РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА ОСНОВНІ ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО
МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
2.1. Тенденції розвитку та форми організації післядипломної освіти
Дослідження організаційно-економічних засад функціонування післядипломної
освіти логічно почати з розгляду форм організації та структури цієї ланки
освіти. Структурне дослідження системи післядипломної освіти передбачає
характеристику її елементів та їх взаємозв’язок на основі аналізу статистичних
даних та практичного функціонування системи закладів освіти в сучасних умовах.
Також необхідно визначити те місце, яке посідають заклади післядипломної освіти
в загальній системі вищої освіти країни.
До 90-х років післядипломна освіта в Радянському Союзі була організована за
галузевим принципом, коли здійснювалося підвищення кваліфікації, наприклад,
педагогічних, медичних працівників чи кадрів інших галузей економіки.
Підвищення фахової кваліфікації планово проводилось за галузевими
спеціалізаціями. В сучасному вигляді ця система суттєво трансформувалася і
знаходиться в постійному розвитку. При переході до ринкової економіки відбулися
зміни в формах організації післядипломної освіти, які продиктовані структурними
зрушеннями в економіці, зміною форм власності, попитом та пропозицією на ринку
праці, демографічними чинниками.
Жорсткі умови ринку змінюють структуру попиту на кваліфіковану робочу силу.
Певні спеціальності стали актуальними на ринку праці, а деякі втрачають свою
значимість, тому виникла необхідність на державному рівні організувати
перепідготовку таких спеціалістів у відповідності до запитів ринку через
перепідготовку незайнятого населення за направленнями центрів зайнятості
спеціальностям, що актуальні в даний час на ринку праці.
Професійна підготовка та перепідготовка безробітних є одним з напрямів
діяльності Державної служби зайнятості, в структурі якої функціонують Центри
зайнятості. Правовою базою функціонування цих структур є Закон України „Про
зайнятість населення”[20]. Діяльність Державної служби зайнятості фінансуються
за рахунок державного фонду соціального страхування на випадок безробіття. Для
осіб, які зареєструвались як безробітні послуги професійної орієнтації,
підготовки та перепідготовки, працевлаштування та інші надаються Центрами
зайнятості безкоштовно. Окрім того, особи, що зареєструвались як безробітні
мають право на отримання допомоги по безробіттю, а також матеріальної допомоги
на себе та членів сім’ї, яких він утримує.
Центри зайнятості в Україні з’явились на початку 90-х років. Їх основними
функціями окрім посередництва в працевлаштуванні, перепідготовці і підвищенні
кваліфікації безробітних є залучення безробітних до громадських робіт, допомога
в організації власної справи, малого бізнесу, а також пом’якшення наслідків
масових звільнень і стимулювання до трудової діяльності та виплати допомоги по
безробіттю. В структурі Державної служби зайнятості є навчальні заклади, які
займаються перепідготовкою та підвищенням кваліфікації безробітних. Аналогічні
послуги надають також інші заклади освіти відповідних рівнів акредитації, якщо
вони пройшли тендерний відбір і були відібрані на конкурсній основі для
співпраці з Центрами зайнятості.
Як засвідчують дані, роками появи такої форми перепідготовки можна вважати
1991–1992рр. Цей сегмент освітніх послуг займають галузеві інститути підвищення
кваліфікації, які починають перепідготовку спеціалістів. Прикладами таких
закладів освіти є Київська державна Академія комунального господарства,
Інститут підготовки кадрів промисловості Міністерства промислової політики.
Скорочення збройних сил України стало причиною виникнення навчальних закладів
по перепідготовці військових та членів їх сімей цивільним професіям. Прикладом
такого навчального закладу є Міжнародний центр перепідготовки військових, що
знаходиться у Дарницькому районі м. Києва. Подібні заклади організовані також в
Полтавській та Дніпропетровській областях. Особливістю діяльності цих закладів
є те, що направлення на навчання отримують військові, яких скоротили з лав
збройних сил та члени їх сімей за направленнями військових комісаріатів. Такі
категорії слухачів навчаються за обраними спеціальностями безкоштовно.
Галузева специфіка закладів післядипломної освіти зберігає своє значення і
зараз. Зростання потреби в удосконаленні і підвищенні кваліфікації кадрів в
галузях економіки призвело до необхідності створення галузевих інститутів
післядипломної освіти. Так, для сфери побутового обслуговування населення
постановою Кабінету Міністрів України було створено Інститут післядипломної
освіти працівників побутового обслуговування [74]
Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки призводить до потреби
в кваліфікованих кадрах державного управління і появи закладів післядипломної
освіти, які займаються перепідготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів
управління. Функціонують такі заклади, як правило, за галузевими та відомчими
ознаками. Наприклад, Інститут підвищення кваліфікації і перепідготовки керівних
спеціалістів металургійного комплексу України (м. Дніпропетровськ), Південна
академія підвищення кваліфікації Міністерства промислової політики (м.
Миколаїв).
Сучасні підходи до форм організації післядипломної освіти повинні враховувати
зміни, які відбулися в системі освіти в останньому десятиріччі XX століття.
Посилення економічних функцій післядипломної освіти (поряд з традиційними
педагогічними) зумовлює необхідність розглядати заклади освіти в двох аспектах:
як суб’єкт навчального процесу і як суб’єкт господарювання. Організаційні форми
закладів післядипломної освіти я
- Київ+380960830922