РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН У ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПЕРІОД
2.1. ВІДМІННОСТІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУБ'ЄКТІВ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
В Україні, як суверенній державі, створення власної бюджетної системи розпочалося у 1992 році, коли у Законі про Державний бюджет України поняття "республіканський бюджет" було замінене новим - "Державний бюджет України". Проте у зазначеному законі практично залишились ті принципи організації бюджету АР Крим, відповідно бюджетів областей, районів, міст, селищних та сільських рад, що були характерні для бюджетної системи колишнього СРСР. Зберігалися методи планування і формування місцевих бюджетів, які домінували в радянській бюджетній системі, а саме: невизначеність видатків органів місцевого самоврядування по окремих його ланках; фактична відсутність власної дохідної бази; формування основної частини доходів місцевих бюджетів через державний бюджет та регулюючі доходи; невизначеність процедури надання дотацій та інших трансфертів; неврегульованість системи бюджетних взаєморозрахунків, відповідальність за які відповідно до Закону покладалось на Міністерство фінансів України.
Отже, створення в Україні нової бюджетної системи здійснювалося на принципах жорсткої централізації фінансових ресурсів у державному бюджеті, тоді як паралельно проголошувалось місцеве самоврядування, як фактор демократизації суспільного устрою.
З 1992 року по 1996 рік включно були запроваджені лише окремі зміни до законодавства, які регламентували бюджетну систему і міжбюджетні відносини. Але вони суттєво не позначились на їх організації. Практично, в Україні до кінця 1990- х років бюджет формувався на методологічній базі радянських часів. Основним принципом його формування було узгодження основних показників з місцевими органами влади і центром. Тому міжбюджетні відносини не були прозорими, а рівень фінансового забезпечення місцевих бюджетів залишався нестабільним. І це за умови, що в унітарній державі, якою є Україна, бюджет є основою єдності країни і вирівнювання соціально-економічного розвитку територій. Реальні зміни в системі бюджетного забезпечення суб'єктів держави знайшли своє втілення у Законі про Державний бюджет України на 2000 рік, а кардинальні зміни у цій сфері пов'язані з введенням у дію Бюджетного кодексу України в 2001 році.
Отримавши статус незалежної держави, Україна потрапила в розряд країн з перехідною економікою. В ній частково збереглись планово-розподільні відносини з централізованим керівництвом і поряд з цим в економіці почали запроваджуватися елементи лібералізації, які виходили за межі державного впливу. У зв'язку з цим змінилися умови наповнення державного бюджету, а за цим і місцевих бюджетів грошовими коштами. Виникали обставини, які зумовлювали відхилення в доходах і видатках, тому посилювалась диференціація в соціально-економічному розвитку територій, що в свою чергу призвело до розбіжностей між обсягами коштів, акумульованих у бюджетах різних рівнів, та потребою в них.
З прийняттям у 1996 році Конституції України, якою передбачено поряд з місцевими органами влади створення органів місцевого самоврядування, як важливої форми організації, функціонування і розвитку територіальних громад, було закладено основи демократизації суспільного життя в Україні. У свою чергу це зумовило переведення місцевих бюджетів усіх рівнів на власну дохідну базу. Дохідна база цих бюджетів має бути достатньою для виконання закріплених за відповідними органами місцевого самоврядування функцій щодо надання державних і громадських послуг населенню, забезпечення соціально-економічного розвитку загалом.
Не дивлячись на певну стабілізацію і зростання макроекономічних показників, стан економіки України не дозволяє гармонізувати фінансові інтереси центру і адміністративно-територіальних утворень. Практично в країні ще не створена раціональна система фінансових відносин між різними рівнями бюджетів. На фінансування бюджетів впливає соціально-економічний розвиток, наявність об'єктів оподаткування. Але суттєва диференціація у фінансовому забезпеченні різних ланок бюджетної системи та окремих адміністративно-територіальних утворень стає фактором гальмування суспільного розвитку, провокує загострення суспільних протиріч, вимагає збалансованості бюджетів та повноцінного їх наповнення необхідними фінансами [157; 158]. Загалом відмінності у фінансовому забезпеченні суб'єктів бюджетної системи досить значні.
По показнику умовно-власних доходів суб'єкти бюджетної системи різняться один від одного в середньому до 6 і більше разів. Доходи бюджетів органів місцевого самоврядування лише з 2000 року починають формуватися за рахунок нарощування власної дохідної бази, тобто місцевих податків і зборів та залучення додаткового фінансування.
В існуючій практиці доходи державного бюджету, місцевих бюджетів, бюджетів органів самоврядування формуються шляхом акумулювання податкових і неподаткових доходів. При цьому податки займають провідне місце в структурі доходів усіх ланок бюджетної системи (таблиця 2.1).
З наведених даних видно, що в у 2000 році намітилась тенденція до зростання податкових доходів Зведеного бюджету у порівнянні з попереднім роком. У той же час за 2001 - 2003 роки приріст податкових доходів державного бюджету збільшується, а місцевих бюджетів практично зберігається на одному рівні. Але у місцевих бюджетах останніми роками підвищилось значення інших доходів. Це важливий показник, який вказує на те, що в джерелах місцевих бюджетів відбувається певні структурні зміни, хоча головним джерелом залишаються податки.
У формуванні бюджетів основну частину доходів складають державні податки, що зараховуються до бюджету відповідного рівня на основі
Таблиця 2.1.
СТРУКТУРА БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ, В %
Види бюджетів199619992000200120022003
розрахунковіI. Зведений бюджет - всього100100100100100100 Податкові доходи84,083,683,984,184,784,9 Неподаткові доходи - всього11,710,69,58,56
- Київ+380960830922