Вы здесь

Компаративістська парадигма творчості Юрія Тарнавського (на матеріалі перекладів та прози).

Автор: 
ОСТАПЧУК Тетяна Павлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003794
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРОЗА ЮРІЯ ТАРНАВСЬКОГО В КОМПАРАТИВІСТСЬКОМУ ДИСКУРСІ
2.1. Україна - Європа - Америка: у пошуках контекстуальних домінант
Своєрідність творчих здобутків Юрія Тарнавського - у його дотичності до різних літературних контекстів: українського, європейського та американського. Світоглядною основою творчості письменника виступає екзистенціалістська концепція. У передмові до однієї з останніх збірок поезій "Їх немає" автор зазначив: "Вже такі заголовки як Поезії про ніщо, Без нічого, і 6х0 вказують на моє зацікавлення темою ніщоти: а коріння її в філософії екзистенціялізму" [150, c. 7]. Екзистенціалістські погляди Тарнавського, вочевидь, живляться відокремленим від батьківщини становищем, у якому письменник фактично перебуває все своє життя. Так, Г. Таврізян, досліджуючи проблему людини у французькому екзистенціалізмі, відзначає, що, зокрема, "у філософії Марселя часто звучить тема, яку можна було б назвати темою "людини з бараку." Мова йде... про емігрантів, засланих, біженців, переселенців. Це люди, про яких екзистенціалісти могли б сказати, що у них забрано "життєвий простір". "Людина з бараку" - це людина, яка втратила все, чим вона жила: особисті приязні, повсякденне оточення, речі, предмети, які були невід'ємною частиною її життя, звичного пейзажу" [144, c. 127]. За волею обставин саме такою людиною і став Юрій Тарнавський. Про від'їзд з України він запише в автобіографії: "Так, за три дні, втратили ми маму, тата, дах над головою, і ще до того батьківщину... Будучи дитиною, не здавав я собі справи тоді, що це все значило. Терпну тепер на саму думку. Сьогодні не міг би я перенести такого" [153, c. 260]. Втрата батьківщини стала визначальною для долі майбутнього письменника. Перебування в Німеччині і навчання в гімназії Тарнавський називає початком життя під тиском, яке не скінчилося й досі. Саме цей період виявляється формотворчим для особистості письменника, коли він намагається пояснити світ і віднайти своє місце у ньому. Поступово Юрій Тарнавський приходить до екзистенціалізму. Цей шлях лежав через знайомство з нігілізмом у Достоєвського, а вже пізніше в Америці студіює він роботи Сартра, Камю, Гайдеґ(ера, Ясперса, Кірке(ора. Як зауважує Т. Денисова: "Вивчаючи проблему співвідношення літератури і екзистенціалізму, слід розрізняти власне філософію екзистенціалізму, збіг екзистенціальних мотивів з творчими пошуками письменника і спекуляції екзистенціалістськими категоріями у межах естетичного мислення митця" [46, c. 5]. У даному випадку поєднання власної долі, що заслуговує бути зразковою для екзистенціальних роздумів (якою вона і стає як об'єкт нарації в автобіографії "Босоніж додому і назад"), добра обізнаність з філософією екзистенціалізму є тісно взаємопов'язаними, і саме вони визначають простір естетичного мислення автора. Домінуючою ознакою життя Юрія Тарнавського в Америці стає відчуження й самота. За словами автора: "Я в той час намагався погодити традиційну культуру, на якій виріс, із сучасним світом, в який намагався проникнути" [153, c. 282]. Отже, очевидно, саме конфлікт культур стає для письменника причиною його негативного ставлення до американського способу життя й культури: "Життя в Америці було травматичним від початку. Робота, незвичні літні спеки, бруд, відсутність естетики в архітектурі та плянуванні міст, чужа культура, базована на матеріялізмі (консумеризмі) - все це приголомшувало мене" [153, c. 272 - 273]. Але опозиція письменника і суспільства у плані культурному підкріплювалась особистісним відчуттям ізольованості: "Може моє наставлення до американської літератури, і культури, викликане тільки упередженням, що постало в мені до мого оточення, після того, як я прибув до Америки,... і вина тільки по моїм боці, що недоступними залишилися для мене її чари" [153, c. 298]. Саме у цей період Юрій Тарнавський створює роман "Шляхи." У ньому чітко прослідковуються настрої та мотиви, які хвилювали письменника у період написання тексту, тобто його побут в Америці у середині 50х років, що накладається на рефлексії над подіями, які відбувались у діпівських таборах Німеччини. Написанню роману передувала праця і вихід у світ збірки поезій "Життя в місті," в якій також опрацьовувались екзистенціалістські теми, що турбували письменника, а саме: "життя, себто екзистенція, з його протилежністю, себто смертю, і місто, себто Америка, з її некультурністю чи радше іншою культурою..." [153, c. 283]. Як бачимо, у Тарнавського життя/ смерть є поняттями полярними до місто/ Америка, що також є віддзеркаленням філософських поглядів екзистенціалістів про розщеплення особистості людини на власну та суспільну, де смерть є власним знанням людини, що відкриває їй завісу над "ніщо", а місто є уособленням суспільного, "неістинного" існування.
У вітчизняному літературознавстві існують приклади аналізу поетичних текстів Тарнавського з урахуванням їх екзистенційної спрямованості. Серед них слід згадати статті О.Фисюк [164], А. Бондаренко [23] та монографію О.Астаф'єва "Лірика української еміграції: еволюція стильових систем", в якій приділено значну увагу поезії Тарнавського в системі екзистенціалізму і, зокрема, відзначено, що "мова екзистенціалістського художнього світу складається в основному із трагічних ритуалів смерті; глибока медитація над життям тут поєднується з невідступним відчуттям абсурду існування, турботи і тривоги за людську долю. Пізнати істину у такому художньому світі означає "пізнати себе в екзистенції" [5, c. 154]. Додамо, що визначене коло проблем і питань було основоположним не лише для поетичних текстів, а й для всієї творчості письменника, включаючи прозу, драматургію та літературно-критичні тексти.
Екзистенціалізм глибоко і надовго вкорінюється в свідомості письменника. Вже 2001 року автор пише есей "Модернізм, це теж гуманізм", який назвою наштовхує на відому роботу Ж.П.Сартра "Екзистенціалізм - це гуманізм". Аналогічно до ідеолога екзистенціалізму, який на кону своєї теорії поставив щастя й свободу вибору кожного окремого індивідуума, Тарнавс