Ви є тут

Формування системи інформаційного забезпечення підприємницької діяльності в Україні.

Автор: 
Корнєв Юрій Геннадійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U002752
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. Становлення та розвиток інформаційної сфери в економіці України
В першому розділі ми розглянули теоретичні засади дослідження категорії інформації, її ролі і місця в розвитку сучасного суспільства та функціонуванні підприємництва. Важливим висновком цього аналізу можна вважати те, що інформація стає все більш вагомим компонентом діяльності всіх суб?єктів суспільного життя і особливо - для підприємництва. Саме тому далі зосередимо увагу на особливостях становлення і розвитку інформаційної сфери економіки країни як важливого середовища формування системи інформаційного забезпечення підприємництва в Україні.
2.1. Формування інформаційних мереж підприємництва
В сукупності інститутів інформаційної інфраструктури можна виділити традиційні (тобто такі, які вже тривалий час функціонують в країнах) та сучасні (бурхливий розвиток яких зумовлений потребою в більш інтенсивному інформаційному забезпеченні всіх агентів суспільного життя і перш за все - самих підприємців). Саме функціонування інститутів першої групи було і залишається переважно прерогативою держави, тоді як інститути другої групи виникають і працюють переважно як суб?єкти підприємницької діяльності.
До перших ми відносимо такі традиційні інститути як архіви, бібліотеки, органи статистики, автоматизовані системи управління (АСУ) тощо. В Україні інформаційне забезпечення як система почало формуватися в 60-х роках, коли вона була частиною Радянського Союзу. З 1965 року почали функціонувати перші автоматизовані мережі зв?язку, які використовуються і в наш час.
Академік В.Глушков керував розробкою загальнодержавної автоматизованої системи на основі власних ідей про "безпаперову інформатику". Надалі ці ідеї знайшли відображення в монографії "Основи безпаперової інформатики" [23], яка стала класичною працею у галузі інформатики. В 1964 році почала створюватися Державна мережа обчислювальних центрів, яка мала повністю перебудувати з використанням безпаперових технологій систему державного управління економікою на всіх рівнях. Ця система дозволяла забезпечувати прогнозування і управління народним господарством в плановій економіці і стала прототипом сучасних глобальних інформаційних систем. В сучасних ринкових умовах ця система припинила своє існування, але окремі її елементи й зараз використовуються для управління промисловістю, переважно в органах державної влади та великих компаніях - "природних монополіях". Також переважно у великих компаніях таких сфер як енергетика, залізничний та авіаційний транспорт функціонують і АСУ.
В цей же період сформувалася і державна система науково-технічної інформації (ДСНТІ). Орієнтація всієї планової економіки на ВПК зумовила особливу увагу керівництва до цієї інформації, в результаті чого в країні склалася потужна інформаційна система (унікальна за своїм обсягом), достатньо високий рівень технічної освіти і науково-технічної грамотності населення.
ДСНТІ включає наукові інститути, наукові і загальноосвітні бібліотеки, бази даних тощо, і, як правило, використовує у своїй роботі документи на паперових носіях. Останнім часом в роботу цієї системи також впроваджуються інформаційні технології: збереження інформації на електронних носіях, можливість доступу до них, тиражування тощо.
Подібні структури існують в багатьох країнах світу і призначені для інформаційного забезпечення НДДКР. Вони користуються державною підтримкою та фінансуванням, оскільки є одним з факторів підвищення конкурентоспроможності економіки. Система ДСНТІ була одним з найрозвиненіших інститутів інформаційної інфраструктури до 90-х років і має значення і зараз, з переходом до ринкової економіки.
Ефективна система науково-технічної інформації надзвичайно важлива для забезпечення інноваційного розвитку економіки. Першочергове значення у цьому відношенні для суб?єктів підприємництва мають доступність та поширення інформації інноваційного характеру, тобто інформації про нові розробки техніки, технологій, методів управління, маркетингу тощо.
До складу державної системи науково-технічної інформації входить Український інститут науково-технічної і економічної інформації (на який покладено функції головної організації системи НТІ), Державна науково-технічна бібліотека, 25 регіональних центрів та філій. Установи ДСНТІ щорічно забезпечують потреби понад 30 тис. підприємств і організацій різних форм власності. В сучасних умовах мова іде про розробку Положення про систему НТІ, яке має враховувати нові реалії і потреби інформаційного забезпечення суспільства, а також про надання державній системі НТІ статусу національної.
Через систему НТІ суб?єкти підприємництва шукають нові, конкурентоспроможні види продукції і послуг. Для цього система НТІ має такі можливості: інформаційно-аналітичні видання, інформаційні бюлетені тощо; організовує курси з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців; проводить інформаційно-консультативні практикуми і конференції, тематичні і навчально-методичні семінари; організовує ярмарки, виставки - спеціалізовані і міжнародні; проводить рекламно-інформаційні презентації, здійснює підготовку і видання рекламних проспектів.
Діяльність ДСНТІ забезпечується державним фінансуванням, і водночас створюються можливості додаткового фінансування за рахунок платного доступу до окремих видів ресурсів. Таким видом є, наприклад, дисертаційний фонд Української науково-технічної бібліотеки, в якому можна ознайомитися з дисертаціями, які захищені в Україні або з авторефератами дисертацій, захищених в країнах СНД.
Остання обставина свідчить про те, що інформаційні зв?язки з країнами СНД збереглися, не дивлячись на розрив багатьох виробничих відносин між підприємствами. На підтримку спільного інформаційного простору в межах СНД були спрямовані одні з перших кроків цього об?єднання. 26 червня 1992 року голови урядів 9 держав (Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизії, Молдови, Російської Федерації, Таджикистану, Узбекистану та України) підписали угоду