ця точка зору здається найбільш раціональною, але з деякими уточненнями. Навряд чи є підстави не надавати статусу юридичних фактів тим життєвим обставинам, які породжують правовідносини і набувають юридичного значення тільки в момент завершення юридичного складу. Такі життєві обставини теж мають називатися юридичними фактами, оскільки вони тягнуть за собою виникнення правовідносин. Але такі факти набувають свого юридичного значення тільки в сукупності, і це свідчить про те, що кожен з них окремо не має свого самостійного юридичного значення.
Таким чином, пропонується поділяти юридичні факти на два види: а) факти, які мають самостійне правове значення, тобто тягнуть за собою виникнення проміжних правовідносин; б) факти, які не мають самостійного значення, але включаються до юридичного складу як його невід'ємна частина.
Саме такий теоретичний підхід буде застосовано для подальшого висвітлення питання про юридичний склад, який породжує виникнення правовідносин при створенні дитячому будинку сімейного типу. Серед вищеназваних юридичних фактів, що входять до юридичного складу, необхідного для створення дитячого будинку сімейного типу, самостійне правове значення мають лише два перші: заява особи або осіб, які виявили бажання взяти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання у сім'ю; висновок відповідного відділу у справах сім'ї та молоді. Останній елемент складу, а саме - рішення про створення дитячого будинку сімейного типу - відноситься до юридичних фактів другого типу. Цей факт не має самостійного юридичного значення, не породжує проміжних правовідносин і входить в юридичний склад як його невід'ємна частина.
Необхідно більш детально розглянути кожен із названих вище видів юридичних фактів.
Не можна не помітити, що кожен юридичний факт першого виду (факти, що мають самостійне правове значення) тягне за собою виникнення окремих, відносно самостійних правовідносин. Так, юридичний факт подання до відділу у справах сім'ї та
- Київ+380960830922