РОЗДІЛ 2
МОНОПОЛЬНА ПОВЕДІНКА В ІНСТИТУЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ НЕДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
2.1. Особливості економічної системи недосконалої конкуренції
Логічна послідовність розкриття проблем теоретичного аналізу монополій представлена в даному дослідженні таким чином. Для ідентифікації природних монополій спочатку вивчалися особливості товарів і ринків природних монополій, тепер аналізуються характеристики монополії як феномена ринкової економіки і модель функціонування монополії як суб'єкта ринку, тобто ринкова форма організації виробників. Далі державне регулювання вводиться як інституційна поведінка держави по відношенню до виробників тих товарів, для яких ринок терпить провали і не може повністю здійснювати координацію і підтримувати рівновагу спонтанно-природним шляхом. Держава як вищий монополіст на користь суспільства в цілому може взяти на себе низку функцій з координації і регулювання, продовжуючи принципи ринкової рівноваги, але тільки вже не з позицій максимізації вигоди індивідуального виробника товарів, а з позицій спільної вигоди в суспільстві. Тоді система інститутів державного регулювання розшириться. Саме державне регулювання може виступати як свідома діяльність на користь цілісного суспільства по обмеженню, забороні і регулюванню процесів виробництва і розподілу таких не-товарів і "напівтоварів", які мають екстерналії.
Щоб розглянути модель функціонування монопольного виробника і з'ясувати, як монопольний суб'єкт порушує ринкову рівновагу шляхом створення обмежень (провалів) ринку, пропонується проаналізувати класичну модель монополій з двох точок зору: спочатку в рамках статичної системи, а потім - динамічної. Це означає наступне.
Історично модель монополістичної поведінки будувалася на принципах досягнення рівноваги в співвідношенні суспільного попиту і пропозиції. Вона називається нами статичною тому, що в ній фактично не розглядається чинник часу. Маємо на увазі, що будь-які співвідношення попиту і пропозиції виконуються за умови повного перенесення всіх витрат на вартість створеної продукції. Розмежування постійних і змінних витрат виражає характер перенесення витрат, але не торкається послідовності їх включення в часі у вартість створеної продукції. В статичній моделі поведінки монополії зміни в часі не відбиті. Таку модель розглядали О. Курно і А. Маршалл.
А. Маршалл заснував економічний метод аналізу попиту і пропозиції [188, с.7]. В його моделі ринковий попит виступає як інтегрований попит всіх споживачів, а ринкова пропозиція - як інтегрована пропозиція всіх виробників певного товару. В процесі інтеграції виробників відбувається суперництво, яке при обмежених ресурсах перетворюється на конкуренцію. Головний прояв конкуренції полягає не просто в тиску безлічі товаровиробників на збільшення об'єму ринку товару, а в обмежуючому впливі кожного виробника на інших. Стримуючий ефект в умовах досконалого ринку виражався б в неминучості знижувати індивідуальні витрати і підкорятися протизатратному механізму, якщо виробник зі своїм товаром бажає закріпитися на даному ринку і продати якомога більше товару для максимізації своєї вигоди. Відповідно до законів конкуренції, інтерес виробника зводиться до максимізації свого прибутку в довгостроковому плані або мінімізації збитків в короткостроковому періоді. В недосконалій конкуренції стримуючий ефект одних, більш владних виробників, виявляється сильнішим за інших. Протизатратні обмеження встановлює сильний учасник, а для нього - ніхто.
Протизатратний механізм - одне з найважливіших відмінностей конкурентної взаємодії ринкових суб'єктів. В діях монопольного виробника він сильно послаблений або відсутній взагалі. Монополіст, хоча і зацікавлений в максимізації свого сукупного прибутку, але може досягти цього шляхом нічим не стримуваного "роздування" витрат. Це виявляється в здатності монополіста самостійно вибирати співвідношення ціни і обсягів продукції, що випускається. Така здатність істотно міняє Маршалловську модель поведінки ринкових агентів. З позицій цього підходу, домінуючий суб'єкт на відміну від чисто конкурентного суб'єкта не приймає ціну, встановлену на ринку, а нав'язує її. Тому крива індивідуального попиту на його товар на ринку має негативний нахил, не володіє досконалою еластичністю і залежить від ціни і обсягу випуску, які вибирає сам монопольний суб'єкт. Індивідуальний попит на товар домінуючого виробника і галузевий ринковий попит на даний товар співпадають.
Досліджуючи діяльність українських підприємств у процесі становлення ринкових відносин, ми встановили, що більшість суб'єктів господарювання будує свою поведінку по законах недосконалої конкуренції і відповідно застосовує принципи монополістичної, а зовсім не досконалої конкуренції [165, с.38; 175, с.16]. Просте питання "з набору різних видів конкуренції який саме варіант конкуренції ми пропонуємо для конкретного підприємства?" - вченими або практиками ще не поставлений. Проте практика формування ринкових відносин в країнах пострадянського простору свідчить про значні залишки монополістичних форм ведення господарства і комбінації основ монополізму і конкуренції в діяльності будь-кого підприємства в формах недосконалої конкуренції.
Доводячи необхідність переходу до ринкової економіки, більшість дослідників, наприклад О.О. Костусев, С.О.Ломака, Г.В.Белов, О.В.Герасименко, О.А.Кратт, мають на увазі застосування досконалої конкуренції [124, с. 21; 150, с.14; 25, с.8; 58, с.7; 126]. Згадок про недосконалість реальної конкурентної практики поки що немає. Розмежування і особливості різних форм комбінування конкуренції з елементами монополізму поки що не застосовуються ні в теоретичних працях, ні в практичній діяльності. Проте ряд зарубіжних авторів, таких як К.Дж. Ерроу, Б.Мелкієн, Дж. Робертс [320, с. 56; 29, с.262; 80, с.653], а серед вітчизняних авторів Л. Возна [56, с.30], наполягають на тому, що досконалої конкуренції в реальній дійсності ніде не було, що це абстрактний інструмент теоретичного аналізу, що нин
- Київ+380960830922