Розділ 2
Маркетингові дослідження страхового ринку України
2.1. Стан та тенденції розвитку страхового ринку України
Однією з функцій страхового маркетингу є дослідження ринку. А отримана ринкова
інформація є вкрай необхідною при прийнятті виважених управлінських рішень щодо
удосконалення діяльності страхової компанії, її продуктів, збутової,
комунікаційної політики.
Сам страховий ринок являє собою особливе соціально-економічне середовище,
специфічну сферу товарних відносин, яка регламентує механізм взаємодії між
страховиком та страхувальником під час купівлі-продажу страхової послуги, в
процесі дії страхового договору під впливом попиту і пропозиції.
Розглядаючи інституційну структуру страхового ринку відзначимо, що процеси
становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави значно
вплинули на подальший його розвиток. Усунення монополії держави на страховому
ринку створило необхідну базу для організації ринкових відносин й сприяло
залученню уваги вітчизняних страховиків до страхового маркетингу.
Початковий етап розвитку недержавного страхування в Україні носив хаотичний
характер при високих темпах зростання кількості страховиків і обсягів зібраних
страхових премій, відзначався недосконалою нормативною базою і відсутністю
ефективного контролю з боку держави.
Відсутність органу, який контролював діяльність страхових компаній, привів до
того, що страхування стало досить привабливим для фінансового шахрайства. Цей
етап розвитку відзначався в основному екстенсивним зростанням на найбільш
прибуткових сегментах ринку, а тому страхові компанії не відчували потребу в
маркетингу.
Інтенсивному зростанню кількості страхових компаній в цей час сприяло:
створення дочірніх компаній російськими страховиками в Україні, формування
відділеннями Укрдержстраху паралельних комерційних страхових компаній,
утворення страхових компаній при галузевих міністерствах та відомствах,
створення страхових компаній при великих фінансово-промислових структурах та
громадських організаціях, а також з ініціативи зарубіжних інвесторів. Але
велика кількість новостворених страхових організацій, їх на початок 1994 року
було 616 (див. рис.2.1.1), ще не означала створення повноцінного страхового
ринку.
Рис. 2.1.1. Кількість страхових компаній в Україні на початок року за період з
1990-2004 роки [1 Побудовано за даними: [76, с.19 та 74], [148, с.24],
Держкомфінпослуг.]
Організація страхової діяльності на Україні в той період зазнавала немало
труднощів, оскільки була відсутня методична база; вітчизняна література з
теорії страхування, економіки і бухгалтерського обліку в страхуванні;
кваліфіковані кадри, не говорячи вже про маркетологів, які знали б специфіку
страхової діяльності. Зазначимо, що проблеми підготовки кадрів для страховиків
залишаються й через десятиріччя досі актуальними й потребують вирішення.
Декрет "Про страхування" фактично заборонив державі втручатися в діяльність
страховиків, в результаті їх кількість на страховому ринку України зросла до
700 (див. рис.2.1.1), значна частина з яких одержувала доходи від діяльності
"фінансових пірамід", або інфляційних коливань. Багато страхових компаній
опинились на грані банкрутства, оскільки не змогли виконати взяті зобов'язання
перед страхувальниками, адже мали незначні розміри статутних фондів, а страхові
резерви не були сформовані належним чином. Чималу роль при цьому відіграли і
некваліфіковані дії керівництва. Але, не дивлячись на недоліки правової бази,
страховий ринок України отримав реальний поштовх до подальшого становлення та
розвитку.
В ході дослідження виявлено, що на цьому етапі розвитку вітчизняного ринку
певні інструменти страхового маркетингу в діяльності страховиків успішно
використовувались, адже компанії розробляли й впроваджували страхові продукти,
які користувались попитом, хоча в цей час практично жодна страхова компанія не
мала у своєму штаті маркетолога. Серед причин недостатнього освоєння страхового
маркетингу в той період слід назвати низький рівень використання його
інструментів при плануванні, дослідженні ринку, окремих його сегментів,
створенні ефективної системи збуту страхових продуктів.
Сьогодні вітчизняний страховий маркетинг завершив своє формування й перейшов до
етапу інтенсивного розвитку. В певній мірі цьому сприяє зростання конкуренції
на страховому ринку. На початок 2002 року на страховому ринку України діяло 328
страховиків, з яких страхуванням життя займалися 14 компаній. Впродовж 2002
року ситуація докорінно не змінилася, і до кінця року кількість компаній, які
спеціалізувалися на ризикових видах страхування зросло до 321, а лайфових - 17.
На початок 2004 року в Україні зареєстровано було 358 страхових компаній, з
яких 28 - компаній зі страхування життя і 330 - з ризикових видів страхування.
У 2002 році на ринку працювало 27 страхових компаній з іноземним капіталом.
Протягом 2003 року їх кількість збільшилася на 30 одиниць і відповідно досягла
57. Серед країн-інвесторів перше місце за обсягом внесеного капіталу належить
Великобританії, яка інвестувала більше 300 млн. грн., на другому - Данія (80
млн. грн.), далі йдуть Канада, Кіпр, США. Протягом 2003 року і першого кварталу
2004 року з реєстру було виключено 28 страховиків, а у 15 компаній -
призупинені ліцензії.
Інститут посередників страхового ринку (зокрема страхові й перестрахові
брокери) залишається нерозвинутим. На початок 2004 року до державного реєстру
були внесені 80 страхових брокерів, серед яких: 50 (62,5%) - українські
юридичні особи; 13 (16,25%) - приватні підприємці; 17 (21,25%) -
компанії-нерезиде