розділ 2). Для
підприємства можливі наступні наслідки: пені, штрафи (отримання яких
контрагентами за умови наявності значних прострочень в оплаті є також
сумнівними); відмова постачання товарів (зрив виробничого процесу); втрата
ключових постачальників; витрати на ведення справи в арбітражному суді за
позовом кредиторів; початок провадження справи про банкрутство із загрозою
подальшої ліквідації підприємства.
3. В частині використання в якості джерел фінансування простроченої
заборгованості по зарплаті керівник підприємства ризикує: кримінальною
відповідальністю; втратою ключових працівників (разом із конфіденційною
інформацією підприємства).
4. Щодо злісного використання заборгованості перед бюджетом за рядом платежів
передбачене примусове списання заборгованостей, конфіскація майна у податкову
заставу, початок провадження справи про банкрутство.
5. Неправомірне використання кредиторської заборгованості в якості джерел
фінансування інвестованого капіталу може призвести до втрати підприємством його
іміджу в ділових колах, ключових аудиторіях, і, як наслідок, підвищення
платності відсоткового позикового капіталу та власного капіталу.
Але, за умови розумного використання безпроцентного позикового капіталу, його
платність фактично вже врахована при визначенні операційного прибутку і не
впливає на середньозважену плату за капітал.
Таким чином, здешевлення позикового капіталу за одночасного зростання його
доступності для українських підприємств призвели до понижуючого впливу даної
складової на середньозважену ціну інвестованого капіталу вітчизняних
підприємств.
В Додатку В нами наведено коротку характеристику основних методик визначення
ціни власного капіталу відповідно до загальновизнаних в світовій практиці
методів та моделей. На нашу думку, найбільш прийнятною моделлю оцінки ціни
власного капіталу для підприємств в країнах з перехідною економікою є
представлена в Додатку В змішана модель, за якою ціна власного капіталу
визначається як
(3.6)
де Rf – безризикова ставка прибутковості в доларах (довгострокова історична
середня для U.S. T-bills – 3,8%, U.S. T-bonds – 5,3%);
Rm – ставка прибутковості розвиненого ринку акцій;
b – бета для галузі компанії, але на розвиненому ринку;
Rc – премія за ризик інвестування в підприємства країни (у першому наближенні
можна визначити як спред між облігаціями рівної терміновості країни
місцезнаходження і США);
l – уразливість компанії для ризику країни (0 < l < 1).
Останнє число можна визначити кількома способами. Найпростіші: 1) одиниця мінус
доля експорту на розвинені ринки в продажах, і 2) одиниця мінус доля активів,
що перебувають в розвинених країнах. Можна взяти середнє або більше з двох.
Адже навіть якщо 100% продажів складає експорт, активи, що перебувають в
країні, як і раніше уразливі до експропріації.
В країнах, що кваліфікуються як emerging markets (до яких відноситься і
Україна), в складі ризиків здійснення інвестицій найбільшу частку складає ризик
країни. Ми можемо зробити припущення щодо зменшення ціни власного капіталу для
вітчизняних підприємств за останні роки. В якості підтвердження такого
припущення можемо навести дані щодо змін кредитного рейтингу України, що
визначається агенцією Standard @ Poor [65]:
станом на 21.12.2001 – В/В стабільний;
станом на 12.11.2002 – В/В негативний;
станом на 01.04.2003 – В/В негативний;
станом на 20.05.2003 – В/В стабільний;
станом на 28.10.2003 – В/В позитивний.
Як же змінилась плата за капітал за всіма джерелами фінансування, що
використовуються підприємством?
Якщо виходити із практики ведення бізнесу, то ми можемо засвідчити, що початок
здійснення підприємницької діяльності прийшовся не на виробництво, а на
реалізацію. При цьому в сфері торгівлі внаслідок високих націнок рентабельність
реалізації складала іноді 200-300%. В останні роки ринок все більшою мірою
впорядковується, іде розподіл сфер впливу, відповідно, рентабельність падає,
очікуваний вкладниками дохід на капітал знижується, зростає інтенсивність
конкурентної боротьби. З іншої сторони, впорядковування ведення справ
призводить до зниження ризиків. Всі ці фактори, узяті разом, призводять до
зниження плати за капітал.
Якщо ж розглядати промисловість – то ми можемо побачити зовсім іншу картину.
По-перше, відродження промислових підприємств тільки починається,
рентабельність тільки починає зростати (незначно) (див. табл.1.1, с. 40).
По-друге, більшість крупних виробничих підприємств (наприклад, машинобудівної
галузі) були реорганізовані в акціонерну форму власності. При цьому акції на
первинному ринку були придбані акціонерами переважно в обмін на майнові
сертифікати. В результаті акціонери безоплатно отримали акції, а підприємство
безоплатно отримало із державної власності активи, які таким чином були
профінансовані за рахунок власного капіталу (за виключенням частки переданих
заборгованостей). По-третє, велика “розпорошеність” акцій серед дрібних
власників та слабкий розвиток фондового ринку призвели до неможливості для
власників впливати на діяльність підприємства та визначити в реальності свої
очікувані доходи на капітал. Все це призвело до високої ризикованості
інвестицій у реальний сектор економіки України, і, як наслідок, високої плати
за інвестований капітал.
Визначимо ціну власного капіталу для машинобудівної галузі, користуючись даними
15 підприємств колективної форми власності, розташованих у Хмельницькій області
(Додаток Е) та даними розвинутого ринку (табл.3.1).
Таблиця 3.1
Визначення елементів ціни власного капіталу машинобудівних підприємств
віт
- Київ+380960830922